Судове рішення #7685107

Справа № 11 –158/ 2010 р.                                                                                                                            Суддя першої інстанції: Патинка А.Г.

Категорія: ч.2 ст.121 КК України                                                                                                 Доповідач: суддя апеляційного суду Зайцев В.В.

              АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

29 січня 2010 року                               м. Дніпропетровськ                                              

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі  головуючого: судді  Власкіна В.М.    

                          суддів – Косенка Л.М., Зайцева В.В.  

                за участю прокурора – Чепурко А.С.  

захисника засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі апеляційного суду, справу по апеляції захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2009 року,  яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Атка Хасинського району Магаданської області РФ, ніде не працюючий, проживає АДРЕСА_1, громадянин України,  раніше не судимий згідно ст. 89 КК України,

Засуджений за ч.2 ст.121 КК України до позбавлення волі на строк дев’ять років,

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 24 грудня 2008 року приблизно о 17 годині будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження гр. ОСОБА_4 від яких настала смерть потерпілої.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 вказує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, відсутність доказів наявності в ОСОБА_2 умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, безпідставність не призначення по справі судово-психіатричної експертизи, оскільки засуджений не усвідомлював того, що відбувається, та не пам’ятав цього. Посилається також на суперечливі показання свідків, невідповідність вироку вимогам   ст. 334 КПК України та інші порушення кримінально-процесуального закону. Все наведене вище  на думку захисника призвело до неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Просить вирок суду скасувати й направити справу на додаткове розслідування, вважаючи що справа розслідувана неповно та однобічно.

Розглянувши апеляцію, вислухавши думку прокурора Чепурко А.С., заперечує проти задоволення апеляції вважає її безпідставною і просить залишити вирок без змін, захисника засудженого ОСОБА_1 який підтримав свою апеляцію та просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи в межах апеляції та обговоривши доводи, викладені в апеляції та у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в ході судового слідства і викладеними у вироку суду доказами, яким суд дав належну оцінку.

Так засуджений ОСОБА_2 протягом досудового і судового слідства вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнавав повністю як самостійно, так і в присутності свого захисника ОСОБА_1.

ОСОБА_2 в ході досудового та судового слідства пояснював, що він дійсно 24 грудня 2008 року с ході сварки не втримався і почав наносити ОСОБА_4 удари руками та ціпком по різних частинах тіла потерпілої. Під час сварки були присутніми ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Дані свідчення ОСОБА_2 давалися без будь-якого примусу чи погрози і знайшли своє підтвердження іншими доказами у справі.

Так свідок ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_2 24.12.2008 року в ході сумісного розпиття спиртних напоїв став сваритися з ОСОБА_6, а вона після цього вийшла з будинку.

Свідок ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_2 завдавав ударів потерпілій ОСОБА_6 кулаками та бив ціпком.

Ці свідчення підсудного та свідків об’єктивно підтверджені даними протоколу огляду місця події, згідно яких на місці пригоди виявлені бурі плями, які згідно висновку експертизи являються кров’ю і могли походити від потерпілої ОСОБА_6. Згідно протоколу огляду трупу ОСОБА_6 на тілі виявлені численні тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта (а.с.27-29, 92-94) смерть ОСОБА_6 настала від отриманих на місці пригоди тілесних ушкоджень.

Крім того ОСОБА_2 в ході відтворення обстановки та обставин події (а.с. 70-75) в присутності свідків добровільно розказав і показав механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 і ці дані узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_6, протоколу огляду місця події, показаннями свідків.    

ОСОБА_2 вчинив злочин будучи дієздатним, що підтверджене зібраними у справі доказами. Спричиняючи тілесні ушкодження ОСОБА_6 руками та ціпком він усвідомлював, що цим він спричиняє потерпілій тілесні ушкодження і до настання наслідків від цих ударів ставився байдуже, тому досудове слідство і  суд дійшли правильного висновку, про наявність умислу в ОСОБА_2 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, скоїв злочин в стані алкогольного сп’яніння, вину визнав повністю та сприяв розкриттю злочину, характеризується негативно, притягався неодноразово зо адміністративної відповідальності і обґрунтовано дійшов висновку про призначення йому покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України.

Судово-психіатрична експертиза проводиться в разі якщо є сумніви щодо психічного стану обвинуваченого чи підсудного.

Тому доводи апеляції про те, що у справі не проведено судово-психіатричну експертизу засудженого ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_2 згідно матеріалів справи на обліку в лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, проходив службу в збройних силах України, даних про його психічні захворювання які б давали підстави піддавати сумніву його психічний стан у справі не було і до апеляційної скарги не долучено.

Порушень кримінально-процесуального законодавства які б тягнули відміну чи зміну вироку колегія суддів не вбачає.

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляцію захисника слід залишити без задоволення, а постановлений вирок стосовно ОСОБА_2 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2009 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді апеляційного суду :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація