Справа № 22ц-7847/2008     Головуючий у 1 інстанції Садчиков Д.В.

Категорія - 39     Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючої Красношокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі Лєдовській О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено в задоволенні зазначеного позову.

Позивач просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і крім того судом не узяті до уваги його заперечення.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частина 4 статті 32 Конституції України передбачає, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до роз»ясень Пленуму Верховного Суду України в п. З постанови від 28.09.1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» ( з послідуючими змінами та доповненнями), при розгляді справ даної категорії, суди повинні з»ясувати, чи поширені відомості про спростування яких предъявлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу їх по радіо, тощо невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загально визначених правил співжиття та принципів людської моралі.

Як вбачається із матеріалів справи, у липні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів.

В своєму позові до ОСОБА_2, ОСОБА_1 посилався на те, що він з 1981 року працював на шахті «Алмазна» на різних посадах в тому числі й головним бухгалтером. У 2006 році з шахти був звільнений. Знає відповідачку ОСОБА_2 з 1995 року, яка також працювала та продовжує працювати на даному підприємстві. В подальшому в процесі роботи у позивача з відповідачкою склались неприязні відносини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на звинуваченні відповідачки в неправильному її прийомі на роботу, зловживанні нею своїм службовим становищем, як завідуючої їдальні шахти.

Також позивач зазначив, що у 2006 році з боку ОСОБА_2 надходили погрози, про що свідчать його заяви направлені у Добропільську прокуратуру за № 250 від 08.12.2006 року та за № 251 від 14.12.2006 року. В той час відповідачка знала, що він хворіє, переніс два інфаркти. Однак він як невинна особа повинен ходити по судах.

У зв»язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В своєму позові до ОСОБА_3 позивач посилався на те, що знає відповідача з 1992 року як голову профкому шахти «Алмазна». З цього часу, як стверджує позивач, ОСОБА_3 був причетний до зловживань з іншими посадовими особами шахти «Алмазна». А саме: відносно реалізації вугілля за кордон, звинувачує у привласненні земельних ділянок, у привласненні коштів від фонду «Милосердие». Відносно цих обставин він звертався до правоохоронних органів. Але останні не приймали відповідних мір до відповідача. Що відповідач як голова профкому захищає лише інтереси адміністрації. Також позивач зазначає, що ОСОБА_3 незаконно присвоїв собі нагороди шахтарської слави

Крім того, відповідач на нього з кореспондентом ОСОБА_5 в газеті «Шахтар України» за НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» перед робітниками шахти та населенням міста скомпрометував, як людину принизив, підірвав його авторитет серед мешканців міста.

З урахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та дати спростування у масовій газеті «Шахтар України» статі «ІНФОРМАЦІЯ_1»

В своєму позові до ОСОБА_4 позивач зазначає, що з відповідачем він познайомився у 1997 році. Останній працював водієм на автомобілі, який знаходився у розпорядженні голови профкому шахти «Алмазна».

04.09.2006 року ОСОБА_4 написав на ім»я голови профкому шахти ОСОБА_3 доповідну записку в якій перебільшував та зміняв факти бесіди з ним на тролейбусній зупинці. Крім того, у доповідній називав його слизьким аферистом, писав, що в інтересах особистої вигоди він може піти на все, чим образив та принизив його людську гідність.

Також зазначав, що доповідна записка була оприлюднена 25.12.2007 року на профспілковій конференції шахти, а 28.03.2008 року на засіданні профспілкового комітету шахти.

Тому просить суд зобов»язати ОСОБА_4 у його присутності спростувати інформацію доведену у доповідній записці на профспілковому комітеті шахти чи на зборах трудящих шахти та стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 5 000 грн., судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_6 не ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок є правильним і таким, що відповідає матеріалам справи і наданим сторонами доказам.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_2, позивач посилався на те, що така шкода йому заподіяна розповсюдженням відповідачкою що до нього, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

відповідачка дійсно розповсюджувала про нього недостовірну інформацію, яка принижувала його честь і гідність.

Тому у суду першої інстанції не було підстав про задоволення в цій частині позовних вимог.

Звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_3, він посилався на те, що моральна шкода йому була заподіяна у зв»язку з публікацією в газеті «Шахтар України» за НОМЕР_1 статі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Аналіз оспорюваної статі свідчить про те, що ніякої негативної інформації про позивача не розповсюджувалось.

Тому підстав для захисту честі позивача, для спростування інформації в зазначеній газеті і відшкодування моральної шкоди не було.

Звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що така шкода була заподіяна відповідачем внаслідок його письмового звернення до голови профкому шахти «Алмазна» ОСОБА_3 з доповідною запискою, в якій відповідач називав його «слизьким аферистом», що «в інтересах особистої вигоди він може піти на все».

Але ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні, ні взагалі не надав доказів, які б свідчили про наявність витрат матеріального характеру і розміру матеріальної шкоди.

Тому у суду не було підстав в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Також, звертаючись з позовом про спростування недостовірної інформації, позивач посилався на те, що ОСОБА_4 голові профкому шахти «Алмазна» письмово повідомив що він є «слизьким аферистом» та що «в інтересах особистої вигоди може піти на все» і що доповідна записка була оприлюднена на профспілковій конференції шахти та на засіданні профспілкового комітету шахти.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вказані вислови відносно позивача, є оціночними судженнями, які а ні доказуванню, а ні спростуванню не підлягають.

За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок, що і ці позовні вимоги не ґрунтуються на законі.

Доводи позивача, що доповідна записка ОСОБА_4 на ім»я голови профкому шахти ОСОБА_3 від 04.09.2006 року була оприлюднена на профспілковій конференції шахти «Алмазна» 25.12.2007 року та на засіданні профспілкового комітету шахти ні в позовній заяві, ні в суді першої інстанції ні чим не підтверджені, а відповідач та свідки в суді ці доводи спростовують. Про це свідчать і матеріали справи, а саме виписка з протоколу № 9 засідання профспілкового комітету шахти «Алмазна» від 28.03.2008 року (а.с. 137)

За таких обставин, суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановлене у справі рішення є законним й обґрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Наведені в скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції і вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.