Справа № 1570/842/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.
при секретарі -Кулішенко Є.С.
за участю: представника прокуратури –Безкровного Є.А. (за довіреністю);
представника відповідача –Дідка Н.П. (за довіреністю);
позивач –не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4632 грн. 90 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
30.01.2012 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за не отримане під час проходження військової (публічної) служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно в розмірі 7454 грн. 40 коп.
31.01.2012 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М. постановлено ухвалу про повернення вказаної позовної заяви відповідно до п.6 ч.3. ст. 108 КАС України, у зв`язку з тим, що дана справа не підсудна Одеському окружному адміністративному суду, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.
З апеляційною скаргою Військового прокурора Одеського гарнізону на вказану ухвалу, Одеським апеляційним адміністративним судом 26 квітня 2012 року винесено ухвалу, якою скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставою для скасування ухвали стало те, судом першої інстанції при винесенні цієї ухвали не прийнято до уваги, що виплата коштів за не отримане речове майно не відноситься до соціальних виплат, а є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців і пов`язана з проходженням ними військової служби, а отже вказана справа підсудна окружним адміністративним судам відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України.
Адміністративна справа № 1570/842/2012 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 21 травня 2012 року за вхідним № 16432/2012. На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 22.05.2012 року відкрито провадження в зазначеній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокоруроською перевіркою діяльності службових осіб військової частини НОМЕР_1 було виявлено порушення вимог законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у відношенні ОСОБА_1 . Так, у позові зазначається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та у квітні 2010 року був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини. При цьому, при звільненні ОСОБА_1 з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно під час служби. Таким чином, прокурор зазначає, що оскільки під час проходження військової (публічної) служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 речове майно своєчасно, для використання його у службовій діяльності, видано не було, та він звільнений з військової служби у запас і потреби в отриманні речового майна в натурі не має, то відповідно до ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`йому повинна бути виплачена грошова компенсацій замість речового майна.
Під час розгляду справи, Одеським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України до суду надано уточнену позовну заяву щодо розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню, в якій він просив суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової (публічної) служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно у розмірі 4632 грн. 90 коп.
У судовому засіданні 24.10.2012 року судом здійснено заміну Військової прокуратури Одеського гарнізону на її правонаступника Одеську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України.
Прокурор Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та уточненні до неї, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволені даної позовної заяви, посилаючись на те, що за відсутності у військової частини НОМЕР_1 коштів на оплату грошової компенсації військовослужбовцям, ОСОБА_1 може отримати безпосередньо речове майно.
Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений, разом з цим від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадян та держави у суді покладається на органи прокуратури України.
Згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру`підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення (ч. 5). Разом з тим, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 до Військового прокурора Одеського гарнізону та Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України про представництво його інтересів у суді.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2010 року № 78, підполковника ОСОБА_1 - заступника командира частини з виховної роботи –начальника відділення з виховної роботи, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`звільнено з військової служби у запас за пунктом «б`ч.6 (за станом здоров`я) та з15 квітня 2010 року виключено зі списків особового складу частини. У даному наказі також зазначено щодо виплати ОСОБА_1 премії, передбаченої наказом МО України від 11.06.2008 року № 260 у розмірі 10 % від посадового окладу та надбавки за виконання особливих завдань у розмірі 50% за період з 01 по 15 квітня 2010 року та щодо виплати вихідної допомоги при звільненні за 28 повних календарних років (а.с. 108).
Судом встановлено, що помічником командира військової частини НОМЕР_1 з ФЕР капітаном ОСОБА_2 та начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 позивачу видана довідка № 8 від 28.05.2010 року на одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 квітня 2010 року № 78, в якій зазначається, що ОСОБА_1 підлягає до видачі замість інших предметів після 11.03.2000 року - предмети у кількості сімдесят одиниць на суму 4632,90 грн. для видачі майном, замість належних предметів речового майна (а.с. 109).
Як встановлено судом, вказані суми грошової компенсації ОСОБА_1 відповідачем видано не було.
Під час розгляду справи прокурором було зазначено, що в ході проведення перевірки додержання службовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших виданих на його розвиток нормативно-правових актів, виявлено порушення службовими особами військової частини НОМЕР_1 законодавства України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, відносно громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України`від 06.12.1991 року №1934-XII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції Закону чинній до внесення відповідних змін Законом України № 328-V від 03.11.2006 року).
Крім того, згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час`від 28.10.2004 року № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, п. 2 ст. 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів`від 17 лютого 2000 року № 1459-III з 11.03.2000 року призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`від 20 грудня 1991 року № 2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 03.11.2006 року) з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно, а саме ч. 2 ст. 9-1 зазначеного Закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Однак пунктом 59 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік`дію ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`зупинено на 2007 рік, а відповідно до підпункту 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України`ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`виключено.
22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Таким чином, норми пункту 2 статті 9-1 Закону після прийняття Конституційним Судом вказаного вище рішення відновили свою дію в редакції до внесення змін (виключення зазначеного пункту) згідно із Законом України від 28 грудня 2007року № 107-VI.
Таким чином, з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів`від 17.02.2000 року № 1459-III не скасовано та неконституційним не визнано, що свідчить про його чинність, позивач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна, згідно виданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки № 8 на одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі підполковнику ОСОБА_1 .
Наказом Міністра оборони України від 31.01.2006 року № 45 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444»затверджений Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час.
Згідно з п. 3.1.12 вказаного Порядку грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Суд вважає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень Закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується Закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за речове майно на суму 4632 грн. 90 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за не отримане під час проходження військової (публічної) служби у Військовій частині НОМЕР_1 речове майно у розмірі 4632 грн. 90 коп. обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 –163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4632 грн. 90 коп. – задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за не отримане ним під час проходження військової (публічної) служби у Військовій частині НОМЕР_1 речове майно в розмірі 4632 грн. 90 коп. (чотири тисячі шістсот тридцять дві гривні 90 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 29 жовтня 2012 року.
Суддя О.М. Соколенко
.