АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.
суддів Григор'євої І.В., Кепкал Л.І.
за участю прокурорів Тертичного О.А., Карпука Ю.А.
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора Одуденка А.В. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Прип'ять Київської області, громадянин України, освіта середня, одружений, працюючий телеоператором в ТРК «Україна», зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 09.09.2007 року, близько 19 год. 05 хв., він, керуючи автомобілем «Форд Сієра», номерний знак НОМЕР_1, рухався проспектом Маяковського в напрямку вулиці М.Цвєтаєвої від вулиці Сабурова і на нерегульованому пішохідному переході напроти будинку № 54 на проспекті Маяковського, позначеному дорожніми
Справа № 11-а-263 Категорія КК: ч.1 ст. 286 Головуючий у першій інстанції: Котович О.Л. Доповідач: Ковальська В.В.
знаками 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.12.1 («зебра»), порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме:
порушив пункт 1.3 Правил дорожнього руху щодо обов'язку водія знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливим,
порушив підпункт «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, який вимагає від водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі,
порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху і при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,
порушив пункт 18.4 Правил дорожнього руху і при зупинці перед нерегульованим пішохідним переходом інших транспортних засобів, які рухались на сусідніх смугах, не зменшив швидкість і не зупинився, а продовжив рух, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,
порушив підпункт «а» пункту 4.16 Правил дорожнього руху і не надав перевагу пішоходу ОСОБА_2 під час переходу нею проїзної частини зазначеним нерегульованим пішохідним переходом, в результаті чого на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, якій заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор Одуденко А.В. просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, визнати винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з іспитовим строком один рік. При цьому апелянт посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Апелянт вказує, що суд при призначенні покарання не повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, а саме те, що він вчинив злочин вперше, займається суспільно-корисною працею, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій.
У поданих до апеляції змінах прокурор Одуденко А.В., посилаючись на те, що ОСОБА_1 підпадає під дію п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальну справу.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи, просить змінити вирок суду в частині основного покарання та призначити покарання у виді одного року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік. При цьому апелянт посилається на обставини, аналогічні тим, які вказані в апеляції прокурора а також додає, що має на утриманні дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, має матір пенсіонерку та є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії.
Заслухавши доповідача, засудженого і прокурора, які підтримали подані ними апеляції та просили застосувати до ОСОБА_1 амністію, звільнивши його від кримінальної відповідальності, виступи учасників процесу в судових дебатах, останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_1 підлягає до задоволення, апеляція прокурора Одуденко А.В. зі змінами підлягає до задоволення частково, а вирок суду належить змінити, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами: показаннями підсудного ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновками судово-медичних експертиз.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання суд з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи підсудного, обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне покарання у виді обмеження волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
Проте, з урахуванням того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної в відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та малолітню дитину, щиро розкаявся у вчиненому злочині та добровільно відшкодував потерпілій завдану злочином матеріальну шкоду, є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суду належало обговорити питання про можливість виправлення підсудного без відбування покарання та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищенаведених обставин у суду були підстави для застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України. Тому апеляційні вимоги засудженого і прокурора щодо застосування до ОСОБА_1 звільнення від відбування основного покарання згідно з вимогами ст. 75 КК України задовольняються у зв'язку з чим вирок суду щодо ОСОБА_1 необхідно змінити та звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав заяву про застосування до нього акту амністії.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджений за злочин невеликої тяжкості, має на утриманні дитину, 31.01.2007 року народження, щодо якої він не позбавлений батьківських прав та є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, тобто засуджений підпадає під Дію п.п. «в», «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. ОСОБА_1 не заперечує проти застосування до нього амністії, передбачених законом обмежень щодо застосування до нього амністії немає. З огляду на це ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.п. «в», «е» ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
Застосовуючи до ОСОБА_1 акт амністії, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_1, як про це вказується у зміні до апеляції прокурора, немає, виходячи з наступного.
Прохання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і закриття кримінальної справи прокурор обґрунтовує ст. 376 КПК України, якою встановлені підстави закриття справи апеляційним судом і згідно з якою апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені, зокрема, ст. 6 КПК України, скасовує обвинувальний вирок суду і закриває справу.
Підстави для скасування вироку апеляційним судом встановлені ст. ст. 367-372 КПК України, за змістом яких підстави для скасування вироку мають існувати на момент постановления вироку. У справі щодо ОСОБА_1 немає підстав для скасування вироку, перелічених у ст. ст. 367-372 КПК України, оскільки суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув справу, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, суд не допустив порушень вимог кримінально-процесуального закону та правильно застосував кримінальний закон і призначив покарання відповідно до тяжкості злочину та особи засудженого.
Незастосування судом відносно до ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України є підставою для зміни вироку, як це передбачено ст. 373 КПРК України.
Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності виписані у ст. 44 КК України, частиною першою якої звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію є окремою підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Частиною другою ст.44 КК України встановлено, що порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Статтею 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року передбачено, зокрема, звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили. Закон України «Про амністію» від 12.12.2008 року вступив у законну силу 26.12.2008 року. ОСОБА_1 підпадає під дію вказаного Закону.
Отже, правова підстава для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності по амністії з'явилася після постановления щодо нього вироку 17.12.2008 року.
Таким чином, виникає колізія, яка полягає в тому, що за відсутності правових підстав, передбачених кримінально-процесуальним законом (ст.367-372 КПК) для скасування вироку щодо засудженого, апеляційний суд, керуючись ст. 376 КПК України має скасувати вирок і закрити справу внаслідок акта амністії, правові підстави для застосування якої виникли після постановления вироку.
Колегія суддів вважає, що суперечність у даному випадку має вирішуватись не на користь ст. 376 КПК України, яка передбачає підстави для закриття справи, а на користь ст.ст. 367-372 КПК України, оскільки цими статтями передбачені підстави для скасування вироку та на користь Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, оскільки ним передбачений спеціальний порядок застосування амністії і він прийнятий пізніше у часі за норми КПК України.
Оскільки на момент постановления вироку не існувало правових підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 та застосування до нього акту амністії і Законом України «Про амністію» від 12.12.2008 року не передбачено скасування вироків, які не вступили у законну силу при звільненні особи від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, колегія суддів вважає, що вирок не підлягає скасуванню, а на стадії розгляду справи в апеляційному порядку до засудженого слід застосувати акт амністії і звільнити його від кримінальної відповідальності.
Тому доводи прокурора, викладені у змінах до апеляції щодо скасування вироку відносно ОСОБА_1 є неспроможними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляцію прокурора Одуденко А.В. із змінами задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням - іспитовим строком на два роки та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтись в цей орган для реєстрації.
Застосувати до ОСОБА_1 п.п. «в», «е» ст. 1 і ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року і звільнити його від кримінальної відповідальності.