ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

УХВАЛ А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р.

Справа № 25/38-06-752А

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.,

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Авдєєнко В. І. –по довіреності

                         Вівсюк В.П.  –по довіреності

                         Валявський В. С. –по довіреності

від відповідача: Тітова Л. О. –по довіреності

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса

на постанову господарського суду Одеської області від 14.03.2006 р.

по справі № 25/38-06-752А

за позовом: Рибопромислової асоціації „Хаджибейський лиман”, с. Холодна Балка Біляївського району Одеської області

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Одеса

про скасування рішення

У січні 2006 року Рибопромислова асоціація „Хаджибейський лиман” ( надалі - Асоціація) звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення №53-ріш від 16.12.2005 р. у справі №59-02/2005, ухваленого адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; в подальшому позовні вимоги були уточнені з зазначенням вимоги про скасування вказаного рішення.

Постановою   господарського  суду  Одеської  області  від  14.03.2006 р. (суддя Малярчук І. А. ) позов задоволено повністю; скасовано рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №53-ріш від 16.12.2005 р. у справі №59-02/2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції РА „Хаджибейський лиман”.

Постанова суду вмотивована наступним: заяви ПП „Ніагара-Ойл” та ТОВ „Посейдон” розглядались та обговорювались на загальних зборах учасників  Асоціації, про що свідчать наявні у справі листи та протоколи зборів; відповіді Асоціації на заяви вказаних осіб та протоколи загальних зборів містять підстави відмови у вступі нових членів до Асоціації; матеріали справи  №59-02/2005 не містять доказів, які б свідчили про те, що ПП „Ніагара-Ойл” як суб’єкт господарювання здійснювало промисел у Хаджибейському лимані за квотами до організації СТРГ, є традиційним користувачем водних живих ресурсів Хаджибейського лиману, а рибалки приватного підприємства є вихідцями  з рибоколгоспу „Чорноморець”, можливість внесення грошових коштів як частки витраченого обсягу коштів Асоціацією за останні три роки на зариблення, охорону та інш.; в разі залучення до складу учасників Асоціації інших осіб  будуть порушені права традиційних користувачів, що спричинить  звільнення рибалок з кожної організації учасників Асоціації; у суду відсутні підстави вважати відмову РА „Хаджибейський лиман” у прийнятті до складу учасників Асоціації ПП „Ніагара-Ойл” та ТОВ „Посейдон” необгрунтованою та невиправданою; встановлені в рішенні від 16.12.2005 р. №53-ріш обставини щодо визначення, що РА „Хаджибейський лиман” допускає обмежувальну діяльність  об’єднання шляхом відмови суб’єктам господарювання у прийнятті до такого об’єднання, яка ставить їх у невигідне становище в конкуренції, необгрунтовані та недоведені, оскільки відмова позивача в прийнятті ПП „Ніагара-Ойл” та ТОВ „Посейдон” до складу учасників асоціації вчинена відповідно до положень Статуту Асоціації та з врахуванням вимог Режиму рибогосподарської експлуатації Хаджибейського лиману та Інструкції про порядок  здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів, якими передбачено участь в асоціації традиційних користувачів  та право власності асоціації на об’єкти тваринного світу, розведені за власний рахунок; прийняте Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення №53-ріш від 16.12.2005 р. у справі №59-02/2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає вимогам чинного законодавства України, в зв’язку з чим підлягає скасуванню судом.

Не погоджуючись з постановою суду, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі –Відділення) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 14.03.2006 р. по справі №25/38-06-752А та визнати рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №53-ріш від 16.12.2005 р. чинним.

Скаржник зазначає наступне: судом необгрунтовано відхилено клопотання відповідача про закриття справи у зв’язку з неможливістю її розгляду в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується рекомендаціями у листі Верховного Суду України та судовою практикою ВГСУ; судом порушено приписи ст. 72 КАС України та припущено неоднакове застосування норм законодавства України; рішенням Адмінколегії Відділення надано дозвіл на створення Рибопромислової асоціації „Хаджибейський лиман” за умовами дотримання принципів у діючому Статуті Асоціації, що не призводить до недопущення, усунення або обмеження конкуренції; Статут Асоціації передбачає її відкритість для вступу нових учасників, вхід і вихід яких є вільним, та умови, що висуваються до таких осіб; посилання суду на те, що у ПП „Ніагара-Ойл” відсутні нормативно обгрунтовані підстави вимагати дозвіл на здійснення промислу в цьому лимані за Режимом СТРГ необгрунтоване, оскільки не прийнято до уваги місце розташування ПП „Ніагара-Ойл” –на прилеглій до Хаджибейського лиману території; необгрунтоване твердження суду, що наявна у ПП „Ніагара-Ойл”  ліцензія №399502 надає право підприємству здійснювати промисел вилову риби в Чорному морі та інших промислових водних об’єктах, крім тих, на яких утворено СТРГ; судом не прийнято до уваги, що в своїх зверненнях до Рибопромислової асоціації „Хаджибейський лиман” ПП „Ніагара-Ойл” гарантувало внесення грошових коштів до Асоціації; судом не прийнята до уваги заява ТОВ „Посейдон” від 02.03.2003 р. вих №2 до Рибопромислової асоціації „Хаджибейський лиман”, відповідь на яку взагалі не було надано;такі дії Асоціації можуть призвести до монополізації ринку.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, Рибопромислова асоціація „Хаджибейський лиман” надіслала до Одеського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає: посилання скаржника на п. 3 ст. 12 ГПК України як на підставу розгляду даної справи за правилами ГПК України необгрунтоване, оскільки приписи цієї норми стосують справ за заявою Антимонопольного комітету України, проте позивачем у даній справі є Асоціація і на підставі п.п. 1,2 ст. 2, ст.4 КАС України вона повинна розглядатись винятково в порядку адміністративного судочинства; щодо надання дозволу Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України від 31.05.2005р. Асоціація зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. по справі №15/329-03-8825  відмовлено в позові РА „Хаджибейський лиман” до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про спонукання надання дозволу, оскільки лов риби у водоймі не може прирівнюватись до поняття ринку товарів та послуг і отже ні про яке монопольне становище і вплив на когось не може бути й мови; скаржник ухиляється від посилання й коментарю правових підстав, по яких ним було прийнято оскаржуване рішення; Асоціація не займає монопольне становище, а отже ніяким чином не може вплинути на конкурентність господарської діяльності претендентів; оскільки згідно Статуту Асоціація створена винятково з метою об’єднання традиційних користувачів рибальських підприємств у їхній промисловій діяльності на Хаджибейському лимані в режимі СТРГ, прийняти в члени асоціації усі рибальські підприємства України не є можливим через обмеженість водойми; членами асоціації здійснені істотні витрати на відтворення, охорону водних живих ресурсів і на інші заходи, проведені в рамках діяльності Асоціації в режимі СТРГ; водні живі ресурси, отримані в порядку ведення товарного рибництва, є власністю підприємств, що здійснювали їх відтворення.

З цих підстав Асоціація просить суд залишити скаргу Відділення без задоволення, а постанову від 14.03.2006 р. –без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що Адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення АМК України, розглянувши матеріали справи № 59-02/2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Рибопромисловою Асоціацією „Хаджибейський лиман”, передбаченого п.20 ст.50 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, прийняла відповідно до ст. 48 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” рішення від 16.12.05 р. № 53-рш, яким постановила наступне: визнати, що Рибопромислова Асоціація „Хаджибейський лиман” вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.2 ст.50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді обмежувальної діяльності об’єднання, забороненої згідно зі ст.21 цього ж Закону, а саме, не допускається обмежувальна діяльність об’єднань шляхом відмови суб’єктові господарювання у прийнятті до такого об’єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необґрунтованою і невиправданою; зобов’язати Рибопромислову Асоціацію „Хаджибейський лиман” до 01.03.06 р. припинити порушення у вигляді обмежувальної діяльності об’єднання, зазначене в п.1 цього рішення, про що 01.03.06 р. повідомити Одеське тервідділення АМК України.

Відділення порушило справу №59-02/2005 за зверненням двох суб’єктів господарювання – ПП „Ніагара-Ойл” та ТОВ „Посейдон” з питання порушення законодавства про захист економічної конкуренції при відмові цим суб’єктам у прийнятті до Асоціації.

Відповідно до встановлених в  оскаржуваному рішенні № 53-рш від 16.12.05 р. обставин відповідачем за результатами розгляду наданих до Одеського тервідділення документів виявлено, що Рибопромисловою Асоціацією „Хаджибейський лиман” не виконуються встановлені у Статуті Асоціації вимоги, а саме: Асоціація відкрита для вступу нових учасників, вхід і вихід учасників асоціації вільний, учасниками асоціації можуть бути юридичні особи, які визнають Статут Асоціації, здатні внести вклад у реалізацію цілей і завдань, що стоять перед Асоціацією. Відділення дійшло висновку, що  в порушення положень Статуту Асоціації остання безпідставно відмовила ПП „Ніагара-Ойл” в

задоволенні заяви про вступ до Асоціації, а на заяву ТОВ „Посейдон” про вступ до Асоціації відповіді взагалі не надала.

В обгрунтування такого висновку відповідач в оскарженому рішенні вказує на Режим рибогосподарської експлуатації спеціалізованого товарного рибного господарства (СТРГ) Хаджибейського лиману, затверджений начальником Головрибвода 11.07.2002 р.,  відповідно до котрого промисел риби в Хаджибейському лимані  здійснюється тільки членами РА „Хаджибейський лиман”, з врахуванням чого рішенням Адмінколегії Одеського територіального відділення АМК від 31.05.2005 р. №10-рш засновникам асоціації було надано дозвіл на узгоджені дії у вигляді створення РА „Хаджибейський лиман” тільки за умови дотримання приписів Статуту Асоціації, що не призводить до недопущення або обмеження конкурентних дій на вищезазначених товарних ринках чи в зазначених їх частинах. Також Відділення в рішенні №53-рш наводить матеріали (копії заяв, листів з відповідями Асоціації та інш.), які свідчать про відмову позивача ПП „Ніагара-Ойл”  та ТОВ „Посейдон” у вступі до Асоціації, необгрунтованість  та невиправданість такої відмови.

Не погодившись з прийнятим рішенням №53-рш від 16.12.2005 р., позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до господарського суду з адмінпозовом про його скасування, який розглянутий судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи  та відповідність ним висновків суду, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги і вважає відсутніми підстави для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 2.1. Статуту Рибопромислової Асоціації „Хаджибейський лиман”, затвердженого в новій редакції загальними зборами засновників РА „Хажибейський лиман” 05.03.04 р., посилання на який містить оскаржуване рішення, Асоціація є договірним господарським об’єднанням, яке створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств та організацій рибопромислової галузі учасників асоціації, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Пунктом 3.2. Статуту визначені завдання асоціації, серед яких зазначено: виконання робіт, пов’язаних з відтворенням рибних запасів, акліматизації та переселенням інших видів водних живих ресурсів, відповідно до Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства та Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів, затвердженої наказом Держкомрибгоспу України від 28.10.98 р. № 154; організація охорони водних живих ресурсів на Хаджибейському лимані від несанкціонованого вилову, браконьєрства, забруднення та  ін.; захист прав і законних інтересів учасників асоціації; сприяння розвитку виробничої кооперації між учасниками асоціації та інш.

Асоціація відкрита для вступу нових учасників. Вхід і вихід учасників вільний. Учасниками асоціації можуть бути юридичні особи, що визнають Статут асоціації, здатні внести вклад у реалізацію цілей і задач, що стоять перед асоціацією. Прийом учасника здійснюється шляхом подачі ним письмової заяви в Правління, яке вносить пропозицію на Загальні Збори учасників про прийняття даного учасника до асоціації (п.п. 5.1., 5.2. Статуту).

До виключної компетенції зборів учасників Асоціації згідно п. 9.2.2 Статуту Асоціації (в редакції від 05.03.2004 р., а.с. 121-131,  чинній на момент відмови у прийнятті у члени Асоціації) належить, зокрема, прийняття нових учасників до Асоціації, виключення учасників з Асоціації.

З цього питання рішення зборами приймаються одноголосно усіма учасниками Асоціації.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, а саме, Статут Асоціації, заяви ТОВ „Посейдон” та ПП „Ніагара-Ойл”, відповіді позивача щодо відмови у прийнятті до складу засновників, протокол робочої наради від 06.04.2005 р., протокол зборів від 06.04.2005 р. №16 та від 09.04.2005 р. №17, місцевий господарський суд правильно встановив, що питання з вступу ПП „Ніагара-Ойл” до складу учасників розглянуто позивачем з прийняттям рішення про відмову в порядку, визначеному Статутом Асоціації, та дійшов висновку про обгрунтованість цієї відмови з огляду на загрозу порушення прав традиційних користувачів водних живих ресурсів Хаджибейського лиману.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що питання про вступ ТОВ „Посейдон” до Асоціації було розглянуто 20.01.2004 р. з оформленням результатів протоколом загальних зборів №2 (а.с. 102), відповідно до якого прийнято одноголосне рішення про відмову ТОВ „Посейдон” у вступі до РА „Хаджибейський лиман” з мотивів викладених у протоколі, що відображують обгрунтованість та виправданість цієї відмови.

Отже, висновок місцевого господарського суду відносно відсутності підстав вважати відмову суб’єктам звернення з заявами про вступ у члени Асоціації необгрунтованою та невиправданою грунтується на доказах, досліджених судом відповідно до положень ст. 86 КАС України.

