Справа №22-543 2009 р. Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 7 Люлько В.В.

Доповідач: Мартьянова Л.І.

РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області

від 2 березня 2009 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

При секретарі: Пшеничній Л.В.

За участю: прокурора Сокольвяк Я.А.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду від 8 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельні ділянки, посилаючись на те, що 5 серпня 2007 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в борг 1050.000 грн., які останній мав повернути до 5 вересня 2007 року.

До призначеного строку відповідач борг не повернув і тому позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на земельну ділянку, яка йому належить, оскільки він не має належних коштів для повернення боргу, в зв'язку з чим позивач просить задоволити його позов.

Рішенням Тульчинського районного суду від 8 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено: звернуто стягнення на земельну ділянку, розміром 1,0641 га., яка належить ОСОБА_2 і розміщена в адміністративних межах Зазимської с/ради Броварського району Київської області.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області просить скасувати зазначене рішення, оскільки воно не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, судом грубо порушені норми матеріального та процесуального права які полягають слідуючому.

Так, рішенням суду встановлені обов'язки певним державним органам, які не були учасниками справи і не були сторонами, зокрема: відділ містобудування та архітектури Броварської райдержадміністрації, райсанепідем станції, управління екології та природних ресурсів у Київській області, райвідділ земельних ресурсів та інших, що суперечить вимогам ЦПК України.

За змістом рішення суду виходить за межі позовних вимог і встановлюються взаємостосунки між юридичними та фізичними особами, які не заявлялись позивачем.

При цьому, державні установи не мали можливості подавати докази по справі в судовому засіданні, брати участь у дослідженні обставин справи, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені ЦПК.

Крім цього, рішення ухвалено без урахування тих обставин, що звернення стягнення на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва допускається лише у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернуто стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

У матеріалах справи відсутні докази про наявність чи відсутність іншого майна або коштів, яке належить відповідачу.

Таким чином, оскаржуване рішення суперечить вимогам п. 15 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого до закінчення дії мораторію забороняється відчудження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Судом також порушено норми ст. 114 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частки.

Як вбачається з матеріалів справи нерухоме майно, з приводу якого виник спір, знаходиться на території Зазимської с/ради Броварського району Київської області, а тому дана справа непідсудна Тульчинському районному суду Вінницької області, то відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя своєю ухвалою повертає позовну заяву позивачеві для подачі до належного суду, а не постановлювати відповідне рішення .

Також судом порушені норми ЦПК стосовно призначення справи та вирішення її у попередньому судовому засіданні, під час якого не вівся технічний запис.

За таких обставин зазначене рішення не може залишатися в силі, як таке що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування з постановлениям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав, які викладені вище.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області - задоволити.

Рішення Тульчинського районного суду від 8 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку - відмовити.

Рішення набуває законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.