УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Руснак А.П., Чистякової Т.І.
При секретарі: Войциховській Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, про визнання таким, що втратив право на жилу площу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК про визнання таким, що втратив право на жилу площу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з травня 1982 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. 03 вересня 1982 року вони з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. 01 лютого 1985 року, вона як член сім'ї наймача була прописана у вказану квартиру. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27 жовтня 1998 року шлюб був розірваний. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 12 січня 1999 року. Крім неї на час її вселення в квартирі проживали мати відповідача - ОСОБА_3, та її чоловік ОСОБА_4. 10 квітня 1984 року у них з відповідачем народилась донька ОСОБА_5. Оскільки спірна квартира має загальну площу 56,5 кв.м., площа кухні складає 5,9 кв.м., санвузол поєднаний, в ній було тісно. Тому її (позивачки) батьки в 1989 році з метою покращення їх житлових умов, внесли
пайовий внесок 3800 карбованців за кооперативну двокімнатну квартиру в с Строганівка Сімферопольського району, куди відселились батьки чоловіка - ОСОБА_8, забравши з собою всі меблі, техніку та предмети домашнього побуту. В спірній квартирі вони залишились проживати з чоловіком та донькою. її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали за свій рахунок для них телевізор, меблі, холодильник, знявши з ощадної книжки гроші, придбали для них автомобіль ВАЗ - 2106, 1991 року випуску за 15527 гривень 70 копійок. Вказаний автомобіль був оформлений на ім'я ОСОБА_2 Після покупки автомобілю відносини з чоловіком погіршилися. Він став допускати подружню невірність, ніде не працював, сім'ю не утримував, аліменти не платив. Вона постійно працювала, однак її заробітної плати не хватало, та тому вони находились на утриманні її батьків. В липні 1991 року відповідач ОСОБА_2 віддав ключі від квартири, заявив, що більше проживати з нею намірів не має і в нього фактично склалась інша родина, забрав всі свої речі та залишив спірну квартиру, забравши автомобіль. В спірній квартирі залишились проживати вона та їх неповнолітня донька. На час уходу відповідача з квартири, вартість автомобіля ВАЗ 2106, яку він забрав, була вище, чим вартість спірної квартири. Аліменти на утримання доньки відповідач не сплачував, навіть тоді, коли донька у 2002 року захворіла. 13 вересня 2006 року
Справа №22-ц-8154/08 Головуючий у першій інстанції - Корогодіна О.Е.
Доповідач - Чистякова Т.І.
їх донька померла. В лютому 2007 року відповідач зайняв у неї в борг 1400 доларів США, 300 гривень. Обіцяв повернути гроші через тиждень, проте, по теперішній час борг не повернув. Відповідач проживає по вул. Ломоносова в м. Сімферополі. Позивачка вважає, що відповідач втратив право на житло, оскільки не проживає в квартирі понад шістнадцяти років. Перешкод відповідачу в користуванні квартирою вона не чинила, ключі від квартири він залишив сам і ніколи їх не просив. В квартиру не приходив, участі у витратах за комунальні послуги не приймав. Нею були сплачені борги: за опалення в сумі 1885 грн. 10 коп., по квартирній платі - 900 гривень, з газопостачання - 688 грн. 58 коп. Всі комунальні послуги сплачує вона. 06 лютого 1999 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 Рішенням Залізничного районного суду М.Сімферополя від 27 жовтня 1998 року по справі № 2-1922/1998 встановлено, що відповідач не проживає за адресою прописки близько п'яти років станом на 27 жовтня 1998 року. Вищевказане рішення набрало законної сили 09 грудня 1998 року, та на теперішній час ніким не скасовано та не змінено. Тому вона просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 з 01 лютого 1992 року; зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року позов задоволений. Судом ухвалено: „Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на жилу площу в квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АРК зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті державного мита в сумі 08 гривень 50 копійок, по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 07 грн. 50 коп., по сплаті оголошення в газеті в сумі 150 грн."
