АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-721 2009 р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія: № 21 Гудзюк І.В.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Адаменко Л.В.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Пономаренко Ю.І.

з участю прокурора

адвокатів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору дарування та визнання права власності на 55/100 частин домоволодіння,

встановила:

09.06.2006 р. ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору дарування та визнання права власності на 55/100 частин домоволодіння.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що станом на 17.01.1995 р. їй належало 55/100 частин будинку АДРЕСА_1, згідно до договору дарування від 11.10.1990 р. 48/100 частини та відповідно до договору дарування від 17.01.1995 р. - 14/100 частини, з яких вона 7/100 частини подарувала своєму братові ОСОБА_2

У 1997 році вона звернулась у виконавчий комітет Смілянської міської ради з заявою про надання їй дозволу на переобладнання літньої кухні в житловий будинок.

Рішенням виконкому Смілянської міської ради № 745 від 04.09.1997 р. їй був даний дозвіл і вона провела відповідні роботи, в результаті чого її частина в будинковолодінні збільшилась до 63/100 і відповідно частина домоволодіння ОСОБА_2 зменшилась до 37/100.

12.12.1997 р. виконком Смілянської міської ради видав їй свідоцтво про право власності на 63/100 частини будинку АДРЕСА_1, який складається з двох будинків.

Вважаючи, що в неї є два житлові будинки, вона 16.12.1997 р. подарувала один житловий будинок, який становить 41/100 частину своїй дочці, відповідачці у справі. В її власності залишилось 22/100 частини домоволодіння, які складаються з перебудованого житлового будинку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23.06.2005 р. визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Смілянської міської ради № 745 від 04.09.1997 р. та свідоцтво про право власності на будинок від 12.12.1997 p., видане ОСОБА_2 на 37/100 частини, її ж свідоцтво на 63/100 частини спірного будинку не скасоване. Другий житловий будинок за рішенням суду фактично знову став літньою кухнею, у зв'язку з чим Бюро технічної інвентаризації не може видати їй документи на відчуження, так як її частина є не визначеною.

Вона має намір розірвати договір дарування від 16.12.1997 р. укладений між нею та відповідачкою, яка проти цього не заперечує, проте відмовляється приїхати для оформлення документів.

Просила суд розірвати договір дарування 41/100 частини будинку АДРЕСА_1, укладений 16.12.1997 р. між нею та відповідачкою, скасувати свідоцтво про право власності на 63/100 частини даного будинку, яке складається з двох житлових будинків, видане 12.12.1997 р. виконкомом Смілянської міської ради та визнати за нею право власності на 55/100 частини спірного будинку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені, розірвано договір дарування від 16.12.1997 p., посвідчений державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 41/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 55/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що складається: в житловому будинку під літерами «А, а, а-1, а-2» із приміщень І розміром 2, 9 кв. м. , II площею 3, 3 кв. м. , № 2-1 розміром 12, 8 кв. м. , № 2-2 розміром 3, 0 кв. м. , № 2-3 розміром 3, 0 кв. м. , № 2-4 розміром 2, 7 кв. м. , № 2-5 розміром 14, 0 кв. м. , № 2-6 розміром 16, 8 кв. м. , № 2-7 розміром 16, 9 кв. м. , № 2-8 розміром 13, 9 кв. м.

Із надвірних будівель: літня кухня літ. «Б, б» сараї літ. «Д», «Е», альтанка літ. «К1», мезонін літ. «м/с», навіси літ. «З», «Ц», 1/2 частину криниці літ. «К», погріб літ. «В1», убиральні літ. «У», «У1», зливні ями літ. «Ж», «Ж1»; огорожу № 1, 6 залишено у спільному користуванні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням нори матеріального права та з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що позов є обґрунтований.

Судова колегія вважає, що суд дійшов зазначених висновків із порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, за вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору дарування та визнання права власності на 55/100 частин домоволодіння.

В якості вимог просила суд: розірвати договір дарування 41/100 частини будинку АДРЕСА_1, укладений 16.12.1997 р. між нею та відповідачкою; скасувати свідоцтво про право власності на 63/100 частини даного будинку, яке складається з двох житлових будинків, видане 12.12.1997 р. виконкомом Смілянської міської ради та визнати за нею право власності на 55/100 частини спірного будинку.

Ухвалюючи рішення у справі суд розірвав спірний договір дарування та визнав за ОСОБА_3 право власності на 55/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, фактично визначивши приміщення в спірному будинку та надвірні споруди, які увійшли в дану частину домоволодіння.

У відповідності до статті 119 ЦПК України позовна заява подається лише в письмовій формі.

При цьому статтею 31 наведеного Кодексу встановлено, що позивач, на ряду з іншими, має право протягом усього часу розгляду справи змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову.

Згідно до ч. 2 ст. 173 ЦПК України, якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці вимоги зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.

Таким чином враховуючи, що позовна заява подається лише у письмовій формі то і зміни до неї, які фактично є новими вимогами, повинні подаватись у тій формі та за тими ж правилами які встановлені для позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка у відповідності до наведених вимог закону під час слухання справи позовні вимоги не змінювала, вимога про зазначення переліку майна, яке їй належить викладена лише в заяві про ухвалення додаткового рішення від 10.08.2006 p., ухвалою суду від 1.12.2008 р. були скасовані рішення суду у справі основне від 21.06.2006 р. та додаткове від 18.08.2006 р.

Таким чином позивачкою не заявлялась вимога про виділ їй в якості 55/100 частин спірного будинку конкретних приміщень в будинку та надвірних споруд, отже суд при ухваленні рішення вийшов за межі заявлених позовних вимог.

На ряду з цим, вимога позивачки про скасування свідоцтва про право власності на 63/100 частини даного будинку, яке складається з двох житлових будинків, видане 12.12.1997 р. виконкомом Смілянської міської ради, взагалі не була розглянута судом.

Викладене свідчить про те, що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

За наявності наведеної вимоги про скасування свідоцтва про право власності на частину спірного домоволодіння, залученню до участі у справі підлягає Смілянський міськвиконком, як орган, який видав свідоцтво про право особистої власності на спірний житловий будинок.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та апеляційної скарги ОСОБА_2, який є співвласником спірного домоволодіння, фактично не погоджується з тим, які надвірні споруди відійшли кожному із співвласників спірного домоволодіння. Отже предметом спору є права співвласників спірного домоволодіння, однак суд не залучив його до участі у справі в якості відповідача, тим самим позбавив його прав та обов'язків якими наділена сторона.

Крім того, матеріали справи містять договір дарування, посвідчений нотаріально, від 18.06.2008 р., за яким ОСОБА_3 подарувала належні їй, на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду від 21.06.2006 p., 55/100 частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 Даний договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.06.2008 р. а. с 51.

Будь які інші данні стосовно вказаного договору, враховуючи, що рішення Смілянського міськрайонного суду від 21.06.2006 р. скасоване, в матеріалах справи відсутні.

Проте суд залишив по за увагою даний договір та не залучив ОСОБА_5 до участі у справі, не з'ясував чиї ж права фактично є предметом спору.

Згідно до п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі та якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи не залучив до участі у справі вказаних осіб, розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що відповідно до наведеної вимоги цивільно - процесуального законодавства України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвал ила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2009 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в іншому складі суду.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.