Копія
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010р. № 2а-8248/09/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Пасічника Ю.П.,
при секретарі О.В.Басистий,
за участю представників:
- від позивача - участі не приймав,
- від відповідача - не з’явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області про визнання нечинними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень .
Обставини справи
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання нечинними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у провадженні державного виконавця ДВС Маловисківського РУЮ ОСОБА_2 знаходиться виконавче провадження №13097753 про зобов’язання позивача повернути ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-210990, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
01.06.09 відповідачем видано постанову ”Про відкриття виконавчого провадження”. 01.07.2009р. відповідачем було видано постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання вимог державного виконавця, а саме невиконання рішення суду у добровільний термін було накладено на позивача штраф у розмірі 170 грн. 09.07.2009р. відповідачем було видано постанову «Про накладення штрафу» згідно якої за повторне невиконання вимог державного виконавця, а саме невиконання рішення суду у добровільний термін було накладено на позивача штраф у розмірі 340 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те що, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Всупереч ст. 251 та 254 КУпАП, відповідач не довів наявність адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, це підтверджується тим, що позивач не надавав з приводу адміністративного правопорушення пояснень відповідача та не отримував примірник протоколу під розписку. Також позивач зазначає , що можна здогадуватись, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння ним правопорушення передбаченого ст. 188-13 КУпАП, тому що в оскаржуваній постанові ”Про накладення штрафу” взагалі не зазначено, на підставі якої норми КУпАП накладено штраф.
Позивач в судовому засідання не з’явився, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
В поданих відповідачем запереченням він зазначив, ща на виконанні у Маловисківському відділі державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції знаходяться виконавчий лист 2-267 виданий 05.03.2009 року Маловисківським районним судом про зобов’язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-210990, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
01.06.2009 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано термін для добровільного виконання рішення суду. Рішення суду виконано не було, про що свідчать складені акти 26.06.2009р. Тому 01.07.2009р. відповідачем на підставі ст.87 ЗУ ”Про виконаче провадження” винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 170 грн. відносно позивача. 09.07.2009р. в зв’язку з невиконанням рішення суду позивачем без поважних причин, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 340 грн. 14.10.2009р. до відділу ДВС надійшов адміністративний позов від позивача, в якому зазначено, що про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.188-13 КУпАП можна лише здогадуватися, так як вказана норма не була зазначена в постанові про накладення штрафу. Винесені постанови передбачають відповідальність за ст.87 ЗУ ”Про виконавче провадження”, а не за ст. 183-13 КУпАП як вважає позивач, в зв’язку з чим дана норма і не зазначалася в постанові про накладення штрафу.
Справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.02.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 07.02.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
в с т а н о в и в :
Здійснення виконання рішень судів та інших органів України згідно Закону України ”Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 року № 202/98-ВР покладено на Державну виконавчу службу України.
Згідно п.1 ч.2 ст. 3 Закону України ”Про виконавче провадження” № 606-ХVІ від 21.04.1999 року, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
Відповідно до ст. 5 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 11 Закону України ”Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
Відповідно до ст. 12 Закону України ”Про виконавче провадження” сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Згідно ст. 18 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
25.05.09р. до відповідача надійшла заява про прийняття на виконання виконавчого листа №2-267 від 05.03.2009р. про зобов’язання позивача повернути автомобіль ВАЗ-210990 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1(а.с.16).
Відповідно до ст. 19 Закону України ”Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
Згідно ст. 24 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
01.06.2009 року відповідачем на підставі в/листа №2-267 від 05.03.2009р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13097753 про зобов’язання позивача повернути ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-210990 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1 та встановлено строк на добровільне виконання 7 днів(а.с.18).
Вказану вище постанову позивачем отримано 18.06.2009р., про що свідчить особистий підпис(а.с.19).
Відповідно до ст. 87 Закону України ”Про виконавче провадження” передбачає у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
01.07.2009 року відповідачем було складено постанову про накладення штрафу відповідно до ст. 87 Закону України ”Про виконавче провадження” в сумі 170 грн.(а.с.22).
Вказану постанову позивач отримав 09.07.2009р.(а.с.23).
Згідно ч.3 ст.87 Закону України ”Про виконавче провадження” у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
09.07.2009р. відповідачем було складено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі 340 грн.(а.с.26). за повторне невиконання рішення суду у термін встановлений відповідачем.
Отже як вбачається із наявних в матеріалах справах доказах, до позивача не застосовувалися норми ст.188-13 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а постанови про накладення штрафу були винесені правомірно згідно ст.87 Закону України ”Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст. 25 ”Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку , що посилання позивача про застосування до нього норм Кодексу України про адміністративні правопорушення є помилковим, а отже судом до уваги не приймається.
Зважаючи на вищевикладене адміністративний суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 – 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 07.02.2010р.
Суддя-підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.