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. У скарзі апелянт посилається на те, що судом не враховано те, що спірну квартиру було надано ще його батьку, який був основним наймачем до 1981 року. На думку апелянта, суд також безпідставно не врахував те, що після того, як погіршились його стосунки з позивачкою, він продовжував мешкати в квартирі, регулярно давав гроші на утримання сім'ї і на комунальні послуги. Суд, за думкою апелянта, не дав оцінки тому факту, що він про розлучення дізнався випадково і на цей час це рішення ним оскаржується. Апелянт вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що він не пропонував позивачці обміняти квартиру, оскільки він неодноразово пропонував їй або розміняти квартиру, або приватизувати її у рівних частках.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 і його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду.
Судом першої інстанції встановлено, що з травня 1982 року ОСОБА_1 стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Шлюб вони зареєстрували 03 вересня 1982 року. Під час знаходження позивачки з відповідачем в зареєстрованому шлюбі вона як член сім'ї наймача 01 лютого 1985 року була прописана в кв. АДРЕСА_1. Крім неї в квартирі проживали на час її вселення мати відповідача - ОСОБА_3, та її чоловік ОСОБА_4. 10.04.1984 року у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_5 і оскільки у вказаній квартирі, яка має загальну площу 56,5 кв.м., у тому числі: кухня - 5.9 кв.м., санвузол поєднаний, стало тісно, батьки відповідача - ОСОБА_8 в 1989 році з метою покращення житлових умов ОСОБА_1, переїхали до кооперативної двокімнатної квартири в с Строганівка
Сімферопольського району, забравши з собою всі меблі, техніку та предмети домашнього побуту. В спірній квартирі залишились проживати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_10 У 1991 після придбання автомобілю сімейні стосунки погіршились і в липні 1991 року відповідач ОСОБА_2 віддав ключі від квартири, заявив, що більше проживати з нею намірів не має і в нього фактично склалась інша родина, забрав всі свої речі та залишив спірну квартиру, забравши автомобіль. В спірній квартирі залишились проживати позивачка та їх неповнолітня донька. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.10.1998 року шлюб було розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 12.01.1999 року. 06.02.1999 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, який проживає в цій квартирі. 13.09.2006 року померла донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5. ОСОБА_1 був сплачений борг за опалення в сумі 1885 грн.10 коп., борг по сплаті квартирної плати у розмірі 900 грн., за газ - в сумі 688 грн.58 коп. На теперішній час всі комунальні послуги також сплачує ОСОБА_1
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 за своєю ініціативою залишив спірне житло, припинив виконання обов'язків члена сім'ї, не несе витрат по сплаті комунальних послуг і по квартирній платі, не проживає без поважних причин в квартирі понад шістнадцяти років, обміном квартири не займався, будь-яких дій для вселення не здійснював, перешкод відповідачу в користуванні квартирою позивачкою не чиниться.
Факт проживання ОСОБА_9 в цій квартирі також не є перешкодою для відповідача в користуванні житлом, оскільки ОСОБА_9 зселився до квартири у 1999 році, а ОСОБА_2 залишив спірну жилу площу у 1992 році, тобто, на час вселення ОСОБА_9 відповідач не проживав у квартирі понад шести років і на той час вже втратив право на користування жилою площею в цій квартирі, з часу вселення ОСОБА_9 (з 1999 року) правом на виселення ОСОБА_9 зі спірної жилої площі в судовому порядку не скористався.
Всі вказані обставини знайшли своє підтвердження в суді першої інстанції.
Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27 жовтня 1998 року по цивільній справі № 2-1922/1998, яку було досліджено в суді першої інстанції, встановлено, що відповідач не проживає за адресою прописки близько п'яти років станом на 27 жовтня 1998 року. Вищевказане рішення набрало законної сили 09 грудня 1998 року і на теперішній час ніким не скасовано та не змінено.
Частиною 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно до ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Виходячи з наведеного і з урахуванням вказаних норм закону, суд правильно дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Згідно зі ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.