ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 394/699/17

провадження № 22-ц/4809/125/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

судді - Єгорова С.М.; Кіселик С.А.

за участю секретаря - Кравченко Я.С.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1; представник - адвокат ОСОБА_2;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кочубій»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кочубій» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року у складі судді: Партоліної І.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кочубій» про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кочубій» (далі - ТОВ «Агрофірма «Кочубій») про визнання недійсним додаткового договору №1 до договору оренди землі №366 від 28.11.2005 р.

В обґрунтування вимог зазначив, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 30 серпня 2002 року він є власником земельної ділянки загальною площею 4,67 га, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

28 листопада 2005 року між ним та відповідачем укладено договір оренди землі № 366, за умовами якого він передав товариству в оренду означену земельну ділянку строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У березні 2016 року він звернувся до керівництва ТОВ «Агрофірма «Кочубій», оскільки термін дії договору оренди землі закінчувався 06.04.2016 р., з повідомленням, що продовжувати термін дії договору оренди земельного паю не буде. Тоді йому стало відомо, що 05 вересня 2007 року нібито між ним та відповідачем укладено додатковий договір №1 до договору оренди землі №366 від 28.11.2005 року, згідно з яким збільшено строк дії основного договору на 15 років.

У квітні 2017 року він знову звернувся до бухгалтерії відповідача з відмовою продовжувати строк дії договору оренди землі і виявив бажання у подальшому самостійно обробляти належну йому земельну ділянку. ТОВ «Агрофірма Кочубій» дій щодо повернення йому земельної ділянки не вчинило та продовжувало її обробляти, посилаючись на укладену додаткову угоду.

Вказує, що спірний додатковий договір №1 до договору оренди землі був укладений і оформлений без його відома, про існування цього договору йому не було відомо, він його не підписував, а отже такі обставини свідчать про недійсність цього договору, оскільки укладений за відсутності волевиявлення орендодавця.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року визнано недійсним додатковий договір №1 від 05 вересня 2007 року до договору оренди землі № 366 від 28 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кочубій» в особі директора Бакова Олександра Шандровича терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний правочин укладено за відсутності волевиявлення власника землі на його укладення, що відповідно до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Відсутні правові підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ТОВ «Агрофірма «Кочубій» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом не враховано, що відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов'язання, зокрема проводить використання земельної ділянки на умовах та в спосіб передбачений п. 15-17 договору, здійснює виплату орендної плати.

Судом не було враховано, що позивач не погоджується лише з одним пунктом додаткового договору, а саме щодо строку дії правочину, при цьому приймає виконання інших змін до договору, в тому числі орендної плати в збільшеному розмірі.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 не було відомо про існування додаткового договору, який є предметом спору. Враховуючи отримання орендної плати в 2016 -2017 роках, є очевидним, що позивач прийняв орендні відносини.

Рішення суду фактично ґрунтується лише на одному доказі, а саме на висновку судово-почеркознавчої експертизи, при цьому повністю невілюються інші докази по справі.

З огляду на обізнаність про укладений правочин, висновок суду щодо відмови в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності є незаконним, адже з дати укладення спірного додаткового договору пройшло більше десяти років.

Відзив у встановлений судом строк не подано.

Апеляційне провадження відкрито 14 листопада 2018 року. Розгляд справи призначено на 10 січня 2019 року.

В судове засідання з'явився позивач і його представник. Відповідач ТОВ «Агрофірма «Кочубій» повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.205) в засідання апеляційної інстанції не з'явився.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Судом встановлено такі обставини:

Позивач є власником земельної ділянки площею 4,67 га, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії РІ № 322634 (а.с.6).

28 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Кочубій» (сторонами у справі) укладено договір оренди земельної ділянки № 366 від 28 листопада 2005 року, строком на 10 років.

05 вересня 2007 року від імені позивача був укладений з ТОВ «Агрофірма «Кочубій» додатковий договір № 1 до договору оренди землі № 366 від 28 листопада 2005 року, який зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центру ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України 10 вересня 2007 року за № 275 (а.с.7).

Згідно умов цього додаткового договору пункти 8, 9 і 41договору оренди викладено у новій редакції, зокрема, збільшено строк дії договору до 15 років, збільшено розмір орендної плати до 2,5% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Власник землі оспорює додатковий договір, з підстав відсутності його волевиявлення, про існування такого договору не знав, підпис на ньому не його.

Висновком експерта № 2200/2201/18-27 від 24.07.2018 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках додаткового договору № 1 (один без дати, другий - від 05.09.2007 року) до договору оренди землі № 366 від 28.11.2005 року, зареєстрованих у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України» запис у Державному реєстрі земель від 10 вересня 2007 року за № 275, які містяться в колонці «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в графі «Підпис_____», виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках додаткового договору № 1 (один без дати, другий - від 05.09.2007 року) до договору оренди землі № 366 від 28.11.2005 року, зареєстрованих у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України» запис у Державному реєстрі земель від 10 вересня 2007 року за № 275, які містяться в колонці «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в графі «Підпис_____», виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою без наслідування його підпису (а.с.135-139).

Про існування додаткового договору № 1 до договору оренди землі № 366 від 28 листопада 2005 року, позивач дізнався у березні 2016 році, коли звернувся до відповідача з повідомленням про бажання самостійно обробляти належну йому земельну ділянку.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За статтею 14 Закону № 161-ХІV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В порядку статті 16 Закону № 161-ХІV, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 статті); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 статті); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 статті); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 статті).

В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 статті); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та об'єктивного дослідження доказів, на які посилаються сторони, а також у відповідності до вимог законодавства 16 січня 2018 року судом за клопотанням сторони позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.74-75).

Висновком експерта № 2200/2201/18-27 від 24.07.2018 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках додаткового договору № 1 (один без дати, другий - від 05.09.2007 року) до договору оренди землі № 366 від 28.11.2005 року, зареєстрованих у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України» запис у Державному реєстрі земель від 10 вересня 2007 року за № 275, які містяться в колонці «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в графі «Підпис_____», виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках додаткового договору № 1 (один без дати, другий - від 05.09.2007 року) до договору оренди землі № 366 від 28.11.2005 року, зареєстрованих у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України» запис у Державному реєстрі земель від 10 вересня 2007 року за № 275, які містяться в колонці «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в графі «Підпис_____», виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою без наслідування його підпису (а.с.135-139).

В дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що оцінка результатів порівняльного дослідження дозволяє стверджувати, що встановлені розбіжні ознаки стійкі, суттєві, виходять за межі варіантів ознак підписного почерку ОСОБА_1 і створюють сукупність, достатню для категоричного висновку про те, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках додаткового договору № 1 (один без дати, другий - від 05.09.2007 року) до договору оренди землі № 366 від 28 листопада 2005 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Кочубій», зареєстрованих у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України», запис у Державному реєстрі земель від 10 вересня 2007 року за № 275, які містяться в колонці «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в графі «Підпис_________», виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою без наслідування його підпису.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством, ст. 110 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством не передбачено збирання доказів судом, за власної ініціативи і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Колегія суддів врахувавши докази досліджені судом першої інстанції, погоджується із висновком суду про наявність правових підстав для задоволення вимог.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2200/2201/18-27 від 24.07.2018 року, який є належним доказом по справі встановлено факт підписання додаткового договору оренди від 05 вересня 2007 року іншою особою, а не ОСОБА_1, тому легітимність документу спростовано.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу. Експертиза призначена та проведена у відповідності до вимог закону. Доказів того, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано. Експерту наданий необхідний обсяг документів з вільними підписами сторони для дослідження.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, позивачем доведено, що він як власник земельної ділянки додатковий договір особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення на укладення з відповідачем оспорюваного правочину, який не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, та зміну раніше визначених основним договором умов оренди.

Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦК України).

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача суду не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про сплив строку позовної давності звернення до суду, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції подано заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності (а.с.17-19), посилаючись на те, що спірний додатковий договір укладено у вересні 2007 року і з часу його укладення пройшло майже десять років. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували той факт, що позивачу не було відомо про його існування. Крім того, позивач продовжував отримувати орендну плату після квітня 2016 року, тобто після закінчення дії основного договору оренди.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовну давність можна визначити в якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За положеннями ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, перебіг строку позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою та отримання плати за її користування, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права.

Початок перебігу строку позовної давності в даному випадку не можна обраховувати з часу підписання оспорюваного додаткового договору, оскільки власник земельної ділянки його не підписував. Про укладення правочину дізнався лише в березні 2016 року.

Позивач ОСОБА_1 правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мав підстав сумніватися у правовому стані земельної ділянки, а отже він не знав і не міг дізнатися про порушення своїх прав. Таким чином перебіг позовної давності для вимог позивача на день подання позову не сплинув.

Заявляючи клопотання про застосування до даних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності ТОВ «Агрофірма «Кочубій» не спростовано належними доказами факт того, що про існування спірного правочину позивачу стало відомо лише в березні 2016 року.

Пунктами 9-10 договору оренди землі від 28 листопада 2005 року передбачено, що орендна плата вноситься в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її обчислення здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Натомість додатковим договором визначено орендну плату в розмірі 2,5 %.

На підтвердження доводів проінформованості позивача про існування та умови додаткового договору №1 відповідач надав суду: довідку про нарахування орендної плати за 2014-2016 роки (а.с.20).

Проте, вказаний документ не є належними та допустимими доказами, на підставі яких можна встановити даний факт та спростувати пояснення позивача про його обізнаність.

Таким чином, із зазначених відомостей ОСОБА_1 не міг дізнатися про наявність оспорюваного додаткового договору та порушення свого права.

Прийняття позивачем орендної плати у збільшеному в односторонньому порядку розмірі не можна вважати визнанням і виконанням ним нових умов договору так як він не був з ними обізнаний і ця обставина жодним доказом не спростовується. Збільшення орендної плати не підтверджує схвалення даного правочину орендодавцем та не є часом від якого починається відлік строку позовної давності.

Правомірність отримання стороною орендної плати у збільшеному розмірі не є предметом спору.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов'язує.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту не підписання орендодавцем ОСОБА_1 додаткового договору про зміни до договору оренди та збільшення строку його дії з 10 до 15 років, суд приходить до висновку, що відповідач в договірних відносинах діяв недобросовісно, тому рішення суду про визнання цієї угоди недійсною є законним та справедливим, направленим на ефективний захист порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кочубій» - залишити без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 17 січня 2019 року.

Головуючий суддя:

Судді: