АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-550 2009 р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія: № 51, 54 Дудніченко В.М.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Пономаренко Ю.І.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 р. по справі за позовом ТОВ "Агропром - В" м. Ватутіне до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків,

встановила:

01.12.2008 р. ТОВ "Агропром - В" м. Ватутіне звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 27, 28, 29 травня 2008 р. була проведена перевірка перевезення працівників Групи компанії Торгової марки «Чарівниця», власним автотранспортом, на маршруті № 2 на якому працював ОСОБА_1 на автомобілі марки ПАЗ 4234 д.н.з. НОМЕР_1. Під час даної перевірки було виявлено різницю між даними маршрутних листів за замірами на 1880 кілометрів.

Відповідно до розпорядження директора ТОВ "Агропром - В" від 17.06.2008 р. ревізійною бригадою було проведено ревізію списання паливно-мастильних матеріалів по автобусних маршрутах № 1, № 2, № 3 за період січень-грудень 2007 року та січень-травень 2008 року. Під час проведення даної ревізії було встановлено, що відповідач за вказаний період списав 4142, 57 літрів дизельного палива на суму 17477, 07 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заподіяні матеріальні збитки в сумі 17477, 07 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агропром -В" м. Ватутіне, Черкаської області 17477 грн. шкоди заподіяної перевитратою пального та судові витрати в сумі 205, 77 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати, ухвалити нове рішення, яким позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому вказав, що жодний з доказів якими обґрунтовується рішення суду не вказує на наявність в його діях прямої дійсної шкоди та на її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно, в чому полягає його вина, в якій обстановці заподіяно шкоду, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив він як працівник.

Крім того судом встановлено, що він, як водій автобуса, не укладав договір про повну матеріальну відповідальність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне їх відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, районний суд виходив з того, що позов є обґрунтованим.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною 6 статті 134 КЗпП України, яка регламентує випадки повної матеріальної відповідальності, визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Так судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у відповідності до наказу № 94-к від 13.10.2005 р. був прийнятий на роботу в ТОВ «Агропром - В» з 17.10.2005 р. в якості водія автотранспортних засобів з відрядно-преміальною оплатою праці.

Наказом № 100 - к від 14.07.2008 р. по ТОВ «Агропром - В» ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 14.07.2008 р. за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України.

Згідно до акту тематичної ревізії списання паливно-мастильних матеріалів по автобусних маршрутах № 1, № 2, № 3 по АТЦ за період з січня по грудень 2007 року та з січня по травень 2008 року від 23.06.2008 p., ревізією, в ході трьохдобового контролю кожного з маршрутів, з фіксацією фактично пройденого кілометражу, було виявлено факти приписок водіями автобусів пробігів в подорожніх листах. На основі проведених контрольних замірів та встановленого фактичного руху автобусів вказаних маршрутів було проведено перерахунок пробігу автобусів згідно до подорожніх листів та встановлено, що за 2007 - 2008 р. р. водій ОСОБА_1 безпідставно на приписаний кілометраж списав 4142, 57 л дизельного пального на суму 17477, 07 грн., які і було рекомендовано відшкодувати, як завдані підприємству збитки в повному об'ємі.

ОСОБА_1 в письмових поясненнях даних старшому оперуповноваженому СДСБЕЗ Лисянського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_2 24. 06.2008 р. вказав, що розпочинаючи з січня 2007 р. до травня 2008 p., під час здійснення ним маршрутів, він час від часу завищуючи фактичний кілометраж по маршруту на якому працював, залишки дизпалива забирав додому, використовуючи їх для власних потреб.

Таким чином суд першої інстанції встановивши, що відповідач, працюючи водієм на ТОВ «Агропром - В», допустив перевитрату дизельного палива на автомобільному транспорті, враховуючи вимоги наведеного законодавства та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують

і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.