Справа№ 22-6729\2008
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Івашура В.О.
Доповідач Молчанов С.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Молчанова С.І.,
суддів Звягінцевої О.М., Рецебуринського Ю.Й.
при секретарі Шилковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ДП « ДВЕК « на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.08.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП « ДВЕК « про поновлені на роботі, про виплату зарплати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Ваніну О.В., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити, пояснення позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2, які просили відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалам справи
ВСТАНОВИВ
У апеляційній скарзі підприємство ставить питання про скасування рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.08.2008 року, яким задоволені позовні вимоги частково.
Позивача поновлено на попередньому місці роботи на шахту Скочинського у якості ГРОЗ підземного 5 розряду з 18.04.2007 року негайно.
На його користь стягнута з компанії зарплата за час вимушеного прогулу за період з 18.04.2007 року по 18.04.2008 року у розмірі 34174,32 гривні, моральна шкода 1000 гривень, у іншій частині позову відмовлено. На користь держави з відповідача стягнуто мито у розмірі 1700 гривен, і ІТЗ - 30 гривен.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, не прийняв до уваги, що позивач скоїв прогули, та був звільнений з роботи за прогули законно.
Позивач сам зазначає, що йому стало відомо про звільнення 3.10.2007 року. До суду він звернувся 28.11.2007 року, з пропуском місячного строку для захисту порушеного права. Суд не обговорив питання про поновлення пропущеного строку, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Суд не прийняв до уваги, що позивач надав лікарняні листи з 9.01.2007 року по 2.04.2007 року на шахту лише 23.07.2007 року, про що є письмові докази, інших доказів поважності причини відсутності на роботі позивач суду не надав. Довідка лікаря невропатолога про те, що позивач лікується з 9.05.2006 року не звільняє позива від обов’язків з, явитися на роботі і повідомити про причини неявки на роботу.
Суд поновив позивача на попереднє місце роботи, але за медичними довідками, позивач важку роботу виконувати не може.
Суд невірно нарахував розмір зарплати позивачу за час прогулу, розрахунок суду проведено з порушення Постанови № 100, так як розмір оплати лікарняного листа до розрахунку не приймається.
Суд помилково нарахував позивачу моральну шкоду, шахта на спричиняла йому моральної шкоди, крім того, суд помилково нарахував розмір мита 1700 гривен на користь держави.
Просили рішення суду скасувати, у задоволені вимог відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на шахті Скочинського ГРОЗ. Наказом № 1040 від 15.10.2007 року позивача було звільнено на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули з 18.04.2007 року без поважних причин.
Позивач хворів та знаходився на лікарняному з 9.01.2007 року по 9.05.2007 року, до 10.12.2007 року знаходився на лікуванні у лікаря невропатолога без лікарняного, йому не надали акт розслідування нещасного випадку.
Адміністрація підприємства звільнила з роботи позивача під час його хвороби, тому суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.08.2008 року позов задоволено частково. Позивача поновлено на попередньому місці роботи, стягнута зарплата за вимушений прогул 34174 гривні, стягнута на користь позивача моральна шкода 1000 гривень, на користь держави з підприємства стягнуто мито 1700 гривен, та витрати на ІТЗ.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає зміні у частині стягнення на користь працівника розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу з таких підстав:
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договор є угода між працівником і власником підприємства за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, а власник зобов’язується виплачувати працівнику зарплату.
Відповідно до ст. 40 п. 4 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника за прогул допущений працівником без поважних причин.
Суд встановив, що позивач працював у відповідача, хворів, у період з січня до 9 травня 2007 року знаходився на лікарняному листу, а з травня до грудня 2007 року хворів та знаходився на лікуванні без лікарняного, про що є довідка лікарні.
Суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача обгрунтовані, законні, тому адміністрація не мала законних підстав для звільнення позивача за прогули, так як позивач не працював через хворобу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність позивача на роботі без поважних причин перевірені апеляційним судом, не є такими, що є підставою для скасування рішення.
Відповідно до довідки лікарів позивач вказаний час не працював через хворобу, яка є професійною, лікувався, так як був непрацездатним за своєю професією. Листок непрацездатності не видавався через відсутність акту за формою П-4, про що є довідка лікарів.
Позивач зазначав, що хворів на професійне захворювання, довгий час лікувався а саме з січня 2007 року, лікарняний лист йому видали лише до травня 2007 року, продовжував хворіти, був непрацездатним, лікувався без лікарняного листа до грудня 2007 року, на підтвердження своїх вимог позивач надав відповідні документи.
Суд першої інстанції розглянув вимоги про поновлення на роботі у повному обсязі, впевнився що позивача звільнено з порушенням вимог трудового законодавства, позивач не прогулював а не працював через хворобу, що підтверджено довідками лікарів.
При таких обставинах суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що право позивача порушено незаконним наказом про його звільнення за прогули, захистив порушене право, поновив позивача на попереднє місце роботи.
У частині стягнення на користь позивача зарплати за час вимушеного прогулу, суд виходив із заробітку за лютий та березень 2007 року, хоча згідно довідки шахти позивач у ці дні не працював, а хворів, йому сплачено за лікарняним листом вказані у рішенні суду суми \ а.с. 36 \.
Такий висновок суду не відповідає вимогам матеріального закону. Згідно постанови КМУ № 100 від 8.02.1995 року « Про затвердження порядку обчислення середньої зарплати « середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата. Якщо працівник не працював більш як 4 місяці, виплати обчислюються відповідно до останнього абзацу п. 4 Положення, а саме відповідно до посадового окладу \ ставки \ того місяця, в якому відбулася подія, пов’язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Апеляційний суд вважає можливим задовольнити скаргу частково, перерахувати зарплату позивача за час вимушеного прогулу з врахуванням вимог постанови КМУ. При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що робоча ставка позивача на момент звільнення у жовтні 2007 року \ наказ про звільнення № 1040 від 15.10.2007 року а.с. 25 \, складала 118,08 гривен. \ а. с. 109 \.
Позивач хворів з січня 2007 року до 9.05.2007 року, з 10.05.2007 року по день звільнення позивач не працював з поважних причин, а рішення суду відбулося 11.08.2008 року, вимушений прогул мав місце більш як 1 рік не з вини позивача, тому апеляційний суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача частково у цій частині, стягнути зарплату за весь час відсутності на роботі з 10.05.2007 року по 11.08.2008 року з розрахунку за 316 робочих днів, про що надана довідка шахтою від 18.11.2008 року \ 316x118,08 = 37313,28 гривен.
У іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому відповідно до вимог ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд вважає можливим у іншій частині залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу відхилити.
Доводи апеляційної скарги відповідача про інші допущені судом помилки, не дають підстав для висновку про скасування рішення суду. У іншій частині рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права, є законним, обгрунтованим.
Керуючись ст. 307, ст. 309,313,316 ЦПК України
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу підприємства задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.08.2008 року у частині стягнення зарплати за час вимушеного прогулу змінити.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з Донецької вугільної енергетичної компанії відокремлений підрозділ шахта ім.. О.О. Скочинського тридцять сім тисяч триста тринадцять гривен 28 копійок.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.