Справа № 33а-23/2009 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2009 року м. Сімферополь

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, допустив порушення ст. 30 Закону України «Про оплату праці», наказу Міністерства статистики від 9 жовтня 1995 року № 253 «Про затвердження типових форм первісного обліку особового складу» через неналежне ведення табелів обліку використання робочого часу; порушення ст. 110 КЗпП України, ст. ст. 30,33,34 Закону України «Про оплату праці» через неповідомлення працівників при виплаті заробітної плати про суму заробітної плати з розшифровкою усіх відрахувань з неї та через те, що заробітна плата працівникам не індексується; порушення ст. 107 КЗпП України, оскільки робота у вихідний день не оплачується у подвійному розмірі; порушення ст. ст. 10,11 Закону України «Про відпустки». ст. ст. 75,80 КЗпП України через те, що працівники не попереджаються письмово про час надання відпустки за два тижня до її початку, не надається щорічна відпустка повною тривалістю протягом двох років підряд, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду як незаконної. Свої вимоги мотивує тим, що протокол про адміністративне правопорушення було складено без його участі за наслідками перевірки і його не було повідомлено належним чином про день та час розгляду справи судом в порушення вимог закону, у зв’язку з чим було порушено його право на захист та суд неповно розглянув обставини справи.

Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, заявив клопотання про його поновлення.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, передбачений десятиденний строк для оскарження постанови судді, може бути поновлено за наявністю поважних причин пропуску цього строку. Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_1 не брав участі у судовому засіданні, а копію оскаржуваної постанови ним було отримано поштою 12 грудня 2008 року (а.с. 15), через що його доводи про пропуск строку з поважної причини заслуговують на увагу, у зв’язку з чим зазначений строк підлягає поновленню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, та дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як вбачається з перевірених матеріалів справи, зазначені вимоги адміністративного закону при розгляді цієї справи суддя виконав у повному обсязі та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі в обгрунтування необхідності скасування постанови суду, перевірені та визнані такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Посилання ОСОБА_1 на порушення вимог ст. 268 КУпАП через розгляд справи у його відсутності та заперечення проти його належного повідомлення, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з доданої до них розписки, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи судом 18 листопада 2008 року, про що свідчить його підпис (а.с. 3).

Ствердження ОСОБА_1 про те що протокол про адміністративне правопорушення було складено за його відсутності також не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей протокол містить його підписи, а будь-яких даних, які б підтверджували такі доводи ОСОБА_1 і ставили під сумнів участь останнього при складані протоколу, по справі не вбачається.

Будучі повідомлений належним чином про дату розгляду справи, до суду ОСОБА_1 не з’явився, будь-якого клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, тому підстав вважати, що він був позбавлений права на захист своїх інтересів, на чому ОСОБА_1 наполягає у скарзі, немає.

Що стосується доводів апелянта про неповноту розгляду судом обставин справи, то вони також є безпідставними.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2), ОСОБА_1, який є суб’єктом підприємницької діяльності, допустив низку порушень вимог законодавства про працю, досліджуючи які, суд обґрунтовано послався на дані акту перевірки, якою було встановлено зазначені порушення, та припис з доданими до них копіями документів, на підставі яких виявлено зазначені в протоколі порушення закону, які містять підпис ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з їх змістом (а.с. 4,5), а також на пояснення ОСОБА_1 на окремому аркуші, у яких він не заперечував проти зазначених в протоколі порушень (а.с. 3).

Таким чином, суд першої інстанції перевірив всі обставини справи і обрав ОСОБА_1 стягнення, передбачене санкцією ст. 41 ч. 1 КУпАП, яке визначено у мінімальній межі є мірою відповідальності, та є справедливим.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293,294 КпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КпАП, залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.