Справа № 22-287-2010 р. Рішення ухвалено під головуванням Клапоущака С.Ю.
Категорія - 21 Доповідач Камзалов В.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 3 лютого 2010 року
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Камзалова В.В.
Суддів: Колодійчука В.М., Іванюка М.В.
При секретарі: Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що на початку 2004 року до нього звернулася його дочка, ОСОБА_3 з пропозицією
« переписати» на неї належну позивачу 1/3 частини його квартири АДРЕСА_1 і пояснила, що відповідно до законодавства, яке почало діяти з 2004 року, позивач « переписує» на дочку частину квартири, а вона зобов’язується доглядати його до смерті.
Позивач зі слів дочки зрозумів, що дочка буде доглядати його шляхом надання йому певної допомоги, коли він фізично не зможе обійти сам себе, при захворюванні, при досягненні похилого віку тощо.
Позивач під доглядом за ним розумів - купівлю продуктів харчування за кошти позивачки та приготування йому хоч інколи їжі, відвідування в лікарні, відвідування позивача за місцем проживання.
В травні 2004 року відповідачка вдруге звернулася до позивача з цією ж пропозицією, то він погодився на такі умови і 17 травня 2004 року в Жмеринській міській державній нотаріальній конторі був посвідчений договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 і зареєстрований в реєстрі № 1203. Коли нотаріус читав текст договору, позивач не розумів більшої частини написаного, так як не має юридичної освіти, але був впевнений, що цей договір зобов’язує його дочку доглядати за ним.
Цей договір позивач підписав, один примірник договору отримала його дочка, а він, позивач примірника договору не отримував.
Після укладання зазначеного договору, позивач продовжує проживати в цій квартирі до цього часу. Цей договір не був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації.
В 2009 році позивач захворів, став інвалідом 1-ї групи.
За час перебування його в лікарні відповідачка жодного разу не відвідала його, жодної допомоги йому не надала.
Позивач після виходу з лікарні в жовтні 2009 року знайшов примірник договору дарування, звернувся за консультацією до адвоката і йому було роз’яснено правові наслідки укладання договору дарування.
Таким чином позивач зрозумів, що замість укладання договору довічного утримання, був укладений договір дарування і в такий спосіб відповідачка ошукала його.
Позивач вважає, що про порушення свого права він дізнався в жовтні 2009 року і зазначений договір дарування укладений в 2004 році під впливом обману.
Позивач просив визнати цей договір дарування частини квартири, укладений між ним та відповідачкою і посвідчений державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори - Антал Л.С. від 17 травня 2004 року за № 2-1203 – недійсним, судові витрати покласти на відповідачку.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2004 року між сторонами був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори – Антал Л.С. за реєстром
№ 2-1203, за яким позивач передав безоплатно у власність ( подарував ), а відповідачка прийняла дарунок – 1/3 частину квартири під № 2, що знаходиться в АДРЕСА_2 ( а. с. 5 ).
Згідно п. 7 зазначеного договору дарувальник, тобто позивач ОСОБА_2, стверджує, що дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального.
Відповідно до п .10 цього договору дарувальник і обдарована одинаково розуміючи значення і умови цього правочину та його правові наслідки підтвердили дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не носить характер фіктивного чи удаваного правочину і не є правочином зловмисним, не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін. Даний правочин підписаний сторонами власноручно.
Ці обставини підтвердили сторони в суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.ч. 4 і 5 ст. 203 ЦК України - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В суді першої інстанції встановлено, що договір дарування від 17 травня 2004 року, зареєстрований за № 2-1203 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦПК України якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч. 1 ст. 229 ЦК України ), такий право чин визнається судом недійсним.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було надано суду належних та достовірних доказів того, що спірний договір дарування укладений під впливом обману.
В судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідачки заявив про застосування позовної давності.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 258, ст. 728 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом в жовтні 2009 року, то суд першої інстанції згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України підставно відмовив у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Посилання позивача на те, що про договір дарування він взнав тільки в жовтні 2009 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ця обставина спростовується зібраними по справі доказами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду від 8 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом двох місяців ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно :