Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 1 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2005 року, яким виправдано

                                    ОСОБА_2,

                                   5 квітня 1968 року народження,

                                   немаючу судимості,

за ч. 2 ст. 125 КК України за відсутністю події злочину.

            ОСОБА_2обвинувачувалася ОСОБА_1 у тому, що вона 26 липня 2004 року у квартирі потерпілої, що по АДРЕСА_1, з неприязні руками побила ОСОБА_1та заподіяла легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

            Перевіривши матеріали справи, місцевий суд дійшов висновку про відсутність події злочину і виправдав ОСОБА_2.

            Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а справу - направити на новий судовий розгляд. Вважає, що судове слідство було проведено однобічно і неповно. Твердить, що в основу вироку суд поклав неправдиві, суперечливі показання свідків, проте не взяв до уваги ряд доказів, які могли б істотно вплинути на правильність його висновків.            

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки судових інстанцій про відсутність події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і про виправдання ОСОБА_2 належно вмотивовані і грунтуються на даних, які перевірені ними та змістовно наведені у їхніх рішеннях.

Судовими інстанціями було встановлено, що між родинами ОСОБА_2 і ОСОБА_1склалися неприязні відносини, а 26 липня 2004 року виник черговий конфлікт між зазначеними родинами через те, що 25 липня 2004 року ОСОБА_1 побила неповнолітню дочку ОСОБА_2, за що була засуджена вироком від 7 вересня 2004 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в ході цього конфлікту вона отримала тілесне ушкодження (перелом кісток носа) внаслідок удару рукою ОСОБА_2, свідки - учасники конфлікту ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не підтвердили, спростовуються вони і тими даними, які містяться в амбулаторній карті ОСОБА_1, де зазначено, що ОСОБА_1 протягом 2004 року за медичною допомогою до лікарні не зверталася. Інших даних щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій, про які твердить Карпова, у матеріалах справи немає і таких даних судом не встановлено.

Вважати, що судові  інстанції допустились упередженості чи необ'єктивності  при розгляді цієї справи або не виконали ті чи інші норми КПК України, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Колегія суддів не знаходить підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила :

відмовити потерпілій ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

Судді:

Пивовар В.Ф.                                   Редька А.І.                                Лавренюк М.Ю.