УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора на ухвалу Виноградівського районного суду від 23 січня 2007 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
встановила:
у січні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 15000 грн. боргу.
На обґрунтування зазначала, що 01.10.06 р. відповідачка позичила від неї суму в розмірі 15000 грн., яку зобов’язалася повернути до 01.01.07 р., що підтверджується розпискою. Однак, узятих на себе зобов’язань ОСОБА_3 не виконала.
19.01.07 р. сторони уклали між собою в письмовій формі мирову угоду, яку подали до суду та просили затвердити.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 23.01.07 р. визнано мирову угоду між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, згідно з якою остання у рахунок погашення боргу в сумі 15000 грн. передає у приватну власність ОСОБА_2 належні їй на підставі Державних актів від 21.05.98 р. ІV-ЗК № 011723 та від 24.11.98 р. ІV-ЗК № 011972, зареєстрованих у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 336 та № 533, земельні ділянки площею 1.00 га та площею 2.43 га, що знаходяться на території Виноградівської міської ради відповідно до плану зовнішніх меж земельних ділянок, а ОСОБА_2 відмовляється від боргу. Провадження у справі закрито.
Прокурор просить скасувати цю ухвалу та направити справу на новий розгляд. Доводить про незаконність ухвали через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що мирова угода сторін суперечить підпункту «б» п.15 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, а до участі в справі не залучено Виноградівську міську раду.
Письмових заперечень або пояснень на скаргу сторони не подали, у судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце такого були повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з розпискою від 01.10.06 р. ОСОБА_3, яка є власником указаних земельних ділянок, позичила в ОСОБА_2 15000 грн. У передбачений розпискою строк (до 01.01.07 р.) борг не повернула. Умови укладеної між сторонами мирової угоди не суперечать закону та чиїм-небудь охоронюваним законом інтересам. Наслідки закриття провадження у справі сторонам роз’яснено.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала – скасуванню з ухваленням нової, з таких мотивів.
За правилами ст. 31 ч.3 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ст. 205 ч.1 п.4 цього Кодексу суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.
Згідно з вимогами ст. 175 ч.5 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Тобто, суд зобов’язаний перевірити, чи не суперечить мирова угода закону, а також, чи не порушує вони прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд першої інстанції не дотримався цих вимог, що привело до неправильного вирішення питання.
Так, згідно з вимогами п.15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну
земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Оскільки Законів про державний земельний кадастр та про ринок земель немає, то мирова угода між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відчуження (передачу в приватну власність) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є незаконною.
Відповідно до ст. 312 ЦПК оскаржена ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у визнанні мирової угоди сторін та передачу справи для розгляду по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315, 317, 319 ЦПК України,-
ухвалила:
1. 1. Апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити.
2. 2. Ухвалу Виноградівського районного суду від 23 січня 2007 р. скасувати.
3. 3. У визнанні мирової угоди сторін від 19 січня 2007 р. відмовити.
4. 4. Справу передати до того ж суду для розгляду по суті позовних вимог.
5. 5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: