ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

          

25.07.06                                                                                           Справа№ 2/400-14/72а

За позовом: Управлінням Пенсійного фонду України у м.Бориславі, Львівської області,  м.Борислав

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кароліна -  ВЕСТ”, м.Борислав

Про:  стягнення страхових внесків в розмірі 15 357,01 грн.      

                                                                                       Суддя С.Б. Кітаєва

                                                                                      Секретар судового засідання Ю.Митник

       

    Представники:

від позивача: Желем Н.М. –представник (доручення № 2277/01-12 від 21.07.2006р.).

від відповідача: Тітко О.С. –представник (довіреність від 01.04.2006р.); Мельник  Л.О. –керівник.

Суть спору: Позов заявлено Управлінням Пенсійного фонду України у м.Бориславі, Львівської області,  м.Борислав,  до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Кароліна-ВЕСТ”, м.Борислав, про  стягнення страхових внесків в розмірі 15 357,01 грн.     

   Ухвалою від 25.02.2006 року господарський суд залишив позовну заяву від 17.02.2006 року № 666/06 –24 Управління Пенсійного фонду у м.Бориславі без руху.

  Ухвалою від 17.03.2006 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі і призначено попереднє судове засідання на 04.04.2006 року.

    З підстав, зазначених в ухвалах від 04.04.2006 року та 12.04.2006 року розгляд справи відкладався. Ухвалою від 27.04.2006 року провадження в справі було зупинено, а ухвалою від 06.07.2006 року –поновлено та призначено судове засідання на 25.07.2006 року.

  Представникам сторін роз”яснено права та обов”язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України. Судом задоволено клопотання представників сторін про про відмову від технічної фіксації судового процесу.

   В судовому засіданні 25.07.2006 р. , за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови , і, згідно ч.4 ст.167 КАС України представників сторін повідомлено про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –04.08.2006 р. о 15 год.00хв.

     Згідно зі ст. 71 КАС України справа слухається за наявними в ній доказами.

   Позивач з підстав, наведених у позовній заяві, запереченнях  від 27.04.06 р та за № 1605/06 –24 від 17.05.2006 року на відзив ТзОВ “Кароліна –Вест”, доповненні від 24.07.2006 року № 2295/06-24 до заперечення - позовні вимоги підтримує; пояснює, що відповідно до вимог ст.106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування (надалі Закон 1058-І\/) страхові внески своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Страхувальник (відповідач) повинен був сплатити страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Позивач повідомив, що страхувальнику, відповідно до ч.3 та 14 ст.106 Закону 1058 –І\/ надсилалась вимога про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхових внесків. Позивач не погоджується із запереченнями відповідача на позов з тих підстав, що з 01.01.2004 року ТзОВ “Кароліна –Вест” нараховує страхові внески у розмірі 32% від суми витрат на оплату праці своїх найманих працівників відповідно до п.6ч.2 ст.17 Закону України № 1058 –І\/.

    За період з січня по квітень 2004 року відповідач сплачував внески у повному обсязі.

   Одночасно, Пенсійний фонд зараховував частину єдиного податку (42%) у сплату пенсійних нарахувань (32%) протягом 2004 року та починаючи з 31.03.2005 року і по даний час. Тому, станом на 01.05.2004 року відповідач не мав заборгованості по сплаті страхових внесків, переплата складала 2109,47 грк. А з травня 2004 року відповідач самостійно нараховує і не сплачує страхові внески до Пенсійного фонду. За період з 01.01.2004 року по грудень 2005 року відповідачем самостійно нараховано і подано до Пенсійного фонду зобов”язання по сплаті страхових внесків в сумі 45434,75 грн, а сплачено ним, станом на 01.02.2006 року 15 277,18 грн. Пенсійним фондом відповідачу зараховано 42% з єдиного податку в сумі 14 800, 56 грн.

     Всього відповідачем сплачено (з урахуванням єдиного податку) станом на 01.02.2006 року –30077,74 грн. отже, заборгованість по страхових внесках (недоїмка) ТзОВ “Кароліна –Вест” станом на 01.02.2006 року становить 15 357,  01 грн. (45434,75 –(15277,18 + 14 800, 56) = 15357,01 грн). Відповідачу штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату не нараховувалась. Посилання відповідача на ст.2 Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування...” від 16.03.2006 року № 3583 –І\/ позивач вважає безпідставними, пояснюючи, що відповідно до ст.1 вищезгаданого Закону сума внесків до Пенсійного фонду, яка була сплачена відповідачем у складі єдиного податку у І кварталі 2005 року, але не зарахована Управлінням Пенсійного фонду на особистий рахунок відповідача у зв”язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” не буде вважатись заборгованістю після подання відповідачем до Управління копій платіжних доручень про сплату єдиного податку у період з 01.02.2005 року по 30.03.2005 року. Позивач вважає, що обов”язковість сплати страхового внеску на загальнообов”язкове пенсійне страхування не пов”язується із статусом платника податку як суб”єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98.

     Статтею 18 Закону України № 1058 визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов”язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом. Страхові внески не  включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п.4 Закону № 1058). Згідно п.6 зазначеного Закону законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. На підставі наведеного та положень ч.1 ст.19 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, страхувуальники, в тому числі і ті, що обрали особливий спосіб оподаткування, зобов”язані, стверджує позивач, нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників допомоги з тимчасової непрацездатності страхові внески у розмірі 32,3% (до 30.03.2005 року –32%) та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

     Відповідач, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, доповненнях до відзиву, позовні вимоги заперечує. Відповідач стверджує, що згідно з Указом Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” (далі Указ  від 28 червня 1999 року № 746/99) платник єдиного податку не є платником певних видів податків і зборів (обов”язкових платежів), серед яких збір на обов”язкове державне пенсійне страхування (п.6 Указу). Разом з тим Закон України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон України № 1058) в ст.14 визначає, що страхувальниками, тобто платниками є суб”єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб. Відповідач вважає, що згідно з Указом Президента № 746 ТзОВ “Кароліна-Вест” не є платником збору у розмірі 32%, а згідно з Законом України № 1058 є платником внесків на обов”язкове державне пенсійне страхування. За таких обставин, на думку відповідача, до спірних правовідносин слід застосувати п.1 ч.8 розділу Х\/ “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, яким встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в п.3, п.4 ст.11 та у ст.12 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у п.п.8,13,14 ст.11 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, та в розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” для відповідних платників збору на обовязкове державне пенсійне страхування. На підставі наведеного, відповідач стверджує, що п.1ч.7 розділу Х\/ “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов”язкове державне страхування” встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

     На думку відповідача Закон України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не визначає кола осіб, які є платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування та не змінює порядку їх визначення. Визначення осіб, які є платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування повинно здійснюватись на підставі положень Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхуавння”, з урахуванням положень Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” та Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва.”

    Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” не суперечить положенням Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та підлягає застосуванню до спірних правоввідносин, вважає відповідач. Відповідач посилається і на Закон України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв”язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом  2004 року –І кварталу 2005 року” від 16 березня 2006 року № 3583 –І\/, зокрема на статтю 2 названого Закону, згідно якої донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році –І кварталі 2005 року, не застосовуються.

     Посилаючись на розпорядження КМУ від 10 березня 2005 року № 58-р “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” відповідач стверджує, що Пенсійний фонд не має права на стягнення з суб”єктів підприємницької діяльності, платників єдиного податку, заборгованості за платежами –нарахуваннями на заробітну плату, яка утворилась  у 2004 році –І кварталі 2005 року, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування, тобто до прийнятття закону про спрощену систему оподаткування. А, оскільки, закон про спрощену систему оподаткування ще не прийнято, відповідач вважає, що Управління Пенсіййного фонду в м.Бориславі не мало права на стягнення заборгованості з ТзОВ “Кароліна –Вест”, а, отже, такими діями перевищило свої повноваження, і це підтверджується Законом України від 16.03.2006 року № 3583 –І\/.

     Відповідач підтверджує законність сплати товариством пенсійних внесків лише у складі єдиного податку і відсутність недоїмки щодо сплати цих внесків.

     Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

    Відповідач зареєстрований  у ПФУ в м.Борислав як страхувальник.

    Відповідно до “Перехідних положень” Конституції України Президенту України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України надано право видавати укази з економічних питань не врегульованих законами з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної ради України.

    Президент України  видав Указ “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року № 727/98, який набрав сили закону і діє на даний час, тому, будь-які посилання на перевагу того чи іншого Закону над даним Указом є безпідставними.

   Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента № 727/98 в державі було створено дві системи загальнообовязкового державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме : загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб”єктів господарювання, які не мали підстав або не використали своє право на спрощену систему і спрощену систему –для тих хто мав підстави і обрав таку систему.

   Право вибору спрощеної системи оподаткувння, об”єкт оподаткування єдиного податку, строки сплати єдиного податку і порядок нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов”язаних з виплатою заробітної плати працівникам, їх розміри, види податків, зборів від сплати яких звільняється суб”єкт і інші, чітко визначені Указом Президента України № 727/98 (зі змінами від 28.06.1999 року № 764/99).

    Згідно з Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99 платник єдиного податку не є платником певних видів податків і зборів (обов'язкових платежів), серед яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (п. 6 Указу) (далі УП № 746).

    Закон України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-І\/ регулює відносини, які виникають в загальній системі загальнообов”язкового державного пенсійного страхування, в тому числі ст.14 цього Закону дає перелік страхувальників, а п.6 ч.2 ст.17 Закону передбачає обов”язок сплати страхових внесків всіма страхувальниками, в тому числі і тими, хто обрав спрощену систему оподаткування, оскільки вони теж є страхувальниками, сплачуючи єдиний податок.

Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі ЗУ № 1058) в ст. 14 визначає, що страхувальниками, тобто платниками є суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб.

Таким чином Згідно з УП № 746 ТзОВ „Кароліна ВЕСТ" не є платником збору у розмірі 32%, а згідно з ЗУ № 1058 є платником внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування. За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати п. 1 ч. 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

  В ч.1 ст.19 Закону України № 1058-І\/ визначено об”єкт на який нараховуються внески.

В п.п.11.17 Інструкції № 21-1 передбачено право страхувальників, в тому числі, які обрали особливий спосіб оподаткування (все таки визнано два способи оподаткування) на повернення або зарахування в майбутні платежі тим, хто переплатив внески в більшому розмірі. Ця норма стосується всіх страхувальників. Закон України № 1058-І\/ регулює загальні питання обох систем і не регулює розміру внесків.

     Ст. 15 Закону № 1058 –І\/ визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, сплата відповідачем єдиного податку, який відповідно до п.3 Указу Президента № 727/98 Держказначейством України перераховується до Пенсійного фонду України в розмірі –42% від суми єдиного податку є підтвердженням того, що відповідач є і страхувальником і платником внесків.

     Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності або загальна надається особі на її вибір, що передбачено ст.11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року № 2063 (далі Закон № 2063).

   Ст.11 Закону № 2063 передбачено, що для суб’єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

     Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.

    Указом № 727/98 (п.6) встановлено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

   Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначає кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та не змінює порядку їх визначення. Тому, визначення осіб, які с платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України'.„"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва''.

Як зазначено у ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Законом України "Про систему оподаткування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування").

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".

Відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку (ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Відповідно до п. 15 Глави XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Але, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва'' не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

Отже, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому він не повинен сплачувати страхові внески в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних  платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування .

Закон № 1058-І\/ передбачає серед страхувальників в тому числі платників єдиного податку, якими вони і являються, сплачуючи єдиний податок, частина суми від якого поступає на пенсійне забезпечення.

Як вбачається з копії свідоцтва, долученої відповідачем до матеріалів справи, відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності –є платником єдиного податку за ставкою 10%, а, отже, керується відповідними нормативними актами, якими введено порядок сплати такого податку, зокрема, Указом Президента № 727/98, який є діючим на час розгляду справи в суді та Законом України № 2063.

05.10.2005 року позивачу виставлена вимога про сплату боргу № Ю –74 на суму 15849,76 грн.

Згідно з Законом України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року „ від 16 березня 2006 року N 3583-ІУ, статтею 2 донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року, не застосовуються.

Протягом 2004-2005 р підприємство сплачувало єдиний податок, 42 % з якого перечислилося в Пенсійний фонд згідно з Указом Президента № 746. Тому недоїмки в підприємства зі сплати страхових внесків немає. Як передбачає ст.З Закону України № 3583-  облік страхового стажу для нарахування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення від Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття застрахованим особам, проводити відповідно до фактично зарахованих сум внесків, які були сплачені протягом 2004 та 2005 років.