Проаналізувавши приписи чинного законодавства, а саме ст. 21, п. 20 ст. 50 ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, Тимчасовий порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений Постановою КМУ від 28.09.1996 р. №1192, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо вчинення позивачем відмови у прийнятті ПП „Ніагара-Ойл” та ТОВ „Посейдон” до учасників  Асоціації відповідно до положень Статуту Асоціації та з врахуванням вимог Режиму рибогосподарської експлуатації спеціалізованого товарного рибного господарства Хаджибейського лиману, який був затверджений Головним управлінням охорони відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Державного департаменту рибного господарства 11.06.2002 р., та Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України №154 від 28.10.1998 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.06.1999 р.

За таких обставин, Одеське територіальне відділення АМК України прийняло протиправне рішення №53-рш  від 16.12.2005 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції РА „Хаджибейський лиман” у вигляді обмежувальної діяльності об’єднання, забороненої ст. 21 ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, зобов’язання Асоціації припинити це порушення на підставі ст. 48 цього Закону, тому суд першої інстанції правомірно скасував оскаржене рішення як протиправне:  адже порушенням законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до п. 2 0 ст. 50 цього Закону є обмежувальна діяльність об’єднань, заборонена згідно зі ст. 21 Закону, тобто вчинена шляхом відмови  у прийнятті до об’єднання, яка ставить суб’єкта господарювання  у невигідне становище в конкуренції, за умови що така відмова є необгрунтованою і невиправданою.

У даному випадку  відмова вчинена Асоціацією обгрунтовано і виправдано з огляду, серед іншого,  і на ту обставину, що згідно п. 3.2 Статуту завданням Асоціації є  захист прав і законних інтересів її учасників, промисел риби на Хаджибейському лимані всіма бажаючими не є можливим через обмеженість водойми.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності відхилення судом першої інстанції клопотання про закриття  провадження у справі у зв’язку з неналежністю її розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, спростовуються  аналізом змісту  норм чинного законодавства, що наводяться скаржником у клопотанні (а.с. 75) та апеляційній скарзі.

Дійсно, згідно ч. 2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина 2 ст. 4 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч.ч. 1,2 ст. 60 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” передбачено право суб’єктів оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двохмісячний строк з дня одержання рішення і встановлений порядок оскарження тільки в тій частині, що стосується визначення господарського суду області як судового органу, до якого оскаржуються рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК.

З 01.01.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” котрого           господарські суди до початку діяльності окружних адміністративних судів вирішують підвідомчі їм по ГПК України адміністративні справи за правилами КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Ст. 60 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” передбачає оскарження рішень органів АМК України до господарських судів, і не встановлює порядок судового провадження, з застосуванням котрого повинні розглядатись такі спори, отже, даний публічно-правовий спір може розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання скаржника на п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України  уявляються недоречними, оскільки ця норма застосовується у випадку звернення органів АМК до суду з заявами, тобто коли ці органи виступають позивачами.

Посилання Відділення на інформаційний лист Верховного Суду України підставно відхилені судом першої інстанції з врахуванням інформаційного характеру цього листа (п. 4 листа №3.2.-2005 від 26.12.2005 р.) та зазначення у цьому ж листі неможливості сформулювання загального правила щодо розмежування компетенції між адміністративним та господарським судами.

Відносно неприйняття судом першої інстанції до уваги заяви ТОВ „Посейдон” від 02.03.2003 р. вих. №2 до РА „Хаджибейський лиман”, на яку начебто не було надано відповіді позивачем, слід зауважити, що ця заява (а.с. 173) не містить відміток про її отримання Асоціацією, посилання на заяву з такими реквізитами відсутні як у листі РА „Хаджибейський лиман” від 23.08.2005 р. (а.с. 166) голові Одеського територіального відділення АМК України, так і в оскаржуваному рішенні органу АМК та протоколах загальних зборів учасників Асоціації.

Відтак, з матеріалів справи не вбачається, що саме ця заява була предметом розгляду на загальних зборах позивача, у її задоволенні було відмовлено, а Відділення з цього приводу приймало оскаржуване рішення.

Позиція скаржника відносно можливості монополізації рибного ринку внаслідок недопущення суб’єктів, які знаходяться на території, що прилягає до Хаджибейського лиману, до рибного промислу на лимані,  не обгрунтована положеннями законодавства, є припущенням і не спростовує висновки місцевого господарського суду за предметом розглянутого позову.

Інші доводи скаржника спростовуються вищевикладеним і не потребують додаткового правового аналізу судової колегії.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Одеського територіального відділення АМК України слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 14.03.2006 р., ухвалену при дотриманні норм матеріального і процесуального права, - без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 195, 198, 200,

205 ч. 1 п. 1, 206 п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення”

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 14.03.2006 р. по справі №25/38-06-752А залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту проголошення.

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 13.06.2006 р.

Головуючий суддя:                                                                                         Мишкіна М. А.

Судді:                                                                                                                 Таценко Н. Б.

                                                                                                                            

                                                                                                                Сидоренко М. В