2-118/2007 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 лютого 2007 р.                      м.АДРЕСА_1.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді,-                                          Таніча Л.М.

при секретарі-                              Данилко Л.B.

з участю:

позивача,                                    ОСОБА_1

відповідача,                      ОСОБА_2

адвоката                                    ОСОБА_3

представника третьої особи  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в помешканні Добропільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Добропільської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збереження житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Добропільської міської ради про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_5, стягнення з неї на користь позивача аліментів в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття, а також збереження за дитиною житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він перебував з ОСОБА_2. у близьких стосунках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5, Рішенням Добропільського міськрайонного суду за його позовом, він ОСОБА_1. визнаний батьком цієї дитини.

До березня 2005 року ОСОБА_5 знаходився на вихованні та утриманні матері, відповідачки по справі ОСОБА_2., а він добровільно надавав сину необхідну матеріальну допомогу,, та приймав участь в його вихованні.

ОСОБА_2. негативно ставилась до виховання та утримання сина Протягом всього часу, поки ОСОБА_5 жив в її квартирі, відповідачка не маючи постійного місця роботи, зловживала спиртними напоями. За місцем свого мешкання, у АДРЕСА_1 до ОСОБА_2. приходили особи сумнівної репутації, в присутності сина вона вела аморальний спосіб життя, допускала рукоприкладство стосовно дитини.

В березні 2005 року він забрав ОСОБА_5 до себе додому, за адресою: АДРЕСА_2 і до цього часу син мешкає в цьому будинку разом з членами його сім'ї, де йому надані всі необхідні умови для виховання та розвитку.

 

Починаючи з березня 2005 року відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина, вихованням, та станом здоров'я дитини не цікавиться, не надає матеріальну дорогу на утримання сина

Позивав вважає, що ОСОБА_2. навмисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по виховання ОСОБА_5 і на підставі цього просить суд позбавити її батьківських прав стосовно сина, одночасно стягнувши в відповідачки на його користь аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 30% від прожиткового мінімуму відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття, а також закріпити за сином право мешкання в квартирі відповідачки за адресою: м.АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і в обгрунтування своїх заперечень зазначила, що вона дійсно перебувала з позивачем у близьких стосунках, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року родився син ОСОБА_5, і за рішенням суду позивач ОСОБА_1. визнаний його батьком.

Після народження сина позивач надавав йому матеріальну допомогу. В подальшому за допомогою ОСОБА_1 для ОСОБА_5 були придбані шкільні знаряддя, а також відео-аудіотехніка

З урахуванням своїх матеріальних можливостей вона утримувала сина, надаючи йому необхідне виховання і умови для нормального розвитку.

Починаючи з березня 2005 р. ОСОБА_1. запропонував, що б ОСОБА_5 тимчасово став мешкати за місцем його проживання в м.АДРЕСА_2, і вона не заперечувала цьому, оскільки позивач є більш матеріально забезпеченим і це відповідано інтересам дитини.

В подальшому стосунки між нею та ОСОБА_5 погіршились. Позивач настроює сина проти неї. Вона намагалась налагодити з дитиною відносини, але це не дало позитивного результату. В зв'язку з неприязненими стосунками, що склались між нею, та подружжям ОСОБА_1 вона не могла прийти до сина і спілкуватись з ним за місцем його теперішнього мешкання. Вона цікавиться розвитком, навчанням та вихованням сина, приходить до школи, де ОСОБА_5 навчається: Разом з тим, син, під впливом батька, настроєний до неї відчужено, намагається уникнути зустрічі з нею.

Відповідачка категорично заперечує ствердження позивача, що вона не має постійного місця роботи, веде аморальний спосіб життя, своєю поведінкою негативно впливає на виховання дитини, а також допускала до нього рукоприкладство. Вона любить сина, не відмовляється від надання добровільної матеріальної допомога на його утримання і складає для цього відповідні кошти. Саме з причин впливу на ОСОБА_5 з боку батька, син відмовляється отримувати від неї подарунки та речі.. Крім того з її боку не чинилось ніяких перешкод або дій щодо можливого ущемлення житлових прав ОСОБА_5, за місцем їх проживання в АДРЕСА_1, де він зареєстрований..

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Добропільської міської ради виступаюча за довіреністю Бажинова О.М позов ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2. про позбавлення її батьківських прав, стягнення аліментів, та збереження житлового помешкання в судовому засіданні не підтримала

Свою позицію вона мотивує тим, що при розгляді справи у суді, позивач не надав відповідних доказів, які підтверджують факт навмисного ухиляння ОСОБА_2. від виконання своїх банківських обов'язків. При цьому подання про позбавлення ОСОБА_2. батьківських прав, як долучено до позовної заяви, було складено на підставі недостатньо перевірених матеріалів наданих до органу опіки.

 

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, та заперечення відповідачки, суд вважає що позові ОСОБА_1 в об'ємі заявлених ним вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Розглядаючи спір між позивачем ОСОБА_1. та відповідачкою ОСОБА_2. суд прийшов до висновку, що правовідносини, які склались між сторонами слід з'ясувати із застосуванням норм статей передбачених ст,.ст.155,164,166 Сімейното Кодексу України.

Відповідно до ст.. 164 ч.1 п.2 СК України, маги, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З пояснень сторін встановлено, що позивач та відповідач до 1995 року перебували у близьких стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідачка ОСОБА_2. родила сина ОСОБА_5, який після народження і до березня 2005 р.мешкав разом з нею у 3-х кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2005 року, за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2. він визнаний батьком їх сина ОСОБА_5, з внесенням зміни

в     актовий    запис     про     народження    дитини    з     прізвища       «ОСОБА_2»     на

«ОСОБА_1».(арк..спр. 19).

У березні 2005 року ОСОБА_1 ОСОБА_5 за бажанням позивача став мешкати в його сім'ї за адресою: АДРЕСА_2, при цьому відповідачка не заперечувала проти такого рішення і питання про визначення місця мешкання дитини в судовому порядку не порушувалось..

Неповнолітній ОСОБА_1 ОСОБА_5 продовжує навчатись у 6-му класі 4-ї загальноосвітньої школи НОМЕР_1 міста АДРЕСА_1, що підтверджується його характеристиками долученими до справи.(арк..спр.24,25).

Відмовляючи ОСОБА_1. у позові суд керувався вимогами закону, про те, що

позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу,. тому питання його, його

застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного та об'єктивного

з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.         

Згідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦПК України, судом у сукупності з іншими доказами перевірені та оцінені пояснення сторін, досліджені та проаналізовані додаткові докази, надані сторонами за клопотанням сторін..

Свідок ОСОБА_6., класний керівник де в школі навчається ОСОБА_1 ОСОБА_5 у своїх поясненнях не підтвердила доводи позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2. навмисно ухиляється від своїх батьківських обов'язків. Свідок зазначила, що відповідачка кілька разів приходила до школи, цікавилась вихованням та навчанням сина. Із  бесіди з ОСОБА_2. їй відомо, що ставлення ОСОБА_5 до матері дразливе, та вороже, і таку поведінку сина відповідачка пояснювала впливом батька на його відношення стосовно до

 

неї. Свідок стверджує, що ніколи не бачила ОСОБА_2. в школі в нетверезому стані, відповідачка завжди приносила сину фрукти. Як класний керівник вона намагалась поговорити з ОСОБА_5 про налагодження подальших відносини з матір'ю, але той ухиляється від розмови, і вона зрозуміла, що це питання для дитини є вразливим та неприємним. Разом з членами комісії утвореної в школі вона в 2006 р. приймала участь в обстеженні матеріально-побутових умