2-201/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
КОПІЯ
01.12.2009 року Старосинявський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Філоненко М.В.
при секретарі Гонті Н.І.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Синява справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права на спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ :
Позивач посилається, що 18.02.1994 року її мати ОСОБА_4 склала заповіт на все своє майно на неї і сестру ОСОБА_5, яка 31.08.2002 року померла. Доглядаючи за хворою сестрою з серпня 2002 року, позивач проживала в будинку матері в с. Олексіївна, вул. Набережна, 12 Старосинявського району, в якому проживала і сестра. Вважаючи на похилий вік матері вона залишилась жити біля неї , оскільки мати потребувала стороннього догляду. Після смерті матері 04.01.2003 року позивач прийняла спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, продовжуючи проживати в зазначеному будинку, роблячи ремонти, обробляючи земельну ділянку біля будинку, сплачуючи електроенергію тощо, проте через брак коштів не переоформила документи на будинок на себе. В 2009 році вона звернулась до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав на будинок, проте їй в цьому було відмовлено, оскільки відповідач – її рідний брат оформив на себе спадкове майно: земельну ділянку 1,81 га, частку пайового фонду в місцевому господарстві та грошові кошти на рахунку матері в Ощадбанку. Позивач вважає, що отримане братом свідоцтво про спадщину порушує її право на спадкування за заповітом і просить визнати його недійсним та визнати за нею право на спадкування майна матері за заповітом, підтримала заявлені вимоги в судовому засіданні.
Відповідач проти позову заперечив, пояснив, що не претендував на свою частку хати матері і відмовився від неї на користь сестри під час спільної ради з іншим братом і племінником – сином померлої сестри ОСОБА_5 після смерті його матері ОСОБА_4. Він знав про написаний матір'ю заповіт на своїх дочок, однак вважав його не дійсним і тому звернувся в порядку спадкування за законом до нотаріуса і 04.12.2003 року отримав свідоцтво про право на спадщину земельної ділянки матері, її майновий пай і гроші в Ощадбанку, попередньо отримавши розписки від племінника, старшого брата та сестри – позивача про їх відмову від землі та майнового паю, тому просить в позові відмовити.
Позивач заперечила про написання нею такої розписки і при наданні показів про цю обставину свідків ОСОБА_6 – її старшого брата та ОСОБА_7 – племінниці також зазначила, що не знала про доручення відповідача племінниці оформити на нього земельну ділянку і іншу спадщину їх матері і що ніякої розписки про відмову від землі не давала.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами спадкового права ЦК України і позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.524, 549 ЦК УРСР, що діяв з 1963 року до 2004 року, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом і визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно укладеного ОСОБА_4 18.02.1994 року заповіту все своє майно і все, що буде їй належати на день смерті, вона заповіла позивачу і її сестрі ОСОБА_5 За написом секретаря виконкому Пилявської сільської ради станом на 25.05.2009 року заповіт на день смерті спадкодавиці не змінювався і не переписувався, тобто за умовами зазначеної ст.524 ЦК УРСР спадкоємство мало бути за заповітом.
Право позивача на спадкування за заповітом підтверджується наданими нею суду свідоцтвом про народження, в якому її матір'ю зазначена ОСОБА_4, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4
Факт прийняття позивачем спадщини підтверджується оглянутою судом довідкою №633 від 09.06.2009 року Пилявської сільської ради, показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і не заперечувався відповідачем по справі.
Відповідач пояснив, що вважав заповіт недійсним і тому вважав, що має право на частку хати матері разом з іншими спадкоємцями на час смерті матері та по домовленості з ними звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки вирішив "уступити" позивачу право на свою частину хати матері за отримання її земельної ділянки, майнового паю та грошового вкладу. В оглянутій судом в спадковій справі заяві відповідача про прийняття ним спадщини він зазначив, що крім нього інших спадкоємців по смерті матері немає, спадковим майном зазначив лише її земельну ділянку, майновий пай та грошовий внесок, не включивши в нього житловий будинок матері, в управління яким фактично вступив позивач, тим самим прийнявши спадщину. Відповідно до ст.10 ч.2 ЦПК України сторони мають повні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Будь-яких документів щодо написання позивачем заяви про відмову від земельної ділянки чи іншого спадкового майна ОСОБА_4 відповідач не надав. Суд не вважає достатніми доказами цієї обставини покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, враховуючи їх неприязне ставлення до позивача, постійне заперечення нею написання відмови від будь-якої частини спадщини і посилання на обман її відповідачем при оформленні ним спадщини.
За наведених вище з'ясованих обставин прийняття позивачем спадщини матері згідно дійсного заповіту, зазначення відповідачем при оформленні заяви на прийняття спадщини недостовірних даних про відсутність інших спадкоємців, суд вважає, що відповідач не мав права на спадкування.
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.
Керуючись ст.524, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), 1268, 1301 ЦК України, ст.ст.10, 88, 212, 214-215, 217-218 ЦПК України, суд
РІШИВ :
Позов ОСОБА_2 задоволити.
Визнати недійсним видане 04.12.2003 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 на майно ОСОБА_4, зареєстроване за №2390 державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори.
Визнати право ОСОБА_2 на спадкування за законом майна померлої 04.01.2003 року ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати: 8,5 грн. держмита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області поданням протягом 10 днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги.
Суддя підпис ОСОБА_10
З оригіналом вірно.