СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р.                                                                             Справа № 922/1401/18  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя  Чернота Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,

за участі представників:

позивача –  адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5183 від 26.09.2018, договір про надання правової допомоги(витяг) № б/н від 10.10.2018;

відповідача - адвокат ОСОБА_2,  свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4797 від 28.08.2017, ордер серія ДН № 006279 від 23.11.2018, договір про надання правової допомоги(витяг) №  84 від 22.11.2018;

1-ї третьої особи - не з`явився;

2-ї третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача – Управління праці та соціального захисту     населення Лозівської міської ради Харківської області (вх. № 97Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2018 року (повний текст складено 31.08.2018) у справі № 922/1401/18

за позовом     Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків,

до     Управління праці та соціального захисту     населення Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:                 

1) Лозівська міська рада Харківської області, м. Лозова Харківської області;                 

2) Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, м. Лозова Харківської області;                 

про     стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У  травні 2018 року ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 182210,97 грн, які складаються з: 162791,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів; 3998,37 грн 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 2733,16 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах жителям ІНФОРМАЦІЯ_1, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. На цих осіб поширюється дія    Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" на загальну суму 162791,59 грн. Проте відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах за спірний період.

В процесі розгляду справи Господарським судом Харківської області ухвалою від 01.06.2018   залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лозівську міську раду Харківської області та Лозівське управління Державної казначейської служби України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у справі № 922/1401/18 (суддя О.О.Присяжнюк) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 162791,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів, 3998,37 грн 3% річних та     2733,16 грн судового збору (т. 1 а.с. 231-237).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в силу законодавчих приписів, зобов'язаний відшкодувати за рахунок видатків з місцевого бюджету витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення на підставі складених позивачем та наданих відповідачу розрахунків за формою 2-пільга. Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування понесених позивачем витрат, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення. При цьому, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Повний текст зазначеного рішення складено 31.08.2018.

Після набрання рішенням законної сили на його примусове виконання Господарським судом Харківської області винесено наказ від 21.09.2018 № 922/1401/18 (т. 2 а.с. 5).

Відповідач - Управління праці та соціального захисту     населення Лозівської міської ради Харківської області 19.09.2018, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв’язку звернувся до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області з апеляційною скаргою (вх. № 1976Х/3 від 25.09.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у справі № 922/1401/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем не укладався договір на відшкодування витрат на послуги зв'язку пільговикам. Посилається на відсутність бюджетних асигнувань для розрахунків Управління праці та соціального захисту     населення Лозівської міської ради Харківської області з ПАТ "Укртелеком" як постачальником відповідних послуг. Зазначає, що до грудня 2016 року відшкодування ПАТ "Укртелеком" наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення здійснювалось за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на підставі ст. 102 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII з Бюджетного кодексу України виключено ч. 5 ст. 102, тобто припинено надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не передбачено субвенцію місцевим бюджетам з Державного бюджету України на надання пільг з оплати послуг зв'язку. Тому, на думку апелянта, є недоцільним застосування Порядку відшкодування суми витрат, понесених внаслідок постачання послуг зв’язку пільговим категоріям споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 23.11.2018 за вх. № 1497 апелянт посилається на те, що надані до позовної заяви розрахунки за формою « 2-пільга» за січень-грудень 2017 року, є неналежними доказами, оскільки в порушення Інструкції про порядок заповнення форми « 2-пільга», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535, не відображають види послуг, що надавались на пільгових умовах кожному абоненту та яка вартість цих послуг.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

За приписами ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, в  разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.  

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

У зв’язку з припиненням Харківським апеляційним господарським судом з 01.10.2018 діяльності з відправлення правосуддя на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 "Про переведення суддів", всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, згідно з Розпорядженням керівника апарату суду від 03.10.2018 передані до Східного та Північного апеляційних господарських судів відповідно.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті “Голос України” № 185 (6940) від 03.10.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 у справі № 922/1401/18 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 258 та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 у справі № 922/1401/18 у зв’язку з усуненням апелянтом допущених при поданні апеляційної скарги недоліків відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та встановлено іншим учасникам справи строк для надання відзивів на апеляційну скаргу.

На виконання зазначеної ухвали позивач -  ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії 12.11.2018 за вх. № 937 надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у справі № 922/1401/18 без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Посилається на те, що норми чинного законодавства України, які визначають порядок надання пільг з оплати послуг зв’язку, не ставлять надання таких пільг в залежність від наявності чи то відсутності бюджетного фінансування. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від обов’язку відшкодувати позивачу витрати за надані послуги пільговим категоріям громадян та відповідальності за порушення зобов’язання. Не погоджується з посиланням апелянта на відсутність субвенції з Державного Бюджету України, оскільки згідно з п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів. Зазначає про безпідставність посилання відповідача на неукладення між сторонами договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами чинного законодавства у сфері соціальних гарантій щодо певних категорій осіб, які не передбачають обов’язковості укладення такого договору. Послуги зв’язку на пільгових умовах позивачем надаються не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок. В додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 09.01.2019 за вх. № 224 та від 23.01.2019 за вх. № 750 представник позивача зазначає, що розрахунки за формою « 2-пільга» за січень-грудень 2017 року сформовані в електронному вигляді за допомогою електронної програми «ЄАСКР» та відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення форми « 2-пільга», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535. Надані до позовної заяви розрахунки за формою « 2-пільга» за січень-грудень 2017 року є лише паперовими копіями електронних розрахунків, при формуванні яких для більш стислого викладення змісту розрахунків були видалені декілька рядків та колонок, що не вплинуло на загальний зміст вказаних розрахунків, та надав для долучення до матеріалів справи більш якісні копії розрахунків за формою « 2-пільга» за січень-грудень 2017 року.

1-а третя особа - Лозівська міська рада Харківської області на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду 14.11.2018 за вх. № 191 надала пояснення по справі, в якому підтримує апеляційну скаргу відповідача у повному обсязі.

2-а третя особа - Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив на апеляційну скаргу в строк, установлений судом апеляційної інстанції, не надало.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 призначено апеляційну скаргу відповідача до розгляду на 11.12.2018 о 12:30 год. та викликано в судове засідання учасників сторін.

10.12.2018 у зв’язку з відпусткою судді Барбашової С.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/1401/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

За приписами ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

В судовому засіданні 11.12.2018 ухвалою Східного апеляційного господарського суду у зв’язку з неможливістю в даному судовому засіданні вирішити спір оголошено перерву до 15.01.2019 об 11:30 год. та викликано в судове засідання учасників сторін.

15.01.2019 у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Медуниці О.Є. та відпусткою судді Радіонової О.О. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/1401/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя        Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 922/1401/18 у зв’язку з неможливістю вирішення спору в судовому засіданні 15.01.2019 оголошено перерву до 24.01.2019 о 15:00 год. та викликано в судове засідання учасників сторін.

Представник апелянта - Управління праці та соціального захисту       населення Лозівської міської ради Харківської області в судовому засіданні 24.01.2019 підтримує апеляційну скаргу з урахуванням наданих додаткових пояснень до апеляційної скарги.

Представник позивача – ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії в судовому засіданні 24.01.2019 підтримує відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву.

1-а третя особа - Лозівської міської ради Харківської області свого представника в судове засідання 24.01.2019 не направила. 24.01.2019 за вх. № 142 до апеляційного суду надійшло клопотання представника Лозівської міської ради Харківської області про проведення судового засідання без його участі.

2-а третя особа - Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області свого представника в судове засідання 24.01.2019 не направила. В матеріалах справи міститься клопотання Лозівського управління Державної казначейської служби України від 28.11.2018 за вх. № 1664 про розгляд даної справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи та наявні у ній докази, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях по справі, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судових засіданнях, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність  застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 2.2.1 Статуту ПАТ "Укртелеком", предметом діяльності товариства, зокрема, є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв’язку та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг (т. 1 а.с. 85-87).

Вказані послуги на території Харківської області надаються Харківською філією ПАТ "Укртелеком", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері проводового електрозв’язку, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 89).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2017 до 31.12.2017 (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Лозова Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають право встановлені законодавством України пільги з їх оплати згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 162791,59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розрахунків за формою « 2-пільга» за січень-грудень 2017 року.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання окремим категоріям громадян України пільг з оплати телекомунікаційних послуг (зокрема послуг зв’язку) передбачено кількома законами, в тому числі: п. 19 ч. 1 статті 12, п. 10 ч. 1 статті     13, п. 18 ч. 1 статті     14, п. 20 ч. 1 статті     15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 статті     6-1, п. 10 статті     6-2, п. 17 статті     6-3, п. 19 статті     6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11     статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; п. 4 ч. 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У відповідності до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Закон України "Про телекомунікації"     та Правила від 11.04.2012 № 295 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані вище положення законодавства є нормами прямої дії та закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян а саме: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян та безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг оператору телекомунікацій, який надає вказані послуги.

З огляду на викладене, враховуючи, що зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін, укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є необов'язковим. Тому посилання апелянта на неукладення між сторонами договору на відшкодування витрат на послуги зв'язку пільговикам є безпідставним, у зв’язку з чим апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 6     ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27.09.2010 № 1097/290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 949/18244, передбачено, що за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203, 170302, 170602.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

Відповідно до п. 3 Положення від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (Уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації для Реєстру та забезпечують її.

На виконання п. 10 Положення від 29.01.2003 № 117, позивач подавав відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за кожний минулий місяць.

Розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електронну адресу. Також, списки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 11 Положення від 29.01.2003 № 117 та п. 2 Порядку від 04.03.2002 № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 11 Положення від 29.01.2003 № 117 передбачено, що Уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256,  визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 3 Порядку від 04.03.2002 № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).

У даному випадку головним розпорядником коштів являється Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради (відповідач у справі), яке діє на підставі Положення про Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради, що розміщене у вільному доступі на офіційному сайті відповідача за посиланням http://lozovasoc.inf.ua/ .

Відповідно до пп. 3.31 зазначеного Положення, Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до п. 5 Порядку від 04.03.2002 № 256,     головні розпорядники коштів місцевих бюджетів кожного місяця     готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звірки розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що наступає за звітним - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

Відповідно до п. 6 Порядку від 04.03.2002 № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст Республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звірки, зазначених у пункті 5 цього Порядку, кожного місяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.

Частиною 1 пункту 8 зазначеного Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256 від 04.03.2002).

Таким чином, відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, зобов'язаний за рахунок видатків з місцевого бюджету здійснювати відшкодування позивачу як надавачу вказаних послуг понесених ним витрат внаслідок надання населенню м. Лозова послуг зв'язку на пільгових умовах.

В     порушення вимог Бюджетного кодексу України та Постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, від 29.01.2003 № 117, відповідач не відшкодував позивачу вартість наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, тому станом на 01.01.2018 заборгованість відповідача складає 162791,59 грн.

Право позивача на отримання компенсації вартості послуг зв’язку, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний Бюджет України на 2017 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного Кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказує на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України (заява № 63134/00)», Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду).

У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного Бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене, Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області зобов'язане здійснити розрахунки з ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" на підставі поданих ним щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня  2017 року по 31 грудня 2017 року, а зазначені апелянтом обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону України «Про Державний Бюджет України» та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 06.06.2018 у справі № 911/1541/17.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового  обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 28.08.2018 у справі № 922/1401/18 витрати позивача з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення протягом 2017 року в сумі 162791,59 грн відшкодовані не були.

Враховуючи вищезазначене,  колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з  відповідача 162791,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення у період з 01 січня  2017 року по 31 грудня 2017 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів та 3998,37 грн 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1     ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

За приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Отже, повідомлені в офіційних друкованих засобах масової інформації  показники індексу інфляції, згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію", є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком Господарським судом Харківської області про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15421,01 грн втрат від впливу інфляційних процесів та 3998,37 грн 3% річних.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у  справі № 922/1401/18.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених  вимог.

Отже, в силу приписів     ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129,      269,     270, 273, п. 1 ч. 1 ст.     275,     ст.ст. 276,     281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача – Управління праці та соціального захисту     населення Лозівської міської ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2018 року у справі № 922/1401/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28 серпня 2018 року у справі № 922/1401/18 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.01.2019.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                    Н.М. Пелипенко

Суддя                                                                                           С.В. Барбашова  

Суддя                                                                                           Л.Ф. Чернота