Справа №22-ц-208                             Головуючий у І інстанції – Лебедько М.М.

Категорія 5                             Суддя-доповідач – Шевченко В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м     У к р а ї н и

 28 січня 2010 року                                 м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів             - Семеній Л.І., Білецького О.М.,

при секретарі – Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення  Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЄД «Південна», про встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом, в якому зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 листопада 1999 року йому і відповідачам на праві спільної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68 м2.

10 серпня 2004 року на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду шлюб між ним та ОСОБА_3 був розірваний, однак вони разом з дітьми продовжують проживати в даній квартирі, з приводу користування якою між ними виник спір.

Посилаючись на вказані обставини, та на неможливість поділу квартири в натурі, позивач просив встановити порядок користування нею і виділити йому жилу кімнату, площею 10,7 м2  з балконом, а відповідачам інші кімнати, площею 17,3 м2 і 12, 9 м2  із залишенням підсобних приміщень в спільному користуванні.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на поверхове з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріально права, просить дане рішення скасувати.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що встановлення порядку користування квартирою є неможливим, оскільки при цьому позивачеві повинно бути виділено на 0,48 м2 жилої площі більше від належної йому частки.

Втім з таким рішенням погодитися неможливо, так як покладені в його основу висновки ґрунтуються на поверховому з’ясуванні обставин справи і невірному застосуванні судом норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної сумісної, а не часткової, як помилково зазначив суд, власності (а. с. 6).

Ця квартира, загальною площею 68 м2, складається з трьох жилих кімнат площею 10,7 м2, 17,3 м2 і 12, 9 м2 та підсобних приміщень ( а. с. 7-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

 У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності зазначено, що у разі неможливості поділу квартири, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, може бути встановлено порядок користування її приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

З урахуванням викладеного і конкретних обставин справи, вимоги позивача про виділення йому в користування найменшої кімнати площею 10,7 м2 з прилежним до неї балконом 1,3 м2 є правомірними.

При цьому відхилення від належної йому частки жилої площі є незначним. Такий порядок інтересів сторін не ущемляє і сприятиме уникненню конфліктних ситуацій між ними з приводу користування спірним майном.

Підсобні приміщення слід залишити в спільному користуванні сторін.

За таких умов рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з кожного відповідача на користь позивача необхідно стягнути на компенсацію понесених ним судових витрат по 2 грн. 83 коп. ( 8 грн. 50 коп. : 3) зі сплати судового збору та по 12 грн. 30 коп. (37 грн. : 3) – оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді І інстанції і по 1 грн. 42 коп. ( 4,25 : 3) зі сплати судового збору та по 12 грн. 30 коп. (37 грн. : 3) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ч. 1 ст. 369 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2009 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЄД «Південна», про встановлення порядку користування квартирою задовольнити.

В квартирі АДРЕСА_1 в користування ОСОБА_2 виділити жилу кімнату, площею 10,7 м2 з балконом, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 жилі кімнати, площею 17,3 м2 та 12, 9 м2.

Підсобні приміщення: кухню, площею 7,7 м2, ванну, площею 2,7 м2, вбиральню – 1,4 м2 , коридор – 12, 5 м2 залишити в спільному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 15 грн. 13 коп. з кожного на компенсацію судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та по 13 грн. 72 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий      -

Судді                 -