У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
головуючого-судді |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Паневіна В.О., Стрекалова Є.Ф. |
|
за участю прокурора |
Кривов'яза Я.І. |
|
засудженого |
ОСОБА_1 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 травня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
27 грудня 1978 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено: - за ч. 2 ст. 215-3 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі;
- за п.п. “б”, “е”, “і” ст. 93 КК України 1960 року на 14 років позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року ОСОБА_1 остаточно призначено 14 років позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 20 серпня 2001 року, приблизно о 23-й год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на АДРЕСА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_3, якого засуджено вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.11.2002 року, відкрито заволоділи мотоциклом ІНФОРМАЦІЯ_1, що належав ОСОБА_4 При цьому, коли ОСОБА_3 почав вести мотоцикла до дороги, а його власник ОСОБА_4 намагався припинити злочинні дії, ОСОБА_1, долаючи протидію, наніс потерпілому декілька ударів кулаком та ногами в живіт, груди та спину, заподіявши ОСОБА_4 фізичного болю.
Цього ж дня, приблизно о 24-й год., ОСОБА_1з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_2, в якому мешкав ОСОБА_8 На прохання ОСОБА_5 ОСОБА_7 покликав ОСОБА_8 на вулицю, де ОСОБА_5 з хуліганських мотивів наніс йому удар рукою по шиї, заподіявши фізичного болю.
В цей час на вулицю з вказаного вище подвір'я вийшов ОСОБА_9, який знаходився в гостях у ОСОБА_8. Підійшовши до ОСОБА_9, ОСОБА_6 безпричинно, ударом кулака в обличчя збив його з ніг на землю. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засуджені вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2002 року, діючи узгоджено між собою, безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадських порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, з метою вбивства, почали наносити ОСОБА_9, який лежав на землі, удари руками і ногами по різних частинах тіла.
Через деякий час, ОСОБА_9, скориставшись тим, що вказані особи перестали його бити, піднявся з землі і пішов до подвір'я ОСОБА_8, але ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 наздогнали його, збили з ніг та продовжили його побиття у життєво важливі частини тіла. Коли ОСОБА_9 втратив свідомість від отриманих тілесних ушкоджень, то ОСОБА_1разом з ОСОБА_6 затягли його на подвір'я будинку ОСОБА_8, де останній наніс ще кілька ударів ногами в живіт. Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_9 було заподіяно внутрішню черепно-мозкову травму з масивною субдуральною гемотомою зліва, забій речовини головного мозку, масивні крововиливи і садна на обличчі, суцільні крововиливи в м'які тканини голови, масивні багаточисленні садна на тулубі та кінцівках. Смерть ОСОБА_9 настала від забою речовини головного мозку. Кількість нанесених тілесних ушкоджень, спосіб їх спричинення, локалізація, а також те, що вони були заподіяні ОСОБА_9 прижиттєво свідчить про те, що потерпілий перед смертю відчував особливі страждання. При цьому, винні особи, у тому числі ОСОБА_1, діючи узгоджено між собою, усвідомлювали, що завдають ОСОБА_9 особливих страждань.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих злочинів. При цьому він посилається на те, що у судовому засіданні не здобуто достатніх доказів його причетності до вчинення цих злочинів. Крім того зазначає, що попередньої змови з ОСОБА_3 на заволодіння мотоциклом у нього не було і він не намагався подолати опір потерпілого ОСОБА_4. Заперечуючи свою причетність до умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_1посилається на застосування до нього незаконних методів ведення слідства та необ'єктивну оцінку зібраних по цьому епізоду доказів;
- захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому злочинів. Оспорюючи незаконне заволодіння мотоциклом, захисник посилається на те, що справу в цій частині порушено слідчим прокуратури, а не міліції, тоді як постанова про зміну підслідності прокурором не виносилася. Тому захисник вважає, що зібрані по цьому епізоду докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Оспорюючи причетність засудженого до умисного убивства ОСОБА_9, він посилається на те, що ОСОБА_1наніс потерпілому всього один-два удари в живіт, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження. Показання ОСОБА_6а, ОСОБА_8 та ОСОБА_7захисник вважає неправдивими і такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора про приведення вироку у відповідність з чинним законодавством щодо незаконного заволодіння мотоциклом, а в решті про залишення вироку без зміни, а касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом, підтверджуються доказами, зібраними органами досудового слідства відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, яким дано належну оцінку у вироку.
Зокрема, винність ОСОБА_1а у незаконному заволодінні мотоциклом, окрім показань самого потерпілого ОСОБА_4, підтверджується показаннями засудженого за цей же злочин ОСОБА_3, із яких вбачається, що мотоциклом ОСОБА_4 він заволодів за попередньою змовою з ОСОБА_1, попередньо розподіливши злочинні ролі між собою (т. 1, а.с. 134-136; т. 2, а.с. 259зв.-260), що співпадає з показаннями потерпілого ОСОБА_4, а також підтверджено вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2002 року, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення цього злочину (т. 2, а.с. 88).
