Справа № 11- 37\ 2010р. Головуючий у 1 інстанції- Мельничук Н.В. Категорія ч.2 ст.307, ч.2 ст.199
КК України Доповідач Іващук В.Я.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2010 року
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненськї області в складі:
головуючого- Іващука В.Я.
cуддів : Квятковського А.С., Шпинти М.Д.
з участю прокурора Войтюка А.М.
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_3 на вирок Березнівського районного суду від 8 вересня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець с.Городище Корецького району, Рівненської області, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,
- засуджений:
- за ч.2 ст.307 КК України на п”ять років позбавлення волі з конфіскацією майна ;
- за ч.1 ст.199 КК України на три роки позбавлення волі;
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно засуджено ОСОБА_8 на шість років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, народжений та мешканець с.Городище Корецького району, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, судимий 14 червня 2008 року Корецьким районним судом за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі із врахуванням вироку Луцького міського суду від 27 лютого 2008 року на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на один рік і шість місяців,
- засуджений за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі;
На підставі ст.71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Корецького районного суду від 14 червня 2008 року і за сукупністю вироків, остаточно засуджено ОСОБА_3 на п”ять років і десять місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, народжений та мешканець с.Світанок Корецького району, Рівненської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий, 21 січня 2009 року Корецьким районним судом за ч.3 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі,
-засуджений, за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Корецького районного суду від 21 січня 2009 року, остаточно засуджено ОСОБА_4 на шість років позбавлення волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, народжений та мешканець с.Світанок Корецького району, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений не працюючий, судимий, 21 січня 2009 року Корецьким районним судом за ч.3 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі,
- засуджений за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Корецького районного суду від 21 січня 2009 року, остаточно засуджено ОСОБА_5 на шість років позбавлення волі.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, народжена та мешканка смт.Соснове, Березнівського району Рівненської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, заміжня, на утриманні двоє дітей,
- засуджена за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та з покладенням обов”язків передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, народжена в с. В. Селище, Березнівського району, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, українка, з середньою освітою, не заміжня, на утриманні двоє дітей, не судима,
- засуджена за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки з покладенням обов”язків передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, народжений в с.Городище Корецького району, мешканець АДРЕСА_1, не працюючий, не одружений, з середньою освітою, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.199 КК України на п”ять років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на три роки з покладенням обов”язків передбачених ст.76 КК України.
Судом вирішено питання відносно речових доказів.
За наведених у вироку суду обставин, ОСОБА_6, в період з 10 по 15 листопада 2008 року, за місцем свого проживання, в с.Городище Корецького району, незаконно зберігав та збув наркотичний засіб макову соломку в кількості 2 кг. 640 грам. за 3000 грн. невстановленим особам.
Згодом виявивши, що отримані ним гроші в кількості 60 купюр номіналом по 50 грн. є фальшивими ОСОБА_6 вирішив їх збути. Для цього він купив у одного з односельчан пляшку самогону за 4 грн., отримавши решту 46 грн. справжніх грошей. 24 листопада 2008 року ОСОБА_6 передав своєму синові ОСОБА_6 1450 грн. фальшивих грошей. Маючи при собі 1000 грн. фальшивих гривень, 250 з них ОСОБА_3 збув таксисту ОСОБА_13 за те, що той завіз його разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в смт.Соснове Березнівського району.
В подальшому ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 в різний спосіб збували фальшиві гроші на придбання продуктів харчування, а ОСОБА_9 зберігала в себе 200 грн. фальшифих грошей з метою збуту.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор просив вирок суду скасувати за м”якістю призначеного покарання засудженим ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_12 та постановити новий вирок, яким обрати запропоноване апелянтом покарання. В змінах до апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в повному обсязі, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції у зв”язку з істотним порушенням, вимог кримінально-процесуального законодавства, які виключали можливість постановлення вироку суду. Так, підсудні по справі про обставини вчинення інкримінованих їм злочинів не допитувалися. Судом не встановлено які саме фактичні обставини справи підсудними визнані та не з”ясовано, чи правильно вони розуміють зміст цих обвинувачень, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій;
- засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник-адвокат ОСОБА_7 покликаються в своїх апеляціях на суворість вироку суду. Вважають, що судом не враховано особу засудженого, який судиться вперше, розкаявся у вчиненому та своїми діями сприяв у розкритті даного злочину;
- засуджений ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати через однобічність та неповноту судового розгляду справи, яка полягає в тому, що підсудним не було роз”яснено вимоги ст.299 КПК України та не викликано в суд жодного свідка.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та думку прокурора про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд з мотивів наведених у апеляціях прокурора та засудженого ОСОБА_3, дослідивши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що подані у справі апеляції підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Згідно вимог ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально- процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з”ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз”яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Однак даних вимог закону, судом дотримано не було.