Згідно з Розпорядженням КМУ від 10 березня 2005 р. N 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" Пенсійний фонд не має права на стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності, платників єдиного податку, заборгованості за платежами-нарахуваннями на заробітну плату, яка утворилася у 2004 році - І кварталі 2005 року, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування, тобто до прийняття закону про спрощену систему оподаткування. Оскільки закон про спрощену систему оподаткування ще не прийнятий, Управління Пенсійного фонду в м. Бориславі не мало права на стягнення заборгованості з ТзОВ „Кароліна ВЕСТ", а отже такими діями перевищило свої повноваження. Це підтверджується і Законом України від 16 березня 2006 року N 3583-ІУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року". Згідно з ним Пенсійному фонду взагалі заборонено донарахування пенсійних внесків на фонд заробітної плати, крім тих, що сплачені у складі єдиного податку, адже в статті 2 цього закону вказано : ^.Донарахування до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - І квартам 2005 року, не застосовуються". Це пов'язано з тим, що як передбачає стаття 3 цього ж Закону „облік страхового стажу для нарахування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення від Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття застрахованим особам, проводити відповідно до фактично зарахованих сум внесків, які були сплачені протягом 2004 та 2005 років". Вказаний порядок сплати платниками єдиного податку страхових внесків до Пенсійного фонду зберігається і до сьогоднішнього дня, тобто з 2004 року і протягом 2006 року

Таким чином, враховуючи вище наведене, та аргументи, подані ТзОВ „Кароліна ВЕСТ" у  відзивах на позовну заяву, підтверджується законність сплати ТзОВ „Кароліна ВЕСТ" пенсійних внесків лише у складі єдиного податку і відсутність недоїмки щодо сплати цих внесків.

Як вбачається з копій платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи, єдиний податок за ставкою 10% за спірний період відповідачем сплачено.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251 –ХІІ (далі Закон № 1251 - ХІІ) під збором (обовязковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до державного цільового фонду. Тому, необгрунтоване твердження, що Законом № 1058-І\/ зобовязано страхувальників сплачувати внески, а не збори. Цільове призначення даних платежів не змінилося. Це є обовязкові платежі до державного цільового фонду. А якщо спірні платежі до Пенсійного фонду не складають систему оподаткування і вони не є зборами до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку (ст.1 Закону № 1251 -ХІІ), то платник не зобовязаний їх платити, оскільки, розмір внесків діючим законом не передбачений.

Що стосується ч.6 ст.18 Закону № 1058-І\/, якою передбачено, що законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування і сплати страхових внесків, то суд зазначає, що субєкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування зобовязані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд суд України (постанова від 04.03.2005 р № 28/228-04-4611). У цій постанові він дійшов висновку, що платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тому він не повинен сплачувати страхові внески в розмірах, передбачених Законом України № 1058. Верховний суд України ухвалою від 14.04.2005року відмовив Пенсійному фонду в порушенні касаційного провадження з даної постанови.

Таким чином діяти дає вказівку і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва  у листі від 18.08.2004р. № 5641" Про сплату страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки)" : „ Зауважуємо, що проблема сплати внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки) на сьогодні не втратила своєї актуальності, оскільки не набула чіткого законодавчого визначення. Сьогодні продовжують діяти нормативно-правові акти, якими передбачені різні порядки сплати страхових внесків”.

А якщо позивач вважає, що нормативні акти, що регулюють спрощену систему оподаткування не відповідають спеціальному для них закону, то вони можуть ставити питання про внесення змін чи скасування даних нормативних актів. Одночасно з прийняттям нових норм законів, повинні бути внесені зміни до інших нормативно –правових актів, щоб не виникало колізій (невідповідності) у їх застосуванні.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб –платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов”язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилась у 2004 році. –І кварталі 2005 року, застосування пов”язаних з цим санкцій до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування, тому, суд, вважає, що відсутня вина в діях відповідача. Встановлені податки і внески сплачені за рахунок єдиного податку.

Суд прийшов до висновку, що відповідач, застосовуючи Указ Президента № 727/98 та Закон № 2063 і сплачуючи виключно єдиний податок, дотримувався вимог чинних законодавчих актів, а тому, безпідставно донараховувати йому 32%  ставку страхових внесків. Отже, позовна заява УПФУ у м.Бориславі не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.5 ст94 КАС України , у зв”язку із відсутністю доказів понесення відповідачем судових витрат по справі, такі витрати їм не компенсуються.

Керуючись ст.ст.2,11,69-71,86,94,161-163 КАС України, суд,-

                                                              П О С Т А Н О В И В :

1.          У позові відмовити повністю.

    2.          Постанова набирає законної сили у відповідності із ст.254 КАС України.

    3.          Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

   

Суддя                                                                                                       Кітаєва С.Б.