Справа №1-04/2010 року.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2010 року. смт.Демидівка.
Демидівський районний суд Рівненської області
під головуванням судді Зозулі П.Г.,
при секретарі Ковальській Л.С.,
за участю прокурора Перетятка А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився і мешкає в смт. Демидівка, вулиця Возз'єднання,13, Демидівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час вчинення злочину працював начальником Демидівського районного виробничого кооперативно-державного комбінату сільського комунального господарства “Райсількомунгосп” (далі -“Райсількомунгосп”), перебуває на обліку в Демидівському районному центрі зайнятості, не судимого, не військовозобов'язаного, одруженого, утриманців не має, учасника ліквідації аварії на Чернобильській АЄС третьої категорії, вільно володіючого українською мовою, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Працюючи начальником Демидівського “Райсількомунгоспу” і будучи службовою особою, ОСОБА_1 неналежно виконував покладені на нього службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. Не перевіривши належним чином хто є власником нерухомого майна, що перебувало на балансі очолюваного ним підприємства, дав згоду на відчуження будівлі банно-прального комбінату, розташованої по вулиці Миру,35А в смт. Демидівка, Рівненської області, яка належала ОСОБА_2 селищній раді Демидівського району Рівненської області, чим спричинив територіальній громаді смт. Демидівки матеріальні збитки на суму 73602 гривні, що перевищують більше ніж у 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Свою вину у пред’явленому обвинуваченні ОСОБА_1 визнав, і показав, що з 1 червня 2006 року працював на посаді начальника Демидівського “Райсількомунгоспу”. У своїй роботі керувався статутом підприємства і виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки. В межах цих обов'язків розпоряджався майном, що перебувало на балансі підприємства, організовував бухгалтерський облік. Після призначення на посаду разом з бухгалтером ОСОБА_3 провів інвентаризацію майна підприємства. Серед іншого майна на балансі “Райсількомунгоспу” знаходилося приміщення банно-прального комбінату. Дане приміщення у 1999 році за рішенням ОСОБА_2 селищної ради, яка була власником виробничого управління житлово-комунального господарства, було передане з балансу ВУЖКГ на баланс “Райсількомунгоспу”. Приймаючи підприємство він вияснив, що все майно “Райсількомунгоспу” за статистичною довідкою ЄДРПОУ є приватною власністю колективу підприємства. Рішення №64 від 31 березня 1999 року на підприємстві не було, однак, протягом 2006 та 2007 років на підприємство надійшло приблизно п'ять листів ОСОБА_2 районної ради з вимогою сплачувати до бюджету району 30% орендної плати, як за здачу в оренду майна, що є комунальною власністю, однак, вважаючи цю будівлю власністю колективу, коштів до районного бюджету він не перераховував. Будь-яких санкцій до нього або до підприємства ніхто не застосовував. У лютому 2007 року “Райсількомунгосп” уклав договір оренди з приватним підприємцем ОСОБА_4. Відповідно до цього договору ОСОБА_4 орендував у приміщенні банно-прального комбінату дві кімнати. У січні 2007 року “Райсількомунгосп” перевірила податкова інспекція, яка виявила недоплату до бюджету 14 тисяч гривень. Оскільки дана недоплата була зроблена за попередні роки, коли він не працював начальником цього підприємства, то ОСОБА_1 звернувся до районної та селищної ради з
- 2 -
проханням допомогти йому погасити даний борг але отримав відмову. Власних коштів підприємство на той час не мало. Тоді підсудний звернувся до банків, розташованих в смт. Демидівка, щоб отримати позику але, враховуючи нестабільний фінансовий стан підприємства, банки також відмовилися надати кредит. На літо 2007 року підприємство мало ряд замовлень на будівництво та обслуговування водопроводів, тому була надія на прибутки і підсудний вирішив попросити позику у орендаря ОСОБА_4. Той погодився, однак, з умовою надати у заставу будівлю банно-прального комбінату. Іншого виходу з цієї ситуації ОСОБА_1 не знайшов, тому погодився на запропоновані умови, розраховуючи на те, що справа до продажу заставленого майна не дійде. Позичені кошти перерахували до бюджету. Коли настав строк повернення кредиту, коштів у підприємства не виявилося і його прохання про допомогу, як селищна, так і районна ради залишили без уваги. У жовтні 2007 року підсудний отримав повістку до Рівненського господарського суду. Там виявилося, що ОСОБА_4 подав позов до “Райсількомунгоспу” про стягнення боргу по кредитному договору. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вирішив зібрати колектив підприємства, як власника майна, і порадитися, що робити у ситуації, що склалася. На зборах вирішили розрахуватися наявним майном. У судовому засіданні суддя запропонував вирішити спір мировою угодою і надав йому з ОСОБА_4 час для вирішення даного питання. ОСОБА_4 дістав уже готовий текст мирової угоди і запропонував підписати її. Балансова вартість будівлі банно-прального комбінату складала приблизно 25 гривень. Прочитавши текст мирової угоди, ОСОБА_1 сказав, що позика є меншою від вартості приміщення. Суддя, ознайомившись з текстом мирової угоди, попросив надати довідку про вартість будівлі. За довідкою підприємства балансова вартість будівлі на момент передачі її на баланс “Райсількомунгоспу” складала 25 тисяч гривень але залишкова вартість склада приблизно 13 тисяч гривень. Однак, за час перебування будівлі на балансі підприємства у її ремонт було вкладено приблизно 95 тисяч капіталовкладень, що у довідці не відображалося. Після цього підсудний підписав мирову угоду не перевіривши хто є власником даної будівлі, чи мав він право заставляти дане майно і підписувати таку мирову угоду. Дозволу на відчуження будівлі він ні у кого, крім колективу підприємства, не питав. Свідоцтва про право власності на зазначену будівлю “Райсількомунгосп” не мав. Підписуючи 25 жовтня 2007 року мирову угоду ОСОБА_1 мав сумніви щодо вартості переданого кредитору майна та щодо його власника, однак, враховуючи ситуацію, що виникла, погодився підписати угоду. Щиро кається у вчиненому. Просить звільнення його від покарання на підставі акту амністії.
Крім особистого визнання, вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується зібраними у справі і перевіреними у судовому засіданні доказами.
Як показав свідок ОСОБА_5, який з 1986 по 1991 рік працював директором Млинівського побуткомбінату, що був у державній власності, у складі майна комбінату знаходилася будівля банно-прального цеху, розташована по вулиці Миру,35А в смт. Демидівка. У 1991 році у зв'язку з реорганізацією комбінату дане приміщення разом з іншим майном, що перебувало на території смт. Демидівки, було передано на баланс новоствореного виробничого управління житлово-комунального господарства, власником якого була ОСОБА_2 селищна рада.
Відповідно до статуту Комунального підприємства ОСОБА_2 виробниче управління житлово-комунального господарства, власником майна, що перебувало на його балансі є виконком ОСОБА_2 селищної ради (т.1 а.с.300-3005).
23 березня 2006 року ОСОБА_2 селищною радою рішенням №474 затверджено перелік об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності громади. Серед цих об'єктів значиться приміщення банно-прального комбінату (т.3 а.с.65). Цей же факт стверджується рішенням ОСОБА_2 районної ради №110 від 12 квітня 2007 року (т.2 а.с.268-274).
Наказом №12/К голови асоціації “Рівнеоблсількомунгосп” від 1 червня 2006 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Демидівського “Райсількомунгоспу” (т.3 а.с.85). Пунктом 4.10 статуту Демидівського “Райсількомунгоспу” на ОСОБА_1, як на начальника, покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки (т.3 а.с.189-200).
З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
- 3 -
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 слідує, що будівля банно-прального комбінату була у державній власності. З 1991 року її власником стала ОСОБА_2 селищна рада, а балансоутримувачем – виробниче управління житлово-комунального господарства. Оскільки, у дев'яності роки будь-яке бюджетне фінансування було відсутнє, то ВУЖКГ стало занепадати, а будівля банно-прального комбінату почала руйнуватися. Щоб зберегти її для селища, сесія селищної ради прийняла рішення про передачу даної будівлі безкоштовно на баланс “Райсількомунгоспу”, який на той час мав деякі прибутки, оскільки отримував замовлення на будівництво та обслуговування об'єктів за Чернобильською програмою. У 1999 році дане приміщення безкоштовно передали на баланс “Райсількомунгоспу”, однак, право власності на нього залишилося за ОСОБА_2 селищною радою. Будь-яких рішень щодо зміни права власності на дану будівлю з 1999 по 2007 рік не приймалося.
З протоколу №1 сесії ОСОБА_2 селищної ради від 31 березня 1999 року слідує, що ОСОБА_2 селищна рада, обговоривши питання збереження будівлі банно-прального комбіту від руйнування, постановила рішення №64 про передачу безкоштовно зазначеної будівлі з балансу Демидівського виробничого управління житлово-комунального господарства на баланс “Райсількомунгоспу” (т.3 а.с.4-12).
25 квітня 1999 року по акту приймання-передачі дану будівлю, залишковою балансовою вартістю 112882 гривні 13 копійок, передано “Райсількомунгоспу” (т.3 а.с.87-88).
Відповідно до статуту “Райсількомунгоспу”, дане підприємство є кооперативно-державною міжгосподарською організацією (т.3 а.с.189-196). Припинення та реорганізація даного підприємства не відбувалася (т.3 а.с.28-55).
Як видно з ухвали Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2007 року, судом затверджено мирову угоду між підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_2 “Райсількомунгоспом”, відповідно до якої “Райсількомунгосп” в рахунок боргу по договору кредиту від 3 квітня 2007 року передає ОСОБА_4, а останній приймає у власність будівлю банно-прального комбінату, розташованого по вулиці Миру,35А смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області балансовою вартістю 25389 гривень. Дану угоду від імені “Райсількомунгоспу” підписав ОСОБА_1. ОСОБА_4 після затвердження даної мирової угоди судом, втрачає будь-яке право майнової вимоги до “Райсількомунгоспу” по договору кредиту від 3 квітня 2007 року та сплачує всі судові витрати (т.3 а.с.165,166).
2 листопада 2007 року ОСОБА_1 по акту приймання-передачі передав будівлю банно-прального комбінату ОСОБА_4 (т.3 а.с.83), який зареєстрував своє право власності на дану будівлю, відновлювальною вартістю станом на 15 липня 1999 року – 43633 гривні (т.3 а.с.109-135).
З повідомлення ОСОБА_2 селищної ради №311/2-7 від 13 серпня 2008 року слідує, що ОСОБА_1, чи будь-хто інший від імені “Райсількомунгоспу” з приводу отримання згоди на розпорядження будівлею банно-прального цеху, не звертався. На сесії селищної ради дане питання не розглядалося і рішення з цього приводу не приймалися (т.4 а.с.124).
Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській області повідомило, що рішення про проведення підготовки “Райсількомунгоспу” або його підрозділів до приватизації та визначення державної частки в статутному фонді підприємства не приймалося і керівники даного підприємства з такою заявкою до регіонального відділення не зверталися (т.3 а.с.234).
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 1 вересня 2008 року, вартість будівлі банно-прального комбінату у смт. Демидівка по вулиці Миру,35А складає 235900 гривень (т.2 а.с.142-164).
Оцінюючи зібрані у справі і перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 органами досудового слідства за ч.2 ст.367 КК України, як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громади селища Демидівка, кваліфіковані вірно.
- 4 -
Обираючи підсудному покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст.367 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, вчинений підсудним, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. ОСОБА_1 вчинив злочин уперше, по місцю проживання та по місцю попередньої роботи характеризується позитивно (т.4 а.с.139, 141), є здоровим та працездатним, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.4 а.с.137).
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного суд визнає його щире каяття та сприяння досудовому та судовому слідству. Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.
Територіальну громаду селища Демидівка визнано цивільним позивачем (т.4 а.с.117-118). Однак, у зв'язку з тим, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2007 року про затвердження мирової угоди скасовано і будівлю банно-прального комбінату повернуто у власність територіальної громади селища Демидівка в особі ОСОБА_2 селищної ради (т.5 а.с. ), позивачі ОСОБА_2 селищна рада та Млинівський міжрайонний прокурор від позову відмовилися.
Відповідно до Закону України “Про амністію” №660-V1 від 12 грудня 2008 року, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими відповідно до ст.12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК України, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи наведене, на підставі п.е ст.1, статей 9, 12 Закону України “Про амністію” №660-V1 від 12 грудня 2008 року та ст.85 КК України, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і призначити покарання – два роки позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_1 від покарання на підставі Закону України “Про амністію”.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - підписку про не виїзд.
Арешт, накладений на будівлю банно-прального комбінату за юридичною адресою смт. Демидівка Рівненської області вулиця Миру,35А та на майно ОСОБА_1 – скасувати.
Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.
Суддя: підпис
Суддя Демидівського районного суду П.Г. Зозуля