Справа №1-67 2008 р.
ВИРОК
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2008 року Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої Яковець Н.В.
за участю секретаря Фаринник Г.В.
прокурора Лобура В.П.
захисника ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Заліщики
кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, судимого:
- вироком Заставнівського районного суду, Чернівецької області, від 10.11.2005 року за ст. 185 ч.2 КК України до одного року обмеження волі;
- вироком Долинського районного суду, Івано-Франківської області від 03.05.2006 року за ч. 1 ст. 390, ст. 71 КК України до 1 року 11 місяців позбавлення волі, з місць позбавлення волі звільненого 20.02.2008 року, за ч.2 ст. 289 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, будучи судимим вироком Долинського районного суду, Івано-Франківської області від 03.05.2006 року за ч. 1 ст. 390, ст. 71 КК України до 1 року 11 місяців позбавлення волі та звільнившись з місць позбавлення волі 20.02.2008 року, повторно, 4 липня 2008 року з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, що належить по дорученню ОСОБА_4, який знаходився на автостоянці туристичної бази "Росинка", в с Касперівці, Заліщицького району, де за допомогою ключа від автомобіля відчинив двері, запустив двигуна та незаконно заволодів даним автомобілем після чого з місця події зник, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 49632 гривні.
Підсудній ОСОБА_3 свою винність у скоєному злочині визнав частково і суду пояснив, що він дійсно взяв транспортний засіб ВАЗ 21013, яким користується ОСОБА_2, шляхом виштовхання автомобіля з господарства на дорогу і механічним способом, з'єднавши дроти замка запалення, запустив двигун і поїхав в м. Коломия до сина. Приїхавши в м. Коломия, він заклав даний автомобіль своєму знайомому ОСОБА_6, позичивши в нього 200 доларів США. Дане заволодіння та використання автомобіля він не вважає незаконним, оскільки він мав домовленість з ОСОБА_2
Винність підсудного ОСОБА_7 у незаконному заволодінні транспортним засобом, повторно, доведена здобутими по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, із показів ОСОБА_6, які були дані ним в якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с. 34-37, 80-83) на досудовому слідстві вбачається, що він, переслідуючи мету поїхати до сина в м. Коломия, не маючи дозволу від ОСОБА_2, заволодів його транспортним засобом, а саме 15 березня 2007 року в нічний час він проник до автомобіля, відіпхав його від господарства, завів та поїхав в м. Коломия.
Як показав допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, ОСОБА_6 добровільно, без будь-якого чинення на нього тиску давав покази в ході досудового слідства про те, що саме він незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_2 Усі покази, які ОСОБА_6 давав в ході досудового слідства, ОСОБА_8 були викладеннні в протоколах допиту підозрюваного та обвинуваченого, в тому числі у протоколі допиту піозрюванорго ОСОБА_6 покази писав власноручно.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, показав, що з підсудним ОСОБА_6 вони перебувають в родинних стосунках, і що підсудний неодноразово просив його, щоб він відвіз його в м. Коломия до сина, однак в ОСОБА_2 не було часу відвезти підсудного до сина і він пообіцяв ОСОБА_6, що відвезе його, але конкретної дати не повідомив. Дозволу на користування його автомобілем ОСОБА_6 він ніколи не давав.
Із показів свідка ОСОБА_9 суду відомо, що в березні місяці в нічний час, коли він їхав в місті Заліщиках по вул. С. Бандери, він бачив знайомого на ім'я ОСОБА_6, котрий знаходився в машині "ВАЗ-21013".
Крім того вина підсудного ОСОБА_6 також стверджується протоколом відтворення обстановки та обставин події, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в деталях розказав та показав яким чином він незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_2 (а.с. 71-73).
Суд вважає таким, що не відповідає дійсності, матеріалам справи та доказам здобутим в судовому засіданні твердження підсудного ОСОБА_6 про відсутність в нього наміру щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. Показання підсудного в цій частині суд оцінює критично і вважає їх неправдивими та даними з метою уникнення підсудного відповідальності.
Поряд з цим, суд не приймає до уваги покази ОСОБА_6, які дані ним в судовому засіданні в частині законності заволодіння транспортним засобом, ще і тому, що він, ідучи в нічний час 15 березня 2007 року в гості до ОСОБА_2, мав реальну можливість запитати в нього дозволу на користування автомобілем, але цього не зробив і в подальшому близько 1 години ночі, щоб не привернути уваги, відіпхав автомобіль від господарства, завів його та поїхав в місто Коломия. Вказані обставини заволодіння транспортним засобом повністю узгоджуються та відповідають матеріалам кримінальної справи, підтверджуються показами ОСОБА_6 на досудовому слідстві, показами ОСОБА_2 в судовому засіданні, відтворенням обставин та обстановки скоєного злочину.
А тому суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_7 за ст. 289 ч.2 КК України, так як він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом повторно. Все це знайшло своє повне підтвердження у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, показаннями самого підсудного, показаннями потерпілого та свідків.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме те, що скоєний злочин є тяжким, злочин він скоїв у стані алкогольного спяніння.
Разом з тим, суд враховує і обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , зокрема, те що тяжких наслідків від злочину не наступило, особу підсудного, а саме те, що в нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та хвора мати, що він за станом здоров'я є хворим.
А тому приходить до переконання, що міру покарання підсудному слід призначити за санкцією ст. 289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, а саме у вигляді 2 років 6 місяців та на підставі ст. 71 ч.1, 4, ст. 81 КК України слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заліщицького районного суду від 23.04.2004 року, призначивши остаточне покарання ОСОБА_6 у вигляді 3 років позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 322-324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та обрати йому покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1, 4 КК Ураїни до обраної міри покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Заліщицького районного суду від 23.04.2004 року.
Остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у вигляді 3 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_3 залишити попередню - тримання під вартою і строк відбування міри покарання рахувати з 16 березня 2007 року.
Цивільний позов задоволити. Стягнути із засудженого ОСОБА_3 70 грн. 62 коп. в користь УМВС України в Тернопільській обл.- НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727 УДК в Тернопільській області, МФО 838012 р/р 35221003000215.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Тернопільської області на протязі 15 діб, а засудженим на протязі 15 діб з дня вручення йому копії вироку, через Заліщицький районний суд.