Підстав для сумніву в правдивості показань потерпілого ОСОБА_4 та правильності оцінки показань засудженого ОСОБА_3 під час досудового слідства у колегії суддів немає, оскільки показання цих осіб узгоджуються між собою і не суперечать показанням самого ОСОБА_1, який у судовому засіданні не заперечував, що дійсно застосовував фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_4, який намагався припинити злочинні дії ОСОБА_3.
Та обставина, що під час досудового слідства прокурором не виносилася постанова про підслідність справи в цій частині слідчому прокуратури не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки слідчим прокуратури, відповідно до вимог статей 97 і 98 КПК України, були порушені та об'єднані в одне провадження кримінальні справи стосовно ОСОБА_1а як щодо незаконного заволодіння мотоциклом потерпілого ОСОБА_4, так і щодо умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9 за обтяжуючих обставин (т. 1, а.с. 9; т. 2. а.с. 35, 36, 38).
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_9 за попередньою змовою із засудженими за цей же злочин вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2002 року ОСОБА_5та ОСОБА_6 обгрунтовані показаннями як цих осіб, так і показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, а також висновком судово-медичної експертизи щодо кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень та причини смерті ОСОБА_9
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_7у судовому засіданні вбачається, що він бачив як потерпілого ОСОБА_9 ногами були ОСОБА_1та ОСОБА_6. Він намагався припинити побиття потерпілого, але йому це не вдалося. Після оголошення судом показань, даних свідком ОСОБА_7під час досудового слідства, останній підтвердив їх правдивість і уточнив, що поряд з ОСОБА_6 у побитті потерпілого брав участь і ОСОБА_1, наносячи йому удари ногою в голову (т. 1, а.с. 187, 188; т. 2, а.с. 242-244).
Підстав для сумніву в правдивості показань свідка ОСОБА_7немає, оскільки під час досудового слідства та у судовому засіданні Бахмацького районного суду свідок ОСОБА_8, показання якого оголошені судом у зв'язку з його смертю, показував, що участь у побитті потерпілого ОСОБА_9, поряд з іншими особами, брав і ОСОБА_1, наносячи йому удари ногами в різні частини тіла.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 підтвердив правдивість своїх показань під час досудового слідства про те, що бачив як потерпілого ОСОБА_9 бив ногами ОСОБА_6, але при цьому він стверджував, що поряд з ОСОБА_6 біля потерпілого знаходився й ОСОБА_1. Сам ОСОБА_1під час проведення очної ставки з ОСОБА_3не заперечував, що наніс потерпілому удар ногою в груди, а будучи допитаним як підозрюваний показував, що потерпілому наніс два удари ногою (т. 1. а.с. 53, 108-110).
Із досліджених у судовому засіданні показань ОСОБА_6 вбачається, що він дійсно першим почав бити потерпілого ОСОБА_9, але в процесі побиття до нього приєднався ОСОБА_1 вони удвох стали наносити численні удари потерпілому руками і ногами по голові та інших частинах тіла (т. 1, а.с. 156). При розгляді справи апеляційним судом щодо ОСОБА_5та ОСОБА_6, останній також показував, що ОСОБА_1поряд із ним брав безпосередню участь у побитті ОСОБА_9.
Таким чином, перевіркою судом першої інстанції показань допитаних у справі свідків, а також ОСОБА_6а і ОСОБА_5, раніше засуджених за умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9, встановлено, що поряд з ОСОБА_6 і ОСОБА_5активну участь у побитті потерпілого брав і ОСОБА_1. Тому ретельно дослідивши зібрані у справі докази та давши їм об”єктивну оцінку у їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_5із хуліганських мотивів та особливою жорстокістю, виходячи з характеру, кількості, локалізації та тяжкості нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, а також причини його смерті, підтверджених висновком судово-медичної експертизи.
Тому доводи касаційних скарг про неправдивість показань допитаних у справі свідків і засудженого за цей же злочин ОСОБА_6, колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ці обставини об”єктивно і правильно встановлені судом першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, злочинні дії засудженого ОСОБА_1а вірно кваліфіковані судом за “б”, “е”, “і” ст. 93 КК України 1960 року і підстав для скасування вироку в цій частині за доводами касаційних скарг у колегії суддів немає.
Стосовно злочинних дій ОСОБА_1а щодо незаконного заволодіння мотоциклом, то з урахуванням ч. 1 ст. 5 КК України 2001 року, вказані злочинні дії засудженого підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 215-3 КК України 1960 року на ч. 2 ст. 289 КК України 2001 року в редакції Закону України від 22.09.2005 року.
Що ж стосується покарання, то за умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 при обтяжуючих обставинах воно призначено ОСОБА_1у відповідно до вимог закону з урахуванням тяжкості злочину, вчинення його у стані алкогольного сп'яніння, даних про його особу та конкретних обставин справи. Покарання за незаконне заволодіння мотоциклом колегія суддів вважає за необхідне призначити засудженому в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України з урахуванням вимог ст. 65 КК України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 215-3 КК України 1960 року на ч. 2 ст. 289 КК України 2001 року і за цим законом призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року, за сукупністю злочинів, передбачених п.п. “б”, “е”, “і” ст. 93 КК України 1960 року та ч. 2 ст. 289 КК України 2001 року, визначити ОСОБА_1остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
СУДДІ :
Міщенко С.М. Паневін В.О. Стрекалов Є.Ф.