Справа   № 1- 59/10

  В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 р. Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді                                                                                   Гримут В.І    

при секретарі                                                                  Тиводар В.І.

з участю прокурора                                                   Рацин Р.М.

захисників                                                                                                             ОСОБА_1І

                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення

        ОСОБА_3 , 18. 11. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, має середню  освіту, одруженого та має на утриманні одну неповнолітню дитину,  громадянина України, раніше не судимого, сезонного робітника,

        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, має середню  освіту, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину,  громадянина України, раніше не судимого, сезонного робітника,

        ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, має середню освіту, сезонного робітника, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, сезонного робітника,

        усіх трьох в злочині передбаченому ст.ст. 28 ч.3 - 332 ч.2 КК України,

                                  В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 р. підсудний ОСОБА_3, який діяв за вказівкою невстановленої слідством особи на ім’я Антон попередньо зорганізував у стійке об’єднання для участі у вчиненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і вони, з метою виконання свого злочинного плану, у 2009 році 5 разів доставили групи осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, із Києва та Львова у Закарпатську область за наступних обставин.

На початку січня 2009 року ОСОБА_3 по телефону отримав від  Антона замовлення на здійснення таємної доставки нелегальних мігрантів з м. Києва на територію Закарпатської області. З метою виконання цього замовлення він попросив ОСОБА_5 на мікроавтобусі «Соболь», № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4,  з залізничного вокзалу у м. Київ доставити у смт. Тересва одного чоловіка. ОСОБА_5 це прохання виконав і перевіз цього чоловіка в смт. Тересва та поселив його у літній кухні будинку № 47 по вул. Воз’єднання, який належить його дідові ОСОБА_6, де той переховувався на  протязі однієї доби. Потім ОСОБА_3  відвіз його на територію Мукачівського району, і залишив на бетонній дорозі, яка веде до Пістрялівської РЛС, де згідно домовленості  з Антоном його повинні були забрати інші, невстановлені учасники злочинної групи для незаконного переправлення через державний кордон України.

В кінці січня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4  здійснили таємну доставку з території Києва на територію Закарпатської області 12 осіб. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їхали у тому ж мікроавтобусі, а ОСОБА_3 рухався попереду них на легковій автомашині з метою попередження про можливі перевірки на дорозі. Після їх доставки в смт. Тересва, за вказівкою ОСОБА_3 ці особи переховувались на протязі 3-4 діб, а потім  ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доставили їх на обумовлене місце біля Пістрялівської РЛС.

9-10 березня 2009 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на невстановленому транспортному засобі здійснили таємну доставку з території Київської області на територію Закарпатської області 5 осіб які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, і кілька днів переховували їх у дворогосподарстві № 47 по вул. Воз’єднання в смт. Тересва. А потім, доставили їх на дорогу, яка веде до Пістрялівської РЛС.

11 березня 2009 року ОСОБА_3 дав вказівку ОСОБА_4 таємно доставити з м. Львова на територію Закарпатської області групу нелегальних мігрантів із 4 осіб. Той, використовуючи власний вантажний мікроавтобус № НОМЕР_1, дотримуючись умов конспірації, забрав дану групу нелегальних мігрантів з м. Львова і привіз їх на об'їзну дорогу біля м. Хуст і пересадив у автомобіль ОСОБА_3, який доставив цих осіб на дорогу, яка веде до  Пістрялівської РЛС.

25-26 березня 2009 року ОСОБА_3 отримавши вказівку від Антона у свою чергу дав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснити таємну доставку з території Київської області на територію Закарпатської області групи нелегальних мігрантів із 9 осіб. Діючи спільно, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у лісі, в передмісті м. Києва, посадили у мікроавтобус № НОМЕР_1 9 осіб, яких доставили у смт. Тересва. ОСОБА_3, підтримуючи телефонний зв'язок з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 використовуючи невстановлений слідством транспортний засіб, слідував на певній відстані попереду мікроавтобуса з метою спостереження за дорожньою ситуацією та завчасного виявлення можливих перевірок. 02 квітня 2009 року цю групу, яка переховувалася у будинку № 47 по вул. Воз’єднання в смт. Тересва було виявлено та затримано співробітниками управління СБУ в Закарпатській області.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю. Пояснив, що у 2008 році в м. Київ познайомився з чоловіком на ім’я Антон. Дізнавшись, що він проживає у Закарпатській області недалеко від кордону, Антон запропонував йому прийняти участь у перевезенні на територію області осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон України. Так як у нього в той час хворіла дитина і йому потрібні були гроші то він погодився. Щоб здійснювати перевезення людей він домовився з  ОСОБА_5, який мав можливість переховувати нелегалів у літній кухні свого діда в смт. Тересва та з ОСОБА_4, який мав вантажний мікроавтобус. Всього вони перевозили людей 5 разів. Один раз їх було 9, одного разу була лише одна людина, а було і 12. Чотири рази вони завозили нелегалів у Тересву і переховували у літній кухні ОСОБА_6 до того часу поки йому не дзвонив Антон, який повідомляв куди їх потрібно відвезти. Після дзвінка вони перевозили людей у с. Пістрялово та висаджували на бетонній дорозі, яке веде до залишків РЛС. Під час перевезень він супроводжував машину з людьми їдучи попереду на автомашині яку брав від свояка, для того щоб завчасно виявити міліцейські пости. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Підсудний   ОСОБА_6 свою вину визнав повністю. Пояснив, що чотири рази він їздив у Київ і приймав участь у перевезенні незнайомих йому осіб, які мали намір перетнути кордон України. Були випадки що перевозив одну людину, п’ять, дев’ять та 12 осіб. Привозив цих осіб до будинку свого діда у смт. Тересва, де вони деякий час переховувалися, а потім відвозив їх у Пістрялово де залишав біля будівлі РЛС. Перевозити нелегалів йому запропонував ОСОБА_3. Він хотів заробити грошей для сім’ї. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав і показав, що він займався перевезенням меблів разом з ОСОБА_6. На початку 2009-го р. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 запропонували йому перевозити людей з м. Києва. Тричі перевозив нелегальних мігрантів у смт Тересва на вул. Воз’єднання № 47 де живе дідо ОСОБА_6. Ці люди жили декілька днів у літній кухні.  Одного разу він перевіз чотирьох людей зі Львова, яких висадив  у Хусті на об’їзній дорозі. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину доведена повністю. Крім їх визнання це підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_6 показав, що  у січні – березні 2009 року згідно домовленості з ОСОБА_3 та його внуком ОСОБА_5, до нього додому привозили невідомих йому людей схожих на циган, які по кілька днів проживали у його літній кухні. Цих людей до нього привозив ОСОБА_5, який також приносив для них їжу. Потім він цих людей кудись відвозив. Другого квітня 2009 року до нього прийшли працівники СБУ і затримали вісім  чоловіків і одну жінку, які жили у літній кухні.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні показали, що вони працюють у обласному управлінні СБУ. В процесі оперативно-розшукових дій вони отримали інформацію про те, що на територію області здійснюється перевезення мігрантів з м. Києва  для їх переправлення через державний кордон. Їм також було відомо про те, що осіб, яких нелегально  перевозять, переховують у одному з будинків у смт. Тересва куди і був здійснений виїзд. 02.04.2009 р. на вул. Воз’єднання в буд № 47, де проживає  ОСОБА_6, у літній кухні, було виявлено дев’ять осіб азіатської зовнішності, яких було затримано. В результаті проведеної перевірки було встановлено,  що перевезення цих осіб здійснили ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4

З протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього вбачається, що в помешканні за адресою смт. Тересва на вул. Воз’єднання  № 47 виявлено 8 чоловіків і одну жінка східно - азіатської зовнішності. Вісім з них є громадянами ОСОБА_9  і один громадянин ОСОБА_10 (а.с 24-40 т.1).

За таких обставин, оцінюючи у сукупності послідовні і чіткі показання підсудних, які вони давали, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, показання свідків та наведені матеріали справи, суд приходить до категоричного висновку про винність підсудних, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення злочинів, які полягали у незаконному переправленні осіб через державний кордон України.

Дії підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд  кваліфікує за ст.ст. 28 ч. 3 - 332 ч. 2 КК України по кваліфікуючій ознаці - організація стійкого об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників злочинної групи в її складі, і організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприяння його вчиненню, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчинена групою осіб.

Обираючи підсудним міру покарання суд враховує обставини, які його пом’якшують: вину свою визнали, розкаялися у вчиненому, сприяли слідству у розкритті злочину, характеризуються позитивно, мають на утриманні по одній неповнолітній дитині кожний; обставин, які  обтяжують покарання суд не знайшов.

Враховуючи наведені пом’якшуючі обставини, особу кожного з підсудних, тяжкість вчиненого ними злочину, їхню поведінку після вчинення злочину,  суд вважає за можливе призначити їм покарання у межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 332 КК України крім основного покарання у виді позбавлення волі передбачено і додаткове покарання у виді конфіскації майна. Однак, згідно п. 19 Постанови пленуму  Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року № 7 з послідуючими змінами,  якщо додаткове покарання у виді  конфіскації майна за санкцією частини статті є обов’язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. Тому додаткове покарання у виді конфіскації майна суд до підсудних не застосовує.

За таких обставин керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,                                     З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 28 ч. 3 – 332 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання у виді  позбавлення волі на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки. Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 28 ч. 3 – 332 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на три роки і шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки. Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 28 ч. 3-332 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки. Покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, або роботи.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5В  залишити попередній, підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: автомобіль «ГАЗ 2752 - Соболь»,  №. АО 6630 АР, ключі від нього,  тимчасовий реєстраційний талон на цей автомобіль, та паспорт громадянина України повернути ОСОБА_4; мобільний телефон «Самсунг» В-100 та сімкарту № 80976357090 повернути ОСОБА_3; мобільний телефон «Нокія - 1110» та сімкарту № 80972414158 повернути ОСОБА_5; записну книжку без обкладинки, аркуш паперу з записами на арабській мові, книжку з назвою «Мінськ» - знищити.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 15 діб з моменту  його проголошення через Тячівський районний  суд.

Головуючий:                                                             Гримут В.І.