Справа № 1-5\2010

Машівський районний суд  Полтавської області

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 січня   2010 року.  Машівський місцевий районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді:                                                 Січиокно Т.О.

при секретарі :                                                           Гезела Л.Р.

з участю законних представників потерпілого       ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника:                           ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Машівка в порядку приватного обвинувачення кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, ТОВ “Альфа -  щит”, охоронник, раніше несудимого,

у  скоєні злочину, передбаченого частиною 2  статті 125  КК України, -

В С Т А Н О В И В:

    14.09.2009 року приблизно о 15 годині ОСОБА_4, з  метою з’ясування обставини, пов’язаних з образою  його неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4,  прибув на перехрестя вулиць Ватутіна та Чапаєва в селі Селещина Машівського району Полтавської області, де на ґрунті виниклих неприязнених відносин, умисно наніс декілька разів удари долонею руки в задню частину голови неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, спричинивши тілесні ушкодження у виді забою м’яких тканин голови, що супроводжувалось реактивним станом нервової системи ( астено – невротичним синдром), які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєні злочину не визнав та показав суду, що 14.09.2009 року приблизно о 14 годині 30 хвилин на його мобільний телефон зателефонував син ОСОБА_5 і плачучи, кликав його на допомогу, повідомивши при цьому, що його ображає і переслідує ОСОБА_6. Взявши велосипеда, він поїхав на допомогу синові і на перехресті вулиці Ватутіна та Чапаєва  в селі Селещина побачив, як син тікав від ОСОБА_6 і останній тримав в руці каміння. Побачивши його, той викинув каміння і зупинився. Він підійшов до ОСОБА_6, взяв того за руку і на підвищеному тоні наказав більше не чіпати ОСОБА_6. ОСОБА_6 після цього розплакався і пішов в напрямку свого дому. Потерпілому він не наносив ударів та не спричиняв тілесних ушкоджень. З 1 вересня 2009 року між останнім та його сином виникли неприязнені відносини, внаслідок яких п’ятикласник ОСОБА_6 систематично  ображав його сина – третьокласника. Він неодноразово попереджав ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення таких дій, однак той належним чином не реагував.  З цього приводу  до батьків ОСОБА_6, вчителів  він не звертався.

В ході судового слідства судом були досліджені всі докази, на які послалися законні представники, а також ті, що отримані судом з метою встановлення об’єктивної істини по справі.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_4 не визнав себе винним у вчинені злочину, суд приходить до висновку, що його вина знайшла своє підтвердження та доведена наступними доказами:

- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, який будучи допитаним в судовому засіданні в присутності законних представників та психолога ОСОБА_7 показав, що  14.09.2009 року приблизно о 14 годині 30 хвилин він повертався зі школи додому. Третьокласник ОСОБА_8 почав його дражнити та ображати, внаслідок цього між ними виникла сварка. ОСОБА_5 почав телефонувати своєму батькові. Знаходячись на перехресті вулиць Ватутіна – Чапаєва в селі Селещина Машівського району Полтавської області батько ОСОБА_5 – ОСОБА_4 схопив його за руку і долонею руки наніс декілька сильних ударів в задню частину голови та тім’я, при цьому кричав та погрожував. Потім він пішов додому і розказав своєму батькові про те, що сталося та жалівся на біль в голові. Внаслідок цього батько відвіз його до лікарні, де його відразу ж госпіталізували.

- показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 – ОСОБА_1, який показав суду, що 14.09.2009 року приблизно о 15 годині додому прийшов його син ОСОБА_6, який мав заплаканий вигляд та розказав, що на перехресті вулиць Ватутіна - Чапаєва в селі Селещина Машівського району   Полтавської області його зустрів ОСОБА_4 та наніс удари рукою в область голови та погрожував. Внаслідок того, що дитина скаржилася на біль в області голови, він відвіз його у лікарню, де того госпіталізували. В подальшому за його наполяганням синові було продовжено лікування в неврологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні, оскільки той став дратівливим, нервовим, було порушено його сон. Діагноз, встановлений лікарями   Машівської ЦРЛ знайшов своє підтвердження. Про неприязнені відносини, які склалися між його сином та ОСОБА_8 йому відомо не було, оскільки батьки останнього будь – яких скарг йому з цього приводу не виражали.

Із акту судово – медичного обстеження № 248 від 22.09.2009 року слідує, що у дитини ОСОБА_6 виявлено ушкодження у вигляді: забою м’яких тканин голови, яке утворилося від дії тупого предмета, супроводжувалося реактивним станом нервової системи (астено – невротичним синдромом), згідно правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що супроводжувалося короткочасним розладом здоров’я.

Вищезазначене ушкодження може відповідати часу та обставинам його утворення викладених в направленні. ( а.с. 2-3).

- допитана як свідок лікар – педіатр Машівської ЦРЛ ОСОБА_9 суду показала, що 14.09.2009 року о 15 годині 50 хвилин в дитяче відділення в супроводі батька поступив хлопчик ОСОБА_6, який скаржився на нудоту, біль в ділянці тім’яної кістки, слабкість. Зі слів хлопчика його побив чоловік, вдаривши кулаком по голові. Дитині було встановлено заключний діагноз: забій м’яких тканин   голови. При огляді вона бачила сліди почервоніння шкіри в ділянці задньої частини голови. Будь – яких видимих тілесних ушкоджень у дитини не було, однак це не виключає, що дитина не могла отримати травму голови.

- показаннями судово медичного експерта ОСОБА_10, який показав суду, що висновок судово – медичного освідування дитини ОСОБА_6 базується на дослідженні медичної документації. Особисто він дитину не оглядав. Лікарями дитині встановлено діагноз: “Астено – невротичний синдром. Поверхнева травма голови”.  Оскільки цей забій голови супроводжувався реактивним станом нервової системи дитини, як побічним наслідком від отриманої травми,  то саме такий ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ним було встановлено. Діагноз, встановлений лікарями Машівської ЦРЛ та Полтавської обласної клінічної лікарні знайшов своє підтвердження при проведенні судово – медичного освідування дитині..  

Судом вивчено медичну документацію Машівської ЦРЛ та Полтавської обласної клінічної лікарні на ім’я ОСОБА_6.

Із медичної карти стаціонарного хворого № 1889 на ім’я ОСОБА_6 слідує, що 14.09.2009 року о 15 годині 50 хвилин поступив в дитяче відділення зі скаргами на нудоту, біль в ділянці тім’яної кістки, слабкість…16.09.2009 року дитина виписана додому, так як струс головного мозку не підтверджено. Діагноз заключний клінічний: забій м’яких тканин голови. ( а.с. 33-36).

Згідно даних медичної картки № 3253 стаціонарного хворого ОСОБА_6,, останній знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ПОКЛ з 18.09.2009 року по 01.10.2009 року. При поступленні виявляв скарги на головний біль в лобно – скроневій області голови, порушення сну. Мало місце заняття з психологом. Виписаний 01.10.2009 року. Заключний діагноз: астено- невротичний синдром. Поверхнева травма голови.( а.с. 4).

В даних медичної картки № 3253 на а.с. 23  мається запис психолога неврологічного відділення ПОКЛ  від 21.09.2009 року  - згідно якого дитина пережила психо –травму, яку згадувати важку. Зі слів хлопчика його бив на вулиці чужий дядько. Хлопчик на момент огляду емоційний, боязкий ( боїться зустріти його (дядьку) знову) Настрій знижений, пригнічений. ( а.с. 5).

Згідно повідомлення Селещинської загальноосвітньої школи – протягом 2009 року скарг батьків ОСОБА_8 з приводу поведінки учня ОСОБА_6 не надходило. ( а.с. 29).

