Справа №22ц-2320,2009 р.

Категорія:

Головуючий в 1-й інстанції Романова М.Ю.

Доповідач - Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року серпня місяця «06» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Вербицької Л.І.

Суддів: Фурман Т.Г., Бездрабко В.О.

при секретарі - Мірзе Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 червня 2009 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Дніпровської районної ради м. Херсона, виконавчий комітет Суворовської районної ради м. Херсона, про визначення способу участі у вихованні дитини,

зустрічним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ опіки та піклування виконкому Дніпровської районної ради про тимчасове обмеження матері на спілкування з дитиною, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування позову посилалася на те, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 21.11.2003 року; від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.11.2005 року шлюб було розірвано та визначено місце проживання дитини з батьком у АДРЕСА_1. З листопада 2003 року вона в будинку не проживає, з донькою не спілкується, оскільки відповідач перешкоджає цьому.

Позивачка просила визначити час спілкування з донькою за її місцем проживання кожного тижня у вівторок та четвер з 18:00 год. до 20:00 год., а також з 10:00 год. суботи до 17:00 год. неділі; зобов’язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною.

В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що з листопада 2007 року сумісне проживання з позивачкою в одному будинку стало неможливим і з цього часу вона проживає окремо.

11.01.2008 року Дніпровським райвиконкомом прийнято рішення відповідно до якого, позивачка у визначені дні мала право спілкуватися з дитиною, але вона порушувала це рішення і він перестав давати їй дитину. Оскільки поведінка матері впливає на психіку дитини, позивач просив з метою запобігання негативного впливу матері на дитину та подальшого спричинення шкоди, тимчасово обмежити ОСОБА_2 спілкуватися з донькою до досягнення нею десятирічного віку, тобто, доки не стабілізується психіка.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 15.06.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено: призначено дні побачень з малолітньою донькою за місцем проживання матері кожного тижня у вівторок та четвер з 18:00 год. до 20:00 год. та з 10:00 год. суботи до 17:00 год. неділі.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити заявлений ним позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не врахував добровільне погодження ОСОБА_2 на проживання доньки з ним, а також створення нею конфліктних ситуацій, що впливає на психіку дитини; безпідставно не прийняв до уваги висновків органів опіки та піклування, а також експерта-психолога.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених сторонами позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу і визначення місця проживання дитини з батьком за рішенням суду від 18.11.2005 року, ОСОБА_2 до листопада 2007 року проживала у будинку ОСОБА_1 і мала можливість постійного спілкування з донькою ОСОБА_3, 2004 року народження.

В зв’язку із ускладненням стосунків і неприязненими відносинами між бувшим подружжям, ОСОБА_2 з будинку виселилася та втратила можливість бачитися і спілкуватися з донькою.

Рішенням виконкому Дніпровської районної ради за заявою ОСОБА_2 в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 перешкоджає її спілкуванню з донькою, призначено тимчасове, терміном на шість місяців, дні побачень з малолітньою донькою кожного тижня у вівторок з 18:00 год. до 20:00 год. та суботу з 10:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дитини у будинку АДРЕСА_1 без присутності батька дитини. Зазначене рішення було прийнято 11.01.2008 року /а.с. 10/.

Оскільки побачення матері з дитиною було призначено у будинку ОСОБА_1, хоча і без його присутності, неприязнені стосунки, що склалися між сторонами, негативно вплинули на виконання рішення виконкому. В зв’язку з цим, вже 22.02.2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні дитини, посилаючись на те, що відповідач повністю позбавив її можливості спілкуватися з донькою.

Відповідно до вимог, передбачених ч.2,3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини передбачає, що дитина повинна, коли це можливо, рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у всякому разі в атмосфері любові і моральної та майнової забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні обставини, бути розлученою із матір’ю.

Так, зазначений принцип міжнародної норми права закріплює ту обставину, що малолітня дитина, як правило, більше потребує саме материнської любові, турботи і розуміння.

У спірних правовідносинах питання щодо місця проживання малолітньої дитини не вирішується, оскільки за рішенням суду місце проживання визначено з батьком. Предметом спору є лише реалізація права та обов’язку матері на спілкування і прийняття участі у вихованні дитини з одного боку та реалізація права малолітньої дитини на особисте і пряме спілкування з матір’ю.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, визначивши дні для особистого спілкування з донькою за її місцем проживання.

Характеризується позивачка позитивно; є віруючою людиною, прихожанкою Православної церкви по вул. Червонофлотській, 29; має однокімнатну квартиру з необхідними умовами для проживання і розвитку дитини.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2.

Відповідно до встановлених обставин, вимог норм національного та міжнародного законодавства, суд також обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про тимчасове обмеження матері на спілкування з дитиною.

На підставі наявних у справі висновків експерта-психолога, органів опіки та піклування, колегія суддів вважає, що саме неприязнені стосунки між батьками, позбавлення матері на тривалий час права спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини, може негативно впливати на психіку малолітньої дитини, віддаляє і відокремлює її від матері, що є обставиною, яка в подальшому може взагалі зробити неможливим будь-які родинні стосунки доньки з матір’ю, що відповідно до зазначених норм закону і моральних засад є неприпустимим, порушує права дитини і суперечить її інтересам.

Слід також зазначити, що позивачка позбавлена спілкуватися з дитиною з часу виселення з будинку відповідача - листопада 2007 року, коли дитині було лише три роки. До цього часу будь-яких обставин, які б могли вплинути з боку матері на розвиток і психіку дитини, судом не встановлено. Подальше обстеження дитини і висновки щодо негативного впливу матері на дитину пов’язані з розлученням матері з донькою, відсутністю постійного контакту у відповідних умовах, а також вкрай неприязненими стосунками батьків дитини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують мотивованих висновків суду, не ґрунтуються на вимогах закону, не підтверджені належними і допустимими у спірних правовідносинах доказах, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України у касаційному порядку.