Номер справи: 2-177/08

 Категорія: 4

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року     Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді  Токарської І.С.  при секретарі   Абрамчук Н.В.,  з участю:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької районної державної адміністрації,  Четвертнянської сільської ради,  СВК "Жовтень" Маневицького району Волинської області,  Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" про визнання права власності на спадкове майно,  -

ВСТАНОВИВ:

4 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької районної державної адміністрації,  Четвертнянської сільської ради,  СВК "Жовтень" Маневицького району Волинської області,  Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" про визнання права власності на спадкове майно,  мотивувавши позов тим,  що її бабусі - ОСОБА_4 і дідусеві - ОСОБА_5 на праві спільної власності належало будинковолодіння по вул.  Радянська,  22 в с.  Четвертня Маневицького району Волинської області. Крім того,  їм за життя належали в с Четвертня Маневицького району земельна ділянка площею 1, 6458 га,  земельна ділянка площею 1, 63 га,  грошові заощадження,  які знаходяться в Маневицькому ТВБВ № 10002/044 ВАТ „Ощадбанк" на рахунках № 915511227,  № 1843. 30 лютого 2001 року в Четвертнянській сільській раді Маневицького району від імені ОСОБА_5 ,  ОСОБА_4 були посвідчені заповіти,  якими усе своє майно спадкодавці заповіли внучці ОСОБА_1 5 березня 2001 року ОСОБА_4 померла,  а 27 квітня 2007 року помер ОСОБА_5  Спадщину після їх смерті,  яка складається з вище переліченого майна,  своєчасно прийняла ОСОБА_1 і,  фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.  Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в даний час вона не може через відсутність на будинковолодіння правовстановлюючих документів,  а тому просила суд визнати за нею право власності на будинковолодіння,  земельні ділянки та грошові вклади з нарахованими процентами та компенсацією,  належні її покійним дідусеві ОСОБА_6  та бабусі ОСОБА_4

В даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити із наведених у ньому підстав.

Представники відповідачів,  кожен зокрема,  позов визнали і не заперечували щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача,  представників відповідачів,  кожного зокрема,  проаналізувавши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Згідно  ст.  12 ч. 2 Закону України „Про власність" від 7 лютого 1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві,  індивідуальної праці,   підприємницької діяльності,   вкладення  коштів у  кредитні  установи,   акціонерні товариства,  а також на майно,  одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод,  не заборонених законом.

Відповідно до  ст.  328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно  ст.  1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця),  до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1228 ч. 2 ЦК України передбачено,  що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до  ст.  1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно  ст.  549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3  ст.  1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено,  що ОСОБА_4 та ОСОБА_5  на праві спільної власності належало будинковолодіння,  що знаходиться в с Четвертая Маневицького району по вул.  Радянська,  22 Волинської області. Крім того,  ОСОБА_5  належала земельна ділянка площею 1, 6458 га,  вартістю 10757 гривень 28 копійок,  яка розташована в с.  Четвертня Маневицького району та грошові заощадження,  які знаходяться в Маневицькому ТВБВ № 10002/044 ВАТ „Ощадбанк" на рахунках № 915511227,  № 1843,  а ОСОБА_4- земельна ділянка площею 1, 63 га,  вартістю 10299 гривень 86 копійок,  яка розташована в с Четвертня Маневицького району. 5 березня 2001 року померла ОСОБА_4,  а 27 квітня 2007 року ОСОБА_5С,  проте ще за життя вони склали заповіти,  якими все належне майно заповіли своїй онуці- позивачу по справі ОСОБА_1,  яка у встановлений законом строк вступила в управління та володіння спадковим майном,  що підтверджується довідками № 136 та № 137 від 7.02.2008 року,  посвідченими головою Четвертнянської сільської ради ( а.с.  а.с.  6-8,  10-13, 14-15, 21-22).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності,  суд вважає,  що позивач ОСОБА_1,  будучи спадкоємцем за заповітом на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами,  який знаходиться по вул.  Радянська,  22 в с Четвертня Маневицького району Волинської області,  а також на земельні ділянки та грошові вклади фактично набула на них право власності,  а тому суд вважає,  що є всі підстави для визнання за нею права власності на вказане будинковолодіння,  земельні ділянки та грошові вклади.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід залишити за позивачем,  оскільки відповідачі в даній справі будь-яких її законних прав та інтересів не порушували.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11,  58,  60,  88,  215 ЦПК України,   ст.   ст.  328,  1216,  1228,  1233,  1296 ЦК України,   ст.  549 ЦК України (1963 року),  Законом України „Про власність" від 7 лютого 1991 року суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами,  що знаходиться в с Четвертня Маневицького району по вул.  Радянській,  22,  зареєстрований за ОСОБА_5; земельну ділянку,  площею 1, 6458 га,  вартістю 10757 гривень 28 копійок,  яка розташована в с Четвертня Маневицького району Волинської області,  посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НА № 663800,  виданим Маневицькою районною державною адміністрацією 24 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_5; земельну ділянку площею 1, 63 га,  вартістю 10299 гривень 86 копійок,  яка розташована в с.  Четвертня Маневицького району Волинської області,  посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 079155,  виданим Маневицькою районною державною адміністрацією 07 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_4; грошові заощадження з нарахованими процентами і компенсацією,  які знаходяться в Маневицькому ТВБВ № 10002/044 ВАТ "Ощадбанк" на рахунках № 91551127 та № 1843,  відкритих на ім'я ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.