Так, згідно протоколу судового засідання підсудні про обставини вчинення інкримінованих їм злочинів не допитувалися. Тому неможливо зрозуміти які фактичні обставини справи підсудними визнані та не з”ясовано чи правильно вони розуміють зміст пред”явленого їм обвинувачення, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 13 травня 2009 року спочатку підсудний ОСОБА_6 пояснює, що винним, за ч.2 ст.199 КК України визнає себе частково, з потім стверджує, що за цим обвинувачення своєї вини не визнає повністю, тому що не знав, що гроші були фальшиві (т.3, а.с.38-40).
Під час судового засідання 7 вересня 2009 року ОСОБА_6 пояснює, що обвинувачення йому зрозуміле і винним він себе визнає повністю, згідний відповідати на запитання.
Проте, зміну позицій даним підсудним, суд не з”ясував та не переконався у добровільності та істинності його твердження.
Крім того, після зміни обвинувачення прокурором в порядку ст.277 КПК України стосовно ОСОБА_6, судом не дотримано вимог ст.ст.298,299 КПК України щодо роз”яснення підсудному суті нового обвинувачення та щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження по зміненому обвинуваченню.
Між тим, відповідно до ч.1 ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом”якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.
За таких обставин вирок суду підлягає до скасування.
При новому розгляді справи, суду належить врахувати наведене та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст., ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 задовольнити повністю, а засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 частково.
Вирок Березнівського районного суду від 8 вересня 2009 року відносно засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, залишити попередній – тримання під вартою.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна - суддя -доповідач Іващук В.Я.
Cправа № 11а-227\ 2002 рік Головуючий у 1 інстанції Полюхович О.І.
Категорія ст.191 ч.1 Доповідач Іващук В.Я.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2002 року серпня 13 дня
Судова колегія в кримінальних справах Рівнекнського обласного суду в складі:
головуючого - Іващука В.Я.
суддів -Баглика С.П., Сачука В.І.
з участю прокурора Белець О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_16 на постанову судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2002 року.
Цією постановою визнана такою, що не підлягає розгляду апеляція засудженого ОСОБА_16 на вирок Кузнецовського міського суду від 6 березня 2002 року, яким його засуджено за ч.1 ст.191 КК України на один рік виправних робіт з відрахуванням в доход держави 20 % заробітку щомісячно.
В поданій на постанову судді апеляції засуджений просить її скасувати, оскільки вона є незаконною та порушує його право на оскарження судового рішення. Вважає, що подана ним апеляція містить в собі вказівку на те в чому полягає незаконність вироку суду і прохання до Апеляційного суду про його скасування, тобто відповідає вимогам закону. Просить визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення постанови судді без зміни, дослідивши та перевіри доводи апеляції та матеріали справи, судова палата вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок судді про визнання апеляції засудженого такою, що не підлягає розгляду є законним та обгрунтованим.
Апеляція засудженого за формою та змістом не відповідає вимогам ст.350 КПК України. Він не зазначив в апеляції в чому саме полягає незаконність вироку та не виклав доводів в обгрунтування такої вказівки. Вказавши в апеляції, що обвинувачення по другому епізоду "сфабриковане", а прийомо-здавальний акт (а.с.19) є підробкою працівників міліції, апелянт не навів доводів в обгрунтування свого твердження.
Стверджуючи, що судовий розгляд був однобічним, апелянт, не вказав в чому вона полягає, які докази суд відмовився дослідити, які клопотання не задоволив.
Крім того в апеляції має бути вказано передбачені законом підстави для скасування вироку суду, які він вбачає і які передбачені у ст.367 КПК України. Які порушення закону були допущені при постановленні оскаржуваного вироку з наведенням конкретних аргументів на обгрунтування кожної своєї позиції.
В апеляції не вірно також вказана і назва апеляційного суду до якого звертається засуджений.
В наданий суддею 7-ми денний термін для усунення зазначених недоліків, засуджений таких не усунув, а подав повторно таку ж саму за змістом апеляцію.
Відповідно до ч.2 ст.352 КПК України якщо в наданий суддею строк , вимоги ст.350 КПК України не будуть виконані, апеляція визнається такою, що не підлягає розгляду.
За таких обставин підстав для скасування постанови судді судова палата не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.365, 366 КПК України, судова палата,-
У Х В А Л И Л А:
Постанову судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 травня 2002 року відносно ОСОБА_17 - залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
Копія вірна: суддя доповідач Іващук В.Я.
Справа № 11-а-245\2002р. Головуючий у 1 інстанції Музичук Н.Ю.
Категорія ст.395 КК України Доповідач Іващук В.Я.
20 серпня 2002 року Судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
- головуючого: Баглика С.П.
суддів: Шпинти М.Д., Іващука В.Я.
з участю прокурора Демчини Т.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_18 на вирок Рівненського міського суду від 3 червня 2002 року.
Цим вироком ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_11, народжений в м.Катта-Курган Самардканської області Узбекистану, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Корецького районного суду від 20 березня 2002 року за ч.2 ст.309 КК України на два роки та три місяці позбавлення волі,
-засуджений за ст.395 КК України на три місяці арешту.
На підставі ст.ст.70 ч.4 та 72 КК України до визначеного покарання повністю приєднано покарання невідбуте за попереднім вироком та остаточно засуджено ОСОБА_18 на два роки і шість місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
За вироком суду, 11 вересня 2001 року постановою Рівненського міського суду ОСОБА_18 був встановлений адміністративний нагляд органів внутрішніх справ терміном на шість місяців. Згідно правил і обмежень наглляду ОСОБА_18 зобов"язаний повідомляти органи міліції про зміну місця роботи чи проживання, а токож про виїзд за межі міста Рівне.
Будучи ознайомленим 20.09.2001 року під розписку із встановленими обмеженнями, ОСОБА_18, всупереч правилам адміннагляду, з метою ухилення від адміннагляду, з 6 листопада до 23 грудня 2001 року самовільно залишив місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_2.
В поданій на вирок суду апеляції засуджений вважає, що адміннагляд встановлений йому безпідставно. У зазначений в рапортах дільничого інспектора міліції час його відсутності по місцю проживання, він фактично перебував вдома. Напередодні нового року він дійсно був відсутній у своїй квартирі але про це заздалегідь повідомив дільничого. Вважає що суд міг обмежитися покаранням яке йому виніс Корецький районний суд по першому вироку. На його думку, суд розглянувши справу без участі адвоката порушив його право на захист, оскільки він юридично неграмотний.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляції, судова палата прийшла до переконання що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого в інкримінованому йому злочині грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Адміністративний нагляд ОСОБА_18 встановлений постановою судді Рівненського міського суду від 11 вересня 2001 року на підставі п."в"ст.3, п"в"ст.4, ст.5, ст.6 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі " і сумнівів щодо його законності у судової палати не викликає(а.с.4).
Відповідно до постанови від 21 вересня 2001 року ОСОБА_18, поряд з іншими, встановлені обмеження піднаглядного, які зобов"язують його повідомляти працівників міліції про зміну місця роботи чи проживання, а також виїзд за межі міста. Про доведення встановлених обмежень до піднаглядного свідчить його підпис на зазначеній постанові (а.с.5).
Факт відсутності ОСОБА_19 за місцем свого проживання в період з 6 листопада до 23 грудня 2001 року стверджується рапортами дільничого інспектора міліції ОСОБА_20 (а.с.8-10).
Сам засуджений у своєму поясненні від 24.01.2001 року стверджує свою відсутність за місцем проживання в зазначений у вироку суду час з метою ухилення від адміннагляду (а.с.12).
В судовому засіданні суду першої інстанції засуджений також ствердив факт своє відсутності за місцем свого проживання у зазначений у вироку час з метою ухилення від адміннагляду.
Свідок ОСОБА_21 зазначила у суді, що не бачила засудженого за місцем свого проживання на протязі останніх двох місяців 2001 року.
За таких обставин суд вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засудженого за ст.395 КК України.
При обранні міри покарання та складання визначених покарань за сукупністю вироків, порушень вимог закону судо допощено не було.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, в тому числі і права на захист засудженого при провадженні даної справи не виявлено.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова палата не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.365, 366 КПК України, судова палата,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рівненського міського суду від 3 червня 2002 року відносно ОСОБА_18 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_13, народженого та жителя с.Остки Рокитнівського району Рівненської області, у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.143 та ст.93 п.п. "а", "е", "ж", КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Органом слідства ОСОБА_23 обвинувачується в тому, що він у стані алкогольного сп"яніння 21 вересня 1996 року біля 21 год. 20 хв. вчинив розбійний напад на гр-ку ОСОБА_24 в її будинку в с.Остки Рокитнівського району Рівненської області із застосуванням ножа, погрожуючми потерпілій небезпечним для життя і здоров"я насильством, відібрав сорок гривень. Після того з корисливих мотивів та з метою приховати вчинений злочин умисно вбив ОСОБА_24 з особливою жорстокістю шляхом нанесення ударів ножем в ділянки розташованння життєво важливих органів, а зокрема, в шию і в черевну порожнину з пошкодженням спинномозкового каналу і внутрішніх органів.
Дана справа неодноразово поверталася органу слідства на додаткове розслідування з мотивів його неповноти та неправельності. Останній раз за ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 1999 року.
ОСОБА_23 був відданий до суду за ст.93 п.п."а","е","ж" та ст.142 ч.3 КК України.
Заслухавши думку прокурора, який вважав, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, думку адвоката та засудженого про прожовження справи розглядом та постановлення виправдального вироку, судова колегія вважає, що справа підлягає поверненню на нове розслідування, оскільки слідство по ній проведено неповно і ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
Протоколи допитів ОСОБА_23 з визнанням вини вкрай недосконалі, Слідчі органи не тільки не вжили заходів для з"ясування всіх обставин вчиненого злочину , передбачених ст.64 КПК України, але й залишили без перевірки ті дані, які повідомляв ОСОБА_23 , а також і ті які були добуті ними в ході розслідування справи.
Так свідок ОСОБА_25показала, що приблизно о 20 год. 21 вересня 1996 року вона повертаючись від своєї мами додому бачила біля господарства ОСОБА_24 автомобіль марки " Жигулі " синього кольору із житомирськими номерами. В салоні автомобіля нікого не було. Про цей автомобіль вона розповіла чоловіку через декілька днів після вбивства ОСОБА_24 Їй невідомо чому працівники міліції не взяли до уваги таке її повідомлення.
Свідок ОСОБА_26 ствердив такі показання своєї дружини свідка ОСОБА_25
Судова колегія вважає що такі дані підлягають перевірці в ході нового розслідування.
На думку судової колегіі, більш повної перевірки підлягає і версія про причетність до вбивства ОСОБА_24 інших осіб.
Так згідно даних, які містяться в оперативно - розшуковій справі ( а.с. 292 зворот) ОСОБА_27 в ніч вбивства ОСОБА_24 стукав до нього в хату, яка знаходиться в безпосередній близькості від будинку вбитої.
Його бувша дружина скаржилася працівнику міліції ОСОБА_28, що ОСОБА_27 жорстока людина, останній раз забрав у неї гроші підставивши ножа до її живита.
Показання ОСОБА_27 про місце його перебування в ніч вбивства ОСОБА_24 суперечливі : спочатку він стверджує що ночував у ОСОБА_29 потім що пячив з ОСОБА_30 (а.с.49 т.4) та спав на лавці поблизу колгоспного поля.
На а.с.292 т.3 є запис про те, що експертом-криміналістом ( прізвища не зазначено ) був вилучений та прєднаний до справи слід пальця руки. Знаряддя вбивства на місці пригоди не виявлено. Допитаний, на слідстві з цього питання свідок ОСОБА_31 показав, що не пригадує що якісь предмети вилучалися тоді з місця пригоди.
З довідки капітана міліції ОСОБА_32 вбачається, що ОСОБА_27Вю не зміг йому пояснити місце свого перебування в ніч вбивства ОСОБА_24 При цьому ОСОБА_15 встановив, що ОСОБА_27 в понеділок сам виправ свою одежу в якій був одягнутий в неділю тобто в ніч вбивства ОСОБА_24 При огляді одежі ОСОБА_27 на куртці виявлені плями бурого кольору, куртка вилучена. При огляді помешкання у висувному ящику стола виявлено відбиток пальця бурого кольору, ящик вилучено, для проведення експертизи. Факт вилучення куртки та шуфляди у ОСОБА_27 ствердила ОСОБА_33 ( т.4 ас.55) та ОСОБА_29 (т.4 а.с. 53).
ОСОБА_32 на слідстві не допитувався і його версія подальшої перевірки не знайшла.
З показань ОСОБА_27 ( а.с. 49 т.4 ) які обєктивно стверджуються показаннями свідка ОСОБА_34 (т.4 а.с.51) 31 вересня 1996 року вони разом розпивали спиртні напитки за с.Остки Рокитнівського району. Після чого ОСОБА_34 заснув у канаві, а ОСОБА_27 ходив по селі в пошуках додаткової випивки. Зокрема він заходив до ОСОБА_35, стукав у Вікно проте йому не відкрили двері. До кого ще в той вечір заходив ОСОБА_27 слідством не зясовано і суд позбавлений такої можливості.
При огляді місця події, як вбачається з відеозапису, в ліжку ОСОБА_24 були виявлені сині чоловічі труси ( прокурор-криміналіст: " ОСОБА_15 якісь синього кольору ... ми їх відкладемо, потім проведем дослідження їх" т.3 а.с. 271) В пртоколі огляду місця події ця обставина не відображена, труси не вилучались з місця події.
Не вживались заходи до з"ясування місцезнаходження гр. ОСОБА_36, який раніше перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_24 Начальник кримінального розшуку ОСОБА_37 безпідставно стверджував, що ОСОБА_36 помер у 1989 році ( т.2 а.с. 183, т.3 а.с. 325). Тим часом ні в кримінальній справі, ні в оперативно-розшуковій справі офіційних даних про смерть ОСОБА_36 не має. З долучених до справи в суді пояснень дочки ОСОБА_36 вбачається, що вона не знає де перебуває її батько, хоч знає, що він відвідував ОСОБА_24 навіть і після припинення спільного з нею проживання. Свідок ОСОБА_38 показала в суді, що під час проживання з ОСОБА_24 ОСОБА_36 пиячив, вів себе агресивно. ОСОБА_24 неодноразово вимушена була ховатись від нього на горищі (т.З а.с.339).
Не перевірялись слідчим шляхом і інші версії вбивсива ОСОБА_24 в порушення вимог ст.22 КПК України, орган попереднього слідства виявив односторонність розслідуючи тільки одну версію, що випливала з добутого працівниками міліції "визнання" ОСОБА_23.
При новому розслідуванні справи органу слідства необхідно повно і всебічно з"ясувати всі передбачені ст.64 КПК України обставини. Зокрема щодо мотиву вчиненого злочину, оскільки обвинувальний висновок в цій частині є суперечливим, а крім того ОСОБА_23 давав різні показання 27 вересня і 23 грудня 1996 року щодо мотиву вчиненого злочину.
Обов"язкової перевірки , повної і всебічної, потребують всі можливі версії про причетність інших осіб до вбивства ОСОБА_24, як ті версії, які зазначені в документах оперативно-розшукових заходів, добутих в суді, так і всі інші можливі версії.
Для повного, всебічного і об"єктивного дослідження всіх обставин справи у разі необхідності орган слідства повинен з"ясувати й інші обставини та провести необхідні для цього слідчі дії. Зібраним доказам в їх сукупності слід дати належну оцінку і залежно від встановленого прийняти відповідне рішення по справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.281 КПК України судова колегія,-
У Х В А Л И Л А
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_23 за ст.93 п.п. "а", "е", "ж", ст.142 ч.3 КК України направити прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_23 залишити попередню - підписку про невиїзд.
На ухвалу може бути подане окреме подання до Верховного Суду України в семиденний строк з дня її оголошення.
Головуючий:
Суддя:
Народні засідателі:
ххг2слід пошцйс На огрожу юовідці ОСОБА_39 з особливою ОСОБА_40,ІНФОРМАЦІЯ_15, уродж.с.Бережесть Овручського району Житомирської області,українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою,одруженого,має на утримання двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, проживає в с.Хотин Березнівського району Рівненської області - за ст.ст.17 ч.2-117 ч.4 ,п."ж" ст.93 КК України,
ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_18, уродж.с.Хотин Березнівського району Рівненської області,українця, громадянина України, беспартийного, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає в с.Хотин Березнівського району Рівненської області, працює робітником КСП " Случ" - за ст.17 ч.2 ст.94 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А:
За обвинувальним висновком ОСОБА_40обвинувачуеться в тому, що 27 квітня 1996 року, приблизно о 24 годині в стані алкогольного сп"яніння з метою згвалтування ОСОБА_42 проник в її будинок в с.Хотин Березнівськогог району Рівненської області і з метою подолання її можливого опору завдав їй чотири удари металевим гайковим ключем в голову від чого остання на місці події померла. Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на згвалтування ОСОБА_43, ОСОБА_40 знав з неї одяг, але вступити в статеві стосунки з нею не зміг по незалежним від нього причинам.
ОСОБА_41 обвинувачується в тому, що 28 квітня 1996 року, приблизно о 1 годині прийшов по місцю свого проживання і побачивши, що його дружина ОСОБА_42 лежить на ліжку оголена, з ревнощів завдав їй два удари бойковою частиною в ліву тім"яну частину голови, не знаючи, що вона вже мертва.
З"ясовуючи в розпорядчому засіданні питання, передбачені ст.242 КПК України,судова колегія прийшла до висновку, що попередне слідство по справ проведено неповно і однобічно в зв"язку з чим справа підлягае поверненню на додаткове розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судовоїї колегії Рівненського обласного суду, дана справа 24 квітня 1998 року була направлена прокурору Рівненської області для додаткового розслідування.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 16 червня 1998 року окреме подання заступника покурора Рівненської області на ухвалу судової колегії Рівненського обласного суду залишено без задоволення.
Повертаючи справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти попереднього слідства, судова колегія в своїй ухвалі від 24 квітня 1998 року зазначила, що під час додаткового розслідування по справі органам слідства необхідно з"ясувати час настання смерті потерпілої для чого по справі необхідно призначити додаткову судово-медичну експертизу.Крім того на вирішення додаткової експертизи органам слідства необхідно поставити питання про можливість виникнення пошкоджень на голові потерпілої від виступаючих частин ліжка.
Як вбачається з протоколу судового засідання вчід 23-24 квітня 1998 року, допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_44 зазначив, що смерть ОСОБА_42 настала від 16 до 24 годин на момент дослідження трупа, тобто смерть потепілої ОСОБА_42 не могла настати пізніше 20 години 27 квітня 1996 року.
При додатковій судово-медичної експертизи, судово-медичний експерт ОСОБА_44 дає висновок, що смерть потерпілої ОСОБА_42 настала між 24-ю годиною 27 квітня 1996 року та 1 годиною 28 квітня 1998 року.
Такий суперечливий висновок одного і того ж судово-медичного експерта є підставою для призначення повторної комплексної судово-медичної експертизи .
При призначенні повторної комплексної судово-медичної експертизи органам слідства на вирішення якої необхідно крім часу настання смерті ОСОБА_42 необхідно поставити питання про кількість нанесених ударів потерпілій, механізм їх виникнення, взаєморозташування потерпілої і нападника оскільки висновки експерта,що міститься в матеріалах справи нічим не аргументовані.
Поряд з тим при додатковому розслідуванні органам попереднього слідства необхідно провести з ОСОБА_41 та ОСОБА_41 відтворення обстановки та обставин події у відповідності до вимог ст.194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 246 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_40 за ст.93 п."ж",17 ч.2-117 ч.4 КК України та ОСОБА_41 за ст.17 ч.2- 94 КК України направити прокурору Рівненської області на додаткове розслідування.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_40 залишити попередню - тримання під вартою, а відносно ОСОБА_41- підписку про невиїзд..
Постанова оскарженню не підлягає, але прокурор має право внести на неї до Верховного Суду України окреме подання у семиденний строк з дня її винесення.
Головуючий: С.П.Баглик
Народні засідателі: Ю.В.Щербаков
В.Ю.Лелюк