справа № 2-136\10р.

РІШЕННЯ

 іменем України

        21 січня 2010 року                                             Барський районний суд Вінницької області

                                                            в складі:          головуючого,  судді  Хитрука В.М.

                                                                                     при секретарі  Чепельській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПОП «За Мир» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання правочину купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

              В заяві до суду позивачка ОСОБА_1 вказала, що вона згідно договору купівлі-продажу  від 08.04.2008 року придбала в продавця ПОП «За Мир» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 ангар залізобетонний, який розташований по вул.. Грушевського, 41 в с. Супівка Барського району Вінницької області. Позивачка перерахувала кошти в сумі 3000 грн. та прийняла у власність майно згідно акта  прийому-передачі.  З метою реєстрації права власності на придбане нерухоме майно позивачка звернулася до КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації», однак її було відмовлено в реєстрації майна по причині невідповідності договору діючому цивільному законодавству України. Відповідач відмовляється з'явитися до нотаріуса щоб належним чином посвідчити укладений договір купівлі продажу майна. Як наслідок, позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися придбаним майном. А тому, вона змушена звертатися до суду з позовом та просила постановити рішення, яким визнати правочин купівлі-продажу ангару та визнати за нею право приватної власності на зазначене майно.  

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала повністю, надала суду відповідні пояснення і обґрунтування, посилаючись на діючі законодавчі акти України та  наполягала на їх задоволенні.  

    Відповідач по справі ОСОБА_2  позов визнав повністю не заперечував проти його задоволення, про що зазначив в письмовій заяві (а.с.6), в якій просив справу розглянути у його відсутності.

              Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.  

    Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 08.04.2008 року продавець ПОП «За Мир» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 що діяв на підставі постанови господарського суду Вінницької області від 26.06.2007р. продав, а покупець ОСОБА_1 купила ангар залізобетонний, який розташований по вул.. Грушевського, 41 в с. Супівка Барського району Вінницької області.    

    Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу  одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується  прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.  

    Позивачка ОСОБА_1 за придбаний майновий комплекс заплатила 3000 гривень, що підтверджується  квитанцією до прибуткового касового ордера № 5\23 від 08.04.08р.

    На підставі ст. 662, ст. 629 ЦК України  продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, який є обов’язковим для виконання сторонами.    

    Продавець передав придбане майно ОСОБА_1 про що свідчить підписаний сторонами акт прийому передачі від 24.04.2008р.

    КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації» відмовляється зареєструвати власність позивача, що позбавляє позивача  вільно володіти, користуватися та розпоряджатися купленим майном.    

     Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму ВСУ „ Про судову практику  в справах про визнання угод недійсними”, якщо сторони домовилися  щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове  виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

    Судом встановлено, що волевиявлення  учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст. 203 п. 3 ЦК України. Відповідно до ст. 204 ЦК України  правочин  є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або  якщо він не визнаний судом недійсним.  Позивачем виконано всі, передбачені законом, умови договору.  

           За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213 ЦПК  України , ст.655, 662, 629,203,204, 220 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ„ Про судову практику  в справах про визнання угод недійсними”, -

В И Р I Ш И В :

              Позов задовольнити повністю.

      Визнати договір купівлі-продажу № 5\23\2 від 08.04.2008 року ангару залізобетонного, який розташований по вул.. Грушевського, 41 в с. Супівка Барського району Вінницької області, укладений між ПОП «За Мир» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2  та ОСОБА_1 дійсним.

              Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на  ангар залізобетонний, який розташований по вул.. Грушевського, 41 в с. Супівка Барського району Вінницької області.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                        Суддя: