Справа № 33а-24/2009 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2009 року м. Сімферополь

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, допустила порушення ст. 10 Закону України «Про відпустки», ст. 75 КЗпП України - працівники не попереджаються письмово про час надання відпустки за два тижня до її початку, в порушення ст. 30 Закону України «Про оплату праці», наказу Міністерства статистики від 9 жовтня 1995 року № 253 «Про затвердження типових форм первісного обліку особового складу» табеля обліку використання робочого часу ведуться неналежним чином; а також в порушення ст. 110 КЗпП України, ст. ст. 30,33,34 Закону України «Про оплату праці» при виплаті заробітної плати працівники не повідомляються про суму заробітної плати з розшифровкою всіх відрахувань з неї та заробітна плата працівникам не індексується; в порушення ст. 53 КЗпП України напередодні святкових днів тривалість роботи не скорочена на одну годину, в порушення ст. 12 Закону України «Про відпустки» при виготовлені наказів про відпустки застосовуються формулювання, які не відповідають чинному законодавству, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду як незаконної. Свої вимоги вона мотивує тим, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за наслідками перевірки без її участі і її не було повідомлено належним чином про день та час розгляду справи судом в порушення вимог закону, у зв’язку з чим було порушено її право на захист та суд неповно розглянув обставини справи.

Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, заявила клопотання про його поновлення.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, передбачений десятиденний строк для оскарження постанови судді, може бути поновлено за наявністю поважних причин пропуску цього строку. Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_1 не брала участі у судовому засіданні, а копію оскаржуваної постанови нею було отримано поштою 12 грудня 2008 року (а.с. 15). через що її доводи про пропуск строку з поважної причини заслуговують на увагу, у зв’язку з чим зазначений строк підлягає поновленню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, та дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як вбачається з перевірених матеріалів справи, зазначені вимоги адміністративного закону при розгляді цієї справи суддя виконав у повному обсязі та дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі в обґрунтування необхідності скасування постанови суду, перевірені та визнані такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Посилання ОСОБА_1 на порушення вимог ст. 268 КУпАП через розгляд справи у її відсутності та заперечення проти її належного повідомлення, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з доданої до них розписки, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи судом 18 листопада 2008 року, про що свідчить її підпис (а.с. 2).

Ствердження ОСОБА_1 про те що протокол про адміністративне правопорушення було складено за її відсутності також не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей протокол містить її підписи, а будь-яких даних, які б підтверджували такі доводи ОСОБА_1 і ставили під сумнів участь останньої при складані протоколу, по справі не вбачається.

Будучі повідомленою належним чином про дату розгляду справи, до суду ОСОБА_1 не з’явилася, будь-якого клопотання про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, тому підстав вважати, що вона була позбавлена права на захист своїх інтересів, на чому ОСОБА_1 наполягає у скарзі, немає.

Що стосується доводів апелянта про неповноту розгляду судом обставин справи, то вони також є безпідставними.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2008 року (а.с. 1). ОСОБА_1, яка є суб’єктом підприємницької діяльності, допустила низку порушень вимог законодавства про працю, досліджуючи які, суд обгрунтовано послався на дані акту перевірки, якою було встановлено зазначені порушення, та припис з доданими до них копіями документів, на підставі яких виявлено зазначені в протоколі порушення закону, які містять підпис ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з їх змістом (а.с. 4,5), а також на пояснення ОСОБА_1 на окремому аркуші, у яких вона не заперечувала проти зазначених в протоколі порушень (а.с. 3).

Таким чином, суд першої інстанції перевірив всі обставини справи і обрав ОСОБА_1 стягнення, передбачене санкцією ст. 41 ч. 1 КУпАП, яке визначено у мінімальній межі, є мірою відповідальності, та є справедливим.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293,294 КпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 41 ч.1 КпАП, залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.