Справа № 22-696

2009 р.

Головуючий у 1 інстанції: Булашева Р.Л.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Прокопенка О.Л., Маловічко С.В.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1, ОСОБА_2

на заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від «25» листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення боргу. В березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що у квітні 2005 року відповідач отримала від нього кошти на суму 35 700 грн., що підтверджується розписками на вказану суму. Усно було домовлено, що гроші вона поверне до кінця 2005 року. Однак гроші не було повернуто. 08.04.2006 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 ще 255 000 грн., про що написала розписку та пообіцяла повернути зазначені суми. 22.11.2006 року ОСОБА_3 направив листа ОСОБА_1 з проханням повернути зазначені кошти, проте відповіді не було. Крім того, ОСОБА_1 24.04.2005 р. взяла у борг гроші у ОСОБА_4 в сумі 58 000 грн., про що склала відповідну розписку, де зазначила, що зобов’язується повернути гроші через рік 24.04.2006 р., однак гроші вона так і не повернула. Також, ОСОБА_4 12.05.2005 р. та 26.07.2005 р. надав ОСОБА_2 гроші у розмірі 183 000 грн., що підтверджується розписками на зазначену суму. Згідно з розпискою він повинен був повернути гроші через рік. тобто до кінця липня 2006 р. Однак гроші не було повернуто. 20.09.2006 р. він направив листа ОСОБА_2 з проханням повернути зазначені кошти, однак відповіді не надходило.

ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму боргу у розмірі 290 700 грн. та судові витрати.

ОСОБА_4 просив суд на його користь з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 180 000 грн., відсотки - 4 000 грн. та судові витрати у сумі 1 870 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду Запорізької області від «25» листопада 2008 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 289 370 грн. боргу, 1 730 грн. судових витрат, а всього в сумі 291 100 грн.; на користь ОСОБА_4 58 000 грн. боргу, 1 595 грн. процентів і 625,95 грн. судових витрат, а всього в сумі 60 220,95 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 183 000 грн., боргу 4 000 грн. процентів, 1 730 грн. судових витрат, а всього в сумі 188 730 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, відповідно розписок ОСОБА_1 08.04.2005 року отримала від ОСОБА_3 50000 доларів США,

10.04.2005 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ще 5000 доларів США, 13.04.2005 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 2000 доларів США, 24.04.2005 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 гроші у розмірі 58000 грн.. Відповідно розписок ОСОБА_2 26.07.2005 року отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гроші в розмірі 100000 грн., що еквівалентно 20000 доларів США, 12.05.2005 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 83000 грн, що еквівалентно 16600 доларів США.

Наявність грошових коштів у ОСОБА_3 підтверджується довідкою ВАТ «Райфазен Банк Аваль». Наявність коштів у ОСОБА_5 підтверджується декларацією за 2005 рік.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не надали суду доказів того, що вони розрахувались з ОСОБА_3 та Сапроновим А.В. з боргами, туму колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з них на користь позивачів отриманих ними і не повернутих коштів, а також процентів нарахованих на суми позик.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п.1 ст. 314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від «25» листопада 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.