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що 14.09.2009 року знаходилася у гостях ОСОБА_8. З останніми перебуває в родинних відносинах. Приблизно о 14 годин 45 хвилин подзвонив їх син ОСОБА_5, та сказав, що по дорозі зі школи додому  його б’є ОСОБА_6 Відразу ж ОСОБА_4 побіг на допомогу синові. Вона сіла в автомобіль зі своїм чоловіком ОСОБА_11 та поїхала за ним. Приїхавши на вулицю  Ватутіна - Чапаєва вона побачила ОСОБА_8, який посадив до них в автомобіль сина ОСОБА_5, а  сам пішов додому. ОСОБА_6 побіг в напрямку свого дому В цей час до них підійшов ОСОБА_1, який повідомив, що його син жалівся на ОСОБА_4, який того побив. Вона запропонувала йому поїхати до ОСОБА_4 та поговорити, однак ОСОБА_1 відмовився.

Також в судовому засіданні допитаний як свідок неповнолітній ОСОБА_8 в присутності законного представника та психолога  ОСОБА_7, який показав, що дійсно 14.09.2009 року приблизно о 15 годині, коли він повертався зі школи додому, його почав ображати ОСОБА_6 Останній неодноразово ображав його, дражнив, з цього приводу він жалівся своїм батькам. В той день ОСОБА_6 гнався за ним. Кидав каміння і він зателефонував до свого батька та попросив його про допомогу. На вулиці   в селі Селещина його батько розмовляв з ОСОБА_6, однак того не бив.

Оцінивши докази по справі суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_11 в тій частині, що остання бачила хід розмови неповнолітнього ОСОБА_6 з ОСОБА_8 з самого початку і при цьому будь – яких ударів останній тому не наносив. Так, ОСОБА_11 не заперечувала того факту, що першим на виклик сина побіг ОСОБА_4. До місця події вона під’їхала на автомобілі пізніше за того. При цьому на той час ОСОБА_6 вже пішов в напрямку свого дома, а ОСОБА_4 посадив в автомобіль свого сина. Таким чином, суд вважає, що свідок ОСОБА_11 не бачила розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з самого початку або ж сприяє останньому своїми показаннями в уникненні відповідальності за скоєне.

Також суд критично відноситься до показань неповнолітнього ОСОБА_8, в яких останній заперечив той факт, що його батько в ході розмови бив ОСОБА_6 рукою по голові. Суд враховує, що свідок являється сином підсудного та батьки могли впливати на дитину щодо дачі нею показань у суді.

Судом встановлено та підтверджено актом судово – медичного освідування № 248 від 22.09.2009 року, що  тілесні ушкодження неповнолітній ОСОБА_6 отримав 14.09.2009 року о 15 годині. Із медичної документації слідує, що останній був доставлений батьком до Машівської ЦРЛ в цей же день о 15 годині 50 хвилин, що виключає ймовірність отримання ним тілесних ушкоджень в іншому місці.

Факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 підтверджують дані медичних документацій та судово – медичного освідування.  

Таким чином висновок суду про причетність ОСОБА_4 до спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_6   ґрунтується на сукупності зібраних і належним чином оцінених доказів, які відповідають фактичним обставинам справи, достовірність яких не викликає сумнівів і є обґрунтованими.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за  ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Цивільний позов потерпілим по справі не заявлено.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_4 встановлено, що останній за місцем проживання характеризуються позитивно,  здоровий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває. ( а.с. 17, 47).

При обранні покарання підсудному суд, у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини.

Обставин, що в силу ст. 66 КК України пом’якшують покарання винного ОСОБА_4   судом не встановлено.

Обставин, що в силу ст. 67 КК України обтяжують його покарання, суд визнає вчинення злочину щодо малолітнього.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України,  суд приймає до уваги, що підсудним ОСОБА_4 вчинено злочин невеликої тяжкості, останній за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, , а отже призначає покарання у вигляді штрафу.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1190 ( одна тисяча сто дев’яносто) гривень.

    Вирок  може  бути  оскаржено  до  Апеляційного  суду  Полтавської  області через Машівський районний суд Полтавської області протягом  15  діб  з  моменту  його  проголошення.

Головуючий:

Вирок надруковано власноручно суддею

ОСОБА_12 в нарадчій кімнаті і є оригіналом