АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22- 280-10 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко І.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутській О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петрової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи КП «ВРЕЖО-6» , ВГІРФО Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи КП «ВРЕЖО-6»,ВГІРФО Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про вселення , -
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи КП «ВРЕЖО-6», ВГІРФО Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
В позовній заяві зазначала, що вона є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі зареєстровані вона, її чоловік – ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2006 р. шлюбні відносини між нею та відповідачем припиненні. З вересня 2008 року відповідач, забравши всі свої речі, залишив спірну квартиру і з того часу в квартирі не проживає.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 в квартирі не проживає понад шість місяців, комунальні послуги не сплачує, просила суд визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняти його з реєстраційного обліку.
В квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщення і розподіл особового рахунку.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2009 року позови об’єднані в одне провадження .
В ході розгляду справи ОСОБА_3 відмовився від вимог про визнання права користування житловим приміщенням та розподіл особового рахунку та подав позов про вселення, посилаючись на те, що ОСОБА_4 з 28.11 2008 р не пускає його у квартиру.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2009 року провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за ним права користування квартирою та про розподіл особового рахунку закрито.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою № 200 б. 14 по вул. Жукова в м. Запоріжжі.
Зобов’язано ВГІРФО Хортицького РВ зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права ,просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, а його позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представника ОСОБА_4, доводи адвоката, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням , суд виходив з того, що він не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, виїхав на інше постійне місце проживання.
Проте зазначені факти встановлені з порушенням ст. 71 ЖК України та ст. ст. 10 11, 212 ЦПК України, а тому рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
За загальними правилами при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ст.71 ЖК ).Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжений наймодавцем , а за наявності спору судом .
Для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням з передбачених ст. 71 ЖК України підстав необхідно встановити строк непроживання та причину.
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Набуття ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням не оспорюється , а тому слід виходити з того, що він на законних підставах користується жилим приміщенням і відповідно до зазначених правових норм має обґрунтовану презумпцію своїх прав.
А відтак позовні вимоги, направлені на позбавлення прав відповідача на користування житлом могли бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі.
З матеріалів справи вбачається, що у спірній двукімнатній квартирі зареєстровані сторони та їх неповнолітній син. Твердження суду про виїзд ОСОБА_3 зі спірної квартири на постійне місце проживання не містить взагалі будь-якого посилання на докази і ця обставина не була предметом перевірки суду , оскільки позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням , пред’явлено з підстав , передбачених ст.71 ЖК України.
Суд зазначив у рішенні , що доводи позивачки про те , що ОСОБА_6 без поважних причин не живе у квартирі з вересня 2008 року підтверджені наданим нею актом від 19.03.2009 року та показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Проте суд у порушення вимог ст.212 ЦПК України лише послався на акт та показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а правової оцінки їм не дав.
Як вбачається з акту від 19 березня 2009 року, який складено перед пред’явленням позову, він не містить будь-яких конкретних відомостей встановлених представниками ЖРЕУ №22 щодо не проживання ОСОБА_3 , в ньому лише зазначено, що зі слів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ОСОБА_3. не проживає у квартирі з вересня 2008 року . ОСОБА_7, яка є матір’ю позивачки, у судовому засіданні пояснювала, що відповідач забрав речі і в квартирі не проживає, та підтвердила конфліктність відносин між дочкою та її колишнім чоловіком. . ОСОБА_8 свідчив про те, що у вересні 2008 р в під’їзді зустрів ОСОБА_3 з кількома пакетами в руках, після чого він ОСОБА_3 більше в під’їзді свого будинку не бачить. Однак ці показання не свідчать про те , що ОСОБА_6 не проживає у квартирі з вересня 2008 року.
Із матеріалів дослідчої перевірки за №4384/08 ,яка проводилася за заявою ОСОБА_4 від 28 листопада 2008 року, вбачається, що ОСОБА_4 в усній заяві, яка зафіксована в протоколі від 28.11.2008 року та в особистих поясненнях про обставини конфлікту, який мав місце 28.11.2008 р. між нею та ОСОБА_3, зазначала, що чоловік проживає у спірній квартирі. В постанові від 05.12.2008 р. про відмову у порушенні кримінальної справи зазначено , що ОСОБА_3 за зазначеною адресою не проживає з часу конфлікту . У листопаді 2008 року ОСОБА_3 надавалася медична допомога за адресою спірної квартири, про що зазначено і в рішенні суду . З цього часу до пред’явлення позову 10 квітня 2009 не пройшло 6 місяців, протягом яких, відповідно до ст. 71 ЖК України, за тимчасово відсутньою особою зберігається право на жиле приміщення
Проте суд ці обставини залишив поза увагою, матеріали дослідчої перевірки за №4384/08 не досліджував і оцінки їм не давав. Між тим, зазначені обставини спростовують доводи позивачки про не проживання ОСОБА_3 у спірному жилому приміщенні понад шість місяців підряд . .
ОСОБА_3 не заперечував, що не проживає в квартирі з грудня 2008 року , щоб уникнути конфліктів з дружиною. Конфліктність відносин визнається сторонами і підтверджується їх зверненнями до міліції ,що ускладнює спільне користування квартирою. Суд визнав , що ОСОБА_3 міг вільно та без перешкод попасти у квартиру до березня 2009 року. Проте на цей час за відповідачем зберігалося право користування квартирою і неможливість безперешкодно увійти до квартири з березня 2009 року безумовно створює перешкоди у вільному користуванні квартирою.
Ці обставини свідчать про невідповідність висновку суду про неповажність причин не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі обставинам справи.
Таким чином , відсутні підстави, передбачені ст.71 ЖК України для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за п.п.2,3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові про визнання ОСОБА_3. таким, що втратив право користування жилим приміщенням і задоволення його позовних вимог про вселення у спірне жиле приміщення.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи КП «ВРЕЖО-6» ВГІРФО Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи КП «ВРЕЖО-6»,ВГІРФО Хортицького РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про вселення .
Вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 8 грн.50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7 грн.50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: