КОПІЯ

ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року м. Харків

Військовий місцевий суд Харківського гарнізону у відкритому судовому засіданні в   приміщенні суду, в складі: головуючого підполковника юстиції Савенко М.Є., за участю секретаря Міщенко Є.О., державних обвинувачів – прокурорів: старшого помічника військового прокурора Харківського гарнізону майора юстиції Павленка В.В. та помічника військового прокурора Харківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Гелети О.О., підсудного ОСОБА_4, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військового коледжу сержантського складу НТУ «ХПІ», майора

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні доньку 2003 р.н., раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 410 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд,—

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці листопада 2008 року, ОСОБА_4, після повернення зі службового відрядження, з корисливих спонукань, подав до фінансової служби факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» завідомо підроблені документи: квитанцію до приходно-касового ордеру серії 01 АААС № 1 360207 та квитанцію № 102107 обидві від 19 листопада 2008 року готелю «Дружба» м. Києва про витрати на найом житла у відрядженні, які придбав у невстановленої слідством та судом особи, ввівши таким чином в оману посадових осіб служби, щодо фактичних витрат на ці цілі, в наслідок чого протизаконно заволодів коштами на загальну суму 1467 грн. 36 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину не визнав, повністю заперечував та з приводу фактичних обставин справи пояснив, що навпаки він став жертвою шахрайських дій з боку невстановлених осіб при наступних обставинах.

Так, на підставі наказу начальника центру підготовки сержантів № 29 від 11.11.2008 року він разом з підполковником Гайнутдіновим з 13 по 19 листопада перебував у службовому відрядженні у м. Києві. Де в перший же день свого перебування, на привокзальній площі вони придбали у співробітника туристичної фірми «Краєвид» документи щодо свого проживання на весь час відрядження в готелі «Дружба» м. Києва. В часності ОСОБА_4 таким чином за 1467 1 грн. 36 коп. придбав квитанцію до приходно-касового ордеру серії 01 АААС № 360207 та квитанцію № 102107 обидві від 19 листопада 2008 року готелю «Дружба» в яких значилося, що він з 13 по 19 листопада 2008 року мешкав у номері 305 готелю «Дружба». Фактично ж, весь час перебування у командировці ОСОБА_4 мешкав на квартирі свого товариша ОСОБА_5 в районі ст. метро «Республіканський стадіон», жодного разу не відвідуючи готель із-за зайнятості по службі. Повернувшись з відрядження, він надав ці квитанції до фінансової служби факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» в наслідок чого отримав кошти на загальну суму 1467 грн. 36 коп.

Не дивлячись на повне невизнання своєї вини підсудним його позиція, яку суд вважає надуманою та спрямованою на уникнення від кримінальної відповідальності, спростовується, а вина повністю підтверджується дослідженими у суді доказами.

Допитаний у суді в якості свідка ОСОБА_6 – начальник центру підготовки сержантів показав, що за його наказом № 29 від 11.11.2008 року майор ОСОБА_4 і підполковник Гайнутдінов були направлені в службове відрядження до Командування Сухопутних військ у м. Київ з 12 листопада по 20 листопада 2008 року для узгодження та затвердження робочих документів. Після повернення з відрядження ці особи представили в бухгалтерію, як вияснилося пізніше, підроблені документи про їх витрати на найом житла у цьому відрядженні і їм були повернуті кошти.

Свідок ОСОБА_7 – бухгалтер факультету військової підготовки в суді пояснила, що на фінансовому забезпеченні факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» перебуває військовий коледж сержантського складу НТУ «ХПІ», який раніше мав назву центр підготовки сержантів. ОСОБА_4 при поверненні з відрядження представив звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, разом з квитанцією про проживання у готелі та квитанцією до прибуткового касового ордера про витрату на ці цілі 1467 грн. 36 коп. Пізніше вияснилося, що ці документи підроблені.

Дані покази узгоджуються не лише між собою, а й відповідають дослідженим у суді документам: звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 257 від 24.11.2008 р., командировочним посвідченням на ім’я ОСОБА_4 за № 9 від 11.11.2008 року, квитанцію до приходно-касового ордеру серії 01 АААС № 360207 від 19 листопада 2008 року готелю «Дружба» та квитанцію № 102107 від 19 листопада 2008 року готелю «Дружба», проїзними документами і відомостями на виплату витрат на відрядження за листопад 2009 року та грудень 2008 року.

З даних у суді показів свідка ОСОБА_8 (відносно якої слідчим прийняте відповідне процесуальне рішення) судом встановлено, що вона у службовому відрядженні не була, в готелі «Дружба» з 20.12.2007 року по 22.12.2007 року не проживала, а квитанції начебто з цього готелю їй передав колишній заступник начальника КЕО м. Харкова для отримання грошових коштів за витрати на найом житла, які вона в подальшому йому і повергнула. Представлені ксерокопії документів, які містяться в матеріалах справи, даний свідок впізнав, та пояснив, що вони ідентичні за своїм зовнішнім виглядом представленим оригіналам.

Шляхом огляду і оголошення документів: квитанцій до приходно-касового ордеру готелю «Дружба» серії 01 АААС № 360207 від 19 листопада 2008 року; серії 01 АААС № 360277 від 21 листопада 2008 року; серії 01 АААС № 360274 від 21 листопада 2008 року, а також квитанцій готелю «Дружба»№ 102107 від 19 листопада 2008 року; № 102158 від 21 листопада 2008 року; № 1 102159 від 21 листопада 2008 року; № 098281 гр. ОСОБА_8 та № 098282 гр. Кучанський судом встановлена ідентичність цих квитанцій, що підтверджує покази ОСОБА_8.

З оголошених в суді показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 – директора та організатора екскурсій ТОВ «Краєвид» відповідно, випливає, що на привокзальній площі у м. Києві дійсно є офіс та каса ТОВ «Краєвид», яке представляє лише екскурсії на автобусі по місту Києву. Всі оплати за свої послуги ця фірма здійснює через касу, яка розташована у приміщенні «Макдоналдс». Ні яких інших послуг, включаючи по продажу чи бронюванню місць у готелях, співробітники фірми не надають. Крім того, з 8 годин до 18 годин 13 листопада 2008 року на зміні працював саме Петрик, який пояснює, що ніяких оголошень з приводи надання послуг з поселення у готелі він особисто не оголошував та не чув, щоб хтось це оголошував.

Ці покази узгоджуються між собою і відповідають показам відображеним у протоколах очних ставок між підсудним та Петриком. Крім того вони узгоджуються з оголошеними в судовому засіданні письмовими документами, як то: відповідь директора ТОВ «Краєвид», копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копії ліцензії міністерства культури і туризму України.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 – перший заступник начальника лінійного відділу ст. Київ Пас. показав, що до 2009 року він працював начальником кримінального розшуку цього підрозділу. Фактів того, що на привокзальній площі продавали б квітки для проживання в готелях міста Києва не було, так як вони продаються виключно в готелях, а ТОВ «Краєвид» представляє тільки екскурсії на автобусі по місту Києву.

Такі свідчення повністю узгоджуються з вищевикладеними доказами працівників ТОВ «Краєвид».

З показів свідка ОСОБА_12 – головного бухгалтера готелю «Дружба» м. Київ випливає, що при оплаті за проживання видається не квитанція, а касовий чек і рахунок. Крім того з серпня 2005 року всі рахунки в готелі складаються за допомогою комп’ютера. Номер 305 у готелі являється номером «люкс» з набагато вищою оплатою ніж указано у квитанції 102107 від 19 листопада 2008 року, а підписи в квитанціях не відповідають підпису касира готелю «Дружба». Квитанція до приходно-касового ордеру серії 01 АААС № 360207 та квитанція № 102107 обидві від 19 листопада 2008 року не видавалися готелем «Дружба» м. Києва і ОСОБА_4 не проживав в цьому готелі.

Ці свідчення відповідають оголошеним в суді письмовим документам – відповіді директора готелю «Дружба», зразку квитанції на проживання в готелі «Дружба», прейскурантами цін станом на 13 листопада 2008 року та новими цінами, що затверджені 14 листопада 2008 року.

Факт того, що ОСОБА_4 з 13 по 19 листопада 2008 року проживав не в готелі «Дружба» підтверджується також показами свідка ОСОБА_5 – товариша у якого насправді мешкав підсудний. Так, ОСОБА_5 показав, що з 13 по 19 листопада 2008 року ОСОБА_4 мешкав у нього за адресою вул. Димитрова, 9 «а», кв. 24 в районі ст. метро «Республіканський стадіон».

Проаналізувавши вищевикладені докази, а також покази підсудного у суді суд вважає вищевикладену версію ОСОБА_4 надуманою з наступних підстав.

Так, з пояснень ОСОБА_4, він 13.11.2008 року заплатив, невідомій особі, за начебто проживання у готелі «Дружба» 1467 грн. 36 коп., ця сума для підсудного є значною, як за його словами так і за його доходами, які складають трохи більше ніж 2000 грн. на місяць. Проте розмістившись у свого товариша ОСОБА_5, ОСОБА_4 не поїхав до готелю за який начебто сплатив значну суму, для того щоб повернути зайве сплачені гроші, а в суді пояснив це неймовірною зайнятістю. Але це спростовується показами ОСОБА_5, який показав, що запропонував в перший же день ОСОБА_4 залишатися у себе на весь час відрядження і вони ввечері святкували зустріч перебуваючи по суті неподалік від готелю «Дружба» та показами самого підсудного, який по суті підтвердив покази ОСОБА_5. Таке відношення до значної суми грошей не може не викликати сумнівів у показах підсудного.

Крім того, підсудний, як це встановлено у суді, має достатній життєвий і освітній рівень, який дозволяє йому розуміти, що квитанції на право проживання у готелі не продаються на привокзальній площі з рук.

Не дивлячись на те, що в суді версію підсудного підтримав свідок ОСОБА_13, суд виходить із того, що стосовно вказаного свідка, за такі ж дії була порушена аналогічна кримінальна справа, яка розглянута судом і вироком військового суду Харківського гарнізону від 29 січня 2010 року Гайнутдінов визнаний винним в скоєні злочинів. Згідно вироку Гайнутдінов давав непослідовні покази, так як бажав пом’якшити свою вину.

Все вище, викладене приводить суд до переконання про те, що версія підсудного ОСОБА_4 є надуманою і не відповідає дійсності.

При вирішенні даної кримінальної справи, стосовно суб’єктивної сторони, на яку неодноразово звертав увагу підсудний то суд виходить із того, що обов’язковою ознакою злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 є наявність прямого умислу. При цьому виходячи з положення ст. 23 КК України сам умисел є формою вираження вини, тобто психічного ставлення особи до вчинюваної дії, тому суд може оцінити його тільки виходячи із конкретних дій особи з урахуванням її інтелектуального рівня.

В даному випадку наведенні вище докази свідчать проте, що підсудний мав на меті отримати кошти у фінансовій службі центру підготовки сержантів і саме тому не звертався до відповідного відділу готелю «Дружба». З оголошених у судовому засіданні даних стосовно підсудного, встановлено, що він має вищу освіту, захистив кандидатську дисертацію і не страждає жодним психічним захворюванням, орієнтується у чинному законодавстві включаючи Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року. Все це переконують суд в тому, що ОСОБА_4 відповідно до свого інтелектуального рівня повинен був і передбачав, що у готелі «Дружба» не приймуть його квитанції так як вони підроблені і придбані з порушенням вимог ст. 22 згаданого Закону, а у фінансовій службі центру підготовки сержантів цього факту не виявлять.

Оцінюючи вольовий момент, суд враховує, що умисно представив підроблені квитанції до оплати ОСОБА_4 мав можливість керувати своїми діями і бажав отримати кошти тобто діяв з корисливих спонукань. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4, використав завідомо підроблені документи з метою отримання коштів умисно.

Отже, таким чином суд встановив, що відношення підсудного до скоєного характеризується прямим умислом, що відповідає ч. 2 ст. 24 КК України і відноситься до умисної форми вини.

При кваліфікації вищевикладених дій, суд виходить із того, що предметом злочину передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, може бути лише військове майно. Проте зі змісту Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року, з урахуванням положень ст. 99 Конституції України та ст. 32 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року випливає, що гроші не відносяться до військового майна.

Таким чином, дії ОСОБА_4, який умисно, з корисливих спонукань, шляхом обману заволодів грошима центру підготовки сержантів в сумі 1467 грн. 36 коп., суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України, оцінюючи їх як заволодіння чужим майном шляхом обману тобто перекваліфіковуває з ч. 1 ст. 410 на ч. 1 ст. 190 КК України.

Його ж дії, які виразилися у наданні до фінансової служби факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» завідомо підроблених квитанцій, суд оцінює як використання завідомо підробленого документа та піддає кваліфікації за ч. 3 ст. 358 КК України.

При визначенні ОСОБА_4 покарання суд визнає обставинами, що пом’якшують його відповідальність – добровільне відшкодування завданих збитків, крім того приймає до уваги позитивні характеристики по службі та клопотання зборів офіцерів, а також наявність на утриманні неповнолітньої доньки.

Зазначені обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, переконують суд про можливість застосування до підсудного мінімального виду покарання передбаченого ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Поряд з цим суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими. Відповідно до ст. 12 КК України злочини передбачені ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості. Крім того, він не позбавлений батьківських прав і має дитину, якій не виповнилося 18 років та вчинив злочини до дня набрання чинності Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Таким чином встановлено, що на ОСОБА_4 розповсюджується дія вказаного Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 88, 321, 323, 324, 332-335, 349 КПК України, п. «в», ст. 1, ст. 12 Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, військовий місцевий суд,—

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєні злочинів, передбачених:

•   -     ч. 1 ст. 190 КК України і на підставі цього Закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.;

•   -     ч. 3 ст. 358 КК України і на підставі цього Закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) грн.

Остаточне покарання ОСОБА_4 призначити відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

На підставі п. «в», ст. 1, Закону України “Про амністію” від 12.12. 2008 року ОСОБА_4 від призначеного покарання – звільнити та згідно ч. 3 ст. 88 КК України визнати його таким, що не має судимості.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

При набранні вироком законної сили,   речові докази по справі: які перебувають на відповідальному зберіганні в бухгалтерії ФЕС факультету НТУ «ХПІ» повернути їм же для використання за призначенням, а ті, що знаходяться в матеріалах справи зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Військово Морських Сил України через військовий місцевий суд Харківського гарнізону на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

Головуючий по справі: САВЕНКО М.Є.