АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-551/09 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 37 Добриднюк Н.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Адаменко Л.В.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду черкаської області від 16 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області, третя особа відділ Держкомзему у Лисянському районі Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно: -
встановила:
10 грудня 2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Лисянського районного суду з позовом до Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Леськи Черкаського району Черкаської області померла ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами в с Журжинці Лисянського району Черкаської області, який ОСОБА_3 заповідала на користь свого сина та їх батька та чоловіка ОСОБА_4 відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 14 жовтня 1991 року та зареєстрованого в реєстрі за № 49. Право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами визнано за ОСОБА_4 на підставі рішення Лисянського районного суду від 16 травня 1996 року.
Виходячи зі змісту заповіту, ОСОБА_3 заповідала на користь свого сина ОСОБА_4 все своє майно, що буде належати на день її смерті, а також майно, на яке матиме право відповідно до діючого законодавства. У зв'язку з чим позивачі доводили, що до складу спадкової маси також належить земельна ділянка розміром 3, 46 га (в умовних кадастрових гектарах), яка розташована в с Журжинці Лисянського району Черкаської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого Лисянською райдержадміністрацією 04.02.1997 року та зареєстрованого за № 331 на ім'я ОСОБА_3
Посилаючись на те, що правовстановлюючі документи на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 були видані майже через два роки після її смерті, а також після оформлення спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 спадщини на житловий будинок з надвірними спорудами в с Журжинці Лисянського району Черкаської області, який постійно проживав на території іншого району Черкаської області, позивачі доводили, що ОСОБА_4 не було відомо про наявність земельної ділянки, розташованої на території Журжинецької сільської ради та яка належить його померлій матері ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Леськи Черкаського району Черкаської області помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на автомобіль ВАЗ-2106, причіп марки ПА-1 та грошові вклади у відділенні Ощадбанку № 8224/04 с Леськи. Як спадкоємці першої черги за законом, вони прийняли та оформили в рівних долях право на спадкове майно померлого ОСОБА_4
Посилаючись на те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, їм не було відомо про наявність земельної ділянки, розташованої на території Журжинецької сільської ради та яка належить померлій матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3, вказана земельна ділянка не була включена до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4
Восени 2008 року їм стало відомо про наявність на ім'я ОСОБА_3 сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого Лисянською райдержадміністрацією 04.02.1997 року та зареєстрованого за № 331., яка розташована в с Журжинці Лисянського району Черкаської області, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Лисянському районі від 24.11.2008р. № 652.
Просили визнати за ними, як спадкоємцями першої черги за законом, в рівних долях право власності на земельну ділянку розміром 3, 46 га (в умовних кадастрових гектарах) в с Журжинці Лисянського району Черкаської області, що належить ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого Лисянською райдержадміністрацією 4 лютого 1997 року та зареєстрованого за № 331.
Рішенням Лисянського районного суду від 16 січня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення Лисянського районного суду від 16 січня 2009 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухваленого по даній справі рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає виходячи із слідуючого.
П.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року передбачено, що правила даного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавство, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 71 ЦК України 1964 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено /позовна давність/, встановлений в три роки. Перебіг строку позовної давності згідно ст. 76 ЦК України /1964 року/ починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, як і позивачі по справі в 1997 році знали, що після смерті ОСОБА_3 на її ім»я виділена земельна частка /пай/ в наслідок розпаювання земель ТОВ «Агрофірма «Колос». За свого життя ОСОБА_4 право власності на зазначену земельну ділянку не оформляв, оскільки вважав, що її успадкували інші родичі померлої. Суд прийшов до висновку, що строк позовної давності закінчився в 2000 році.
Закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову відповідно до положень ст. 80 ЦК України /1964 року/ є підставою для відмови в позові. Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що строк для пред»явлення вимоги про визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельну частку /пай/ закінчився, а позивачами суду не було надано належних доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку позовної давності.
Твердження представника ОСОБА_1 про неправильність висновку суду щодо пропуску ними строку позовної давності звернення в суд, оскільки про наявність сертифікату на право на земельну частку /пай/ виданого на ім. »я ОСОБА_3 їм стало відомо тільки в 2008 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони повністю спростовуються особистими поясненнями позивачки ОСОБА_2 даними в ході розгляду справи судом першої інстанції та зафіксованими в протоколі судового засідання від 16 січня 2009 року /а.с. 28 оборот/.
Доводи представника апелянта ОСОБА_1 про те, що пояснення ОСОБА_2 в протоколі судового засідання в цій частині викладені неправильно, колегія суддів також оцінює критично, оскільки зауваження на протокол судового засідання позивачами також не подавались. Ознайомлення з протоколом судового засідання відповідно до норм ЦПК України є правом сторони, а наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про ознайомлення з протоколом судового засідання не може свідчити про позбавлення його судом такого права.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до заповіту від 14.10.1991 року ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_3, а відповідно до довідки № 652 від 24.11.2008 року у відділі Держкомзему у Лисянському районі зберігається сертифікат на право на земельну ділянку на ім. »я іншої особи, а саме ОСОБА_3, яка не є спадкодавцем останнього.
В зв»язку з наведеним, колегія суддів погоджується з судовим рішенням та вважає, що воно є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після її оголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з для її оголошення.