Справа № 22-7558/2008
Категорія 51
Головуючий у 1 інстанції Міросєді А.І.
Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.,
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Шилковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про зміну запису до трудової книжки про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування і ухвалення нового про задоволення її вимог за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Посилається на те, що зміна формулювання запису про звільнення у трудовій книжці не може бути здійсненою на підставі наказу № 48 від 24.07.2006 р., відповідно з яким зроблений запис у трудовій книжці за № 13 про «звільнення з займаної посади у зв’язку із скороченням штатної чисельності працівників міського відділу РАЦС та ліквідацією відділу РАЦС при Костянтинівському міськвиконкомі, п. 1 ст. 40 КЗпП України».
Тому вважає, що запис № 13 у трудовій книжці повинен бути визнаний недійсним, а новий запис про звільнення треба зробити з посиланням на наказ про зміну формулювання звільнення.
Вважає, що їй необгрунтовано відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, «ею не пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, є підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового про задоволення позову, а представник Костянтинівського міськрайонного управління юстиції за довіреністю Нікітін В.В. заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
19.06.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, який уточнила в заяві від 4.09.2008 р. (а. с. 48-50), і зазначала, що її 24.07.2006 р. було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідачем 13.05.2008 року до її трудової книжки на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 23.11.2006 р., залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.02.2007 року, внесені відповідні записи.
Вважає, що запис у трудовій книжці № 13 від 24.07.2006 р., що був продубльований 13.05.2008 р., не відповідає останньому запису № 12 від 28.03.2005 р. про підпорядкування Костянтинівського відділу РАЦС Костянтинівському міськрайонному управлінню юстиції.
Неправильне формулювання причини звільнення та відсутність печатки на запису № 7 про визнання запису № 3 у трудовій книжці недійсним вважає порушенням вимог ст. 48 КЗпП України і веде до втрати трудового стажу.
Вважає також, що відсутні підстави для затримки виплати відповідачем середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, стягнутих вказаним судовим рішенням.
Несплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу протягом більше двох років ставить її родину в скрутне становище, веде до втрати вагомості її суми у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати та інфляцією.
Внаслідок грубого порушення відповідачем її прав їй спричинено моральні страждання, вона змушена додавати зусиль для організації свого життя, розмір спричиненої моральної шкоди оцінює у 2000 грн.
Тому просила зобов’язати адміністрацію Костянтинівського міськрайонного управління юстиції змінити формулювання запису про її звільнення у трудовій книжці у відповідності з останнім записом про підпорядкування Костянтинівського відділу РАЦС Костянтинівському міськрайонному управлінню юстиції, зазначивши: «звільнена з займаної посади у зв’язку зі скороченням штатної чисельності працівників Костянтинівського відділу РАЦС Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, п. 1 ст. 40 КЗпП України", запис № 7 про визнання запису № З у трудовій книжці недійсним, завірити печаткою.
Зобов’язати відповідача в обмежений судом строк зробити остаточній розрахунок з нею, сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку з 25.07.2006 року до дня фактичного розрахунку, стягнути з нього на її користь у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
В суді позивачка також уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2006 р. до 24.07.2006 р., з урахуванням індексації, у розмірі 2100 грн. 02 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 25.07.2006 року до дня фактичного розрахунку в сумі 4450 грн. 99 коп., у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року позов задоволено частково, зобов’язано Костянтинівське міськрайонне управління юстиції внести наступні записи до трудової книжки ОСОБА_1: « 24.07.2006 р. звільнена з займаної посади у зв’язку зі скороченням штатної чисельності працівників Костянтинівського відділу РАЦС Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 48 від 24.07.2006 року", в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача внести зміни до запису № 13 у трудовій книжці про її звільнення у відповідності з останнім записом про підпорядкування Костянтинівського відділу РАЦС Костянтинівському міськрайонному управлінню юстиції, суд першої інстанції при формулюванні цього запису помилково послався на наказ № 48 від 24.07.2006 року.
Відповідно до цього наказу був зроблений запис у трудовій книжці позивачки за № 13 про її звільнення з займаної посади у зв’язку із скороченням штатної чисельності працівників міського відділу РАЦС та з ліквідацією відділу РАЦС при Костянтинівському міськвиконкомі, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Тому апеляційний суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача в запису № 13 в трудовій книжці ОСОБА_1 в графі „ на підставі чого внесено запис" замість наказу № 48 від 24.07.2006 року зазначити рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині необхідності завірення печаткою запису № 7 в трудовій книжці позивачки про визнання недійсним запису № 3, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що це не передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників.
Однак апеляційний суд вважає, що ці вимоги позивачки ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 23,11.2006 р., що набрало законної сили, з відповідача на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2006 року до 24.07.2006 року включно в сумі 1536 грн. 36 коп.
Тому відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд першої інстанції не міг ухвалювати рішення в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.
За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 23.11.2006 р., що набрало законної сили, вирішено трудовій спір ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2006 р. до 24.07.2006 р., у наступному іде стадія виконання судового рішення.
Вимоги позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час виконання вказаного судового рішення (з 25.07.2006 року) не ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства.
За таких обставин у суду першої інстанції були відсутніми підстави для задоволення цих вимог позивачки.
Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд в своєму рішенні дійшов правильному висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення в цій частині і ухвалення нового про задоволення цих вимог немає.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст. ст. 307,310,314,316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року змінити; в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення Костянтинівського міськрайонного управління юстиції середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2006 року до 24 липня 2006 року скасувати, провадження у справі закрити.
Зобов’язати Костянтинівське міськрайонне управління юстиції внести зміни до запису № 7 в трудовій книжці ОСОБА_1, завіривши цей запис печаткою, а в запису № 13 в графі „на підставі чого внесено запис" (документ, його дата і номер) замість наказу № 48 від 24.04.2006 року зазначити „рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року", виклавши формулювання запису № 13 про звільнення ОСОБА_1 наступним чином:
«24.07.2006 р. звільнена з займаної посади у зв’язку зі скороченням штатної чисельності працівників Костянтинівського відділу реєстрації актів цивільного стану Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року".
Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.