ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2006                                                                                   Справа № 30/140  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г.  (доповідач),

суддів Лисенко О.М., Павловського П.П.

при секретарі:  Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

від відповідача –Букрєєва Р.О., довіреність від10.05.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський Втормет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006р. у справі №30/140

за позовом  відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський  Втормет", м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича      комерційна фірма "Техметалосервіс", м.Дніпропетровськ

про  стягнення збитків в розмірі 294345,73грн.   

          ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006р. у справі №30/140 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський  Втормет" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс" про  стягнення збитків в розмірі 294345,73грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як незаконне та прийняте з порушенням норм процесуального   та матеріального права, посилаючись на наступне:

-          судом не враховано, що відповідно до ч.1 ст.1014 ЦК України  комісіонер зобов’язаний виконувати умови договору на умовах, найбільш вигідних     для комітента, і відповідно до його вказівок, тобто дані умови, в тому      числі й вказівки про відповідністю брухту вимогам ДСТУ 4121-2002, які вказані як в договорі комісії так і в специфікаціях до нього, значно обмежують волю дій комісіонера (відповідача) у випадку наявності детальних вказівок комітента (позивача) щодо його поводження;

-            судом безпідставно неприйняті посилання позивача на невідповідністю

     брухту ДСТУ 4121-2002, як на недоведені, оскільки  невідповідність підтверджується тим фактом, що при відправці 906,75тн товару  заготовленого відповідачем на майданчику порту на експорт на адресу споживача -  427,13тн не відповідали виду товару, заявленого позивачем       на підставі наданих відповідачем документів;

-           не враховано, що за умовами ст.1022 ЦК України після вчинення       правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати       Комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії, що комісіонером (відповідачем) також виконано не було, тобто без наданого відповідачем звіту та підписання акту виконаних робіт, згідно з умовами п.5.3. договору комісії №586д/07 від 27.07.2005р. не може бути     підтверджена кількість переданого товару та проведено остаточний розрахунок між позивачем та відповідачем.

           Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін,  апеляційну скаргу без задоволення.

           Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у   його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

           Клопотання позивача про відкладення розгляду справи не прийнято судом до      уваги, оскільки підписано особою, повноваження якої не підтверджені належним чином. Крім того, перебування представника у відпустці не позбавляє позивача провести його заміну іншою особою.        

           Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет”, (м. Дніпропетровськ) - (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою „Техметалосервіс”, (м. Дніпропетровськ)-(Комісіонером) 27 липня 2005 року укладено договір комісії №586д/07.

Згідно п.1.1 договору комісії Комісіонер за рахунок та дорученням Комітента зобов'язався на умовах, викладених у договорі комісії поставити брухт та відходи чорних металів (надалі Товар) і передати його у власність ВАТ „Дніпропетровський Втормет”.

За п.3.1 договору товар поставляється на умовах поставки „С.Р.Т. майданчик Комітента в Амур-Гавань,11” (Інкотермс 2000).

Відповідно до п.3.3 договору загальний об'єм поставки товару за цим договором орієнтовно складає 2600 тон +/- 10%, строк поставки до 15.09.2005 року.

Перехід права власності оформлюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі після поставки товару на склад Комітента (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1 Товар, який поставляється згідно договору, повинен відповідати ДСТУ 4121-2002.

Згідно п.5.3 договору Комітент виплачує Комісіонеру винагороду в розмірі 40грн. за одну тону.

На виконання умов пункту 5.3 договору комісії від 27.07.2005 року №586д/07 позивачем сплачена комісійна винагорода в сумі 106000грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями,копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.141-147а  т.1):

№6585 від 31.08.2005 року на суму 16000,00грн.; № 3138 від 02.09.2005 року на суму 16 000,00грн.; №3193 від 07.09.2005 року на суму 16 000,00грн.; № 3288 від 12.09.2005 року на суму 32000грн.; № 4413 від 22.11.2005 року на суму 6000грн.; №4524 від 01.12.2005    року на суму 6000грн.; №3741 від 11.10.2005 року на суму 7000грн.; № 3964 від 25.10.2005 року на суму  7000грн.

            Свої зобов'язання за договором комісії відповідач виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі брухту чорних металів виду №4, рахунками-фактурою, специфікаціями, видатковими накладними на загальну суму 2601871,64грн. (а.с.27-84 т.1)

Зазначені вище акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін та не спростовані сторонами у справі.

За поставлений брухт позивач перерахував на рахунок відповідача суму 2601871,64грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.16-26 т.1).

Згідно пункту 6.1 договору комісії приймання Товару за кількістю проводиться у відповідності з Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965 року з доповненнями і змінами від 14.11.1974 року і якістю    відповідно    до    Інструкції    „Про   порядок    приймання   продукції     виробничо-      

технічного призначення за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу №П-7 від 25.04.1966 року.

Згідно п.16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності товару за якістю одержувач зупиняє прийом продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при огляді дефектів.

Одержувач повинен забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішання з іншою продукцією.

При здійсненні поставки в межах одного міста виклик представника відправника і його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції і складання акту є обов'язковими.

Вимоги Інструкції П-7 позивачем не були виконані, первісний акт не складався, представник відповідача для огляду неякісного товару не викликався.

Відповідно до п.20 Інструкції П-7 у разі неявки представника         вантажовідправника перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Строк дії договору відповідно до пункту 10.1 встановлено сторонами до 31.12.2005 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання своїх зобов'язань за договором сторонами.

Позивач просить стягнути збитки, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору комісії №586д/07 від 27.07.2005 року, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії           одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних               для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок      немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ст.1014 ЦК України).

Обов'язок Комітента прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії та оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки передбачено статтею 1023 Цивільного кодексу України. Акти приймання - передачі брухту підписані сторонами в період з 30.08.2005 року по 29.09.2005 року. Отже отримання продукції позивачем відбулося у вищезазначений період.

В той же час, позивач лише 22.12.2005 року направив на адресу відповідача лист за №ОЗС/3742 про недостачу брухту в кількості 224,99 тони. Повідомлення від Комісіонера (позивача) на адресу відповідача про невідповідність Товару ДСТУ 4121-2002 не надходили.

Посилання позивача на ту обставину, що лише при перевезенні з порту автотранспортом позивача на його ж територію він встановив наявність недостачі брухту у листопаді-грудні 2005 року суд вірно відхилив, оскільки представник відповідача при перевантаженні Товару ні з порту Амур-Гавань до СЗАО „Молдавський металургійний комбінат", Республіка Молдова, ні з порту до головного підприємства позивача участі не приймав. Таке відвантаження проводилося в односторонньому порядку, тобто без представника відповідача.

Згідно довідки ДП „Дніпропетровський річковий порт” від 21.03.2006 року (а.с.85 т.1) за обліковими даними власника вантажу (ВАТ “Дніпропетровський Втормет”) на орендованому майданчику, який знаходиться в Дніпропетровському річному порту, за  період дії договору перевалки з 23.05.2005 року по 16.12.2005 року, знаходилось 2 610,44  тон брухту. Зазначена довідка підтверджує лише факт знаходження на орендованому майданчику брухту в кількості  2610,44  тон в період   з   23.05.2005  року по 16.12.2005 року,

    

однак не підтверджує фактичну поставку брухту за договором комісії від 25.07.2005 року №586д/07, яка відбулася в період з 30.08.2005 року по 27.09.2005 року.

Також суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на невідповідність брухту ДСТУ 4121-2002, внаслідок чого ним понесені збитки з причин надмірної засміченості брухту нешкідливими домішками, оскільки ця обставина не доведена позивачем.

Суд вірно вказав, що відповідач не несе відповідальність за поставлений позивачем брухт на підставі укладеного 27 липня 2005 року між Об'єднанням „Укрвтормет” та Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет” договору комісії №08-47/728д/10, який є власністю ВАТ „Дніпропетровський Втормет” на СЗАО „Молдавський металургійний завод”, м. Рибниця.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 статті 623 ЦК України).

Підставою для виникнення відповідальності є факт порушення цивільного права      чи інтересу; наявність збитків у сторони, інтереси якої зачіпає порушення зобов'язання; причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і понесеними збитками. При наявності таких обставин у сторони виникає право на відшкодування завданих збитків.

Відшкодування збитків виникає з самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимогу та заперечень.

Позивач не довів, що брухт, заготовлений відповідачем, не відповідав ДСТУ 4121-2002 і не придатний для експортних постачань, оскільки такі постачання за укладеним контрактом між Об'єднанням „Укрвтормет” та позивачем відбулися, а акти приймання-передачі товару складені та підписані без будь-яких зауважень.

У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом  норм ст.1022 Цивільного кодексу України не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,    суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006р.  у справі №30/140 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський  Втормет" -  без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                                В.Г.Головко

Судді                                                                                             О.М.Лисенко

                                                                                                                  

                                                                                                                  П.П.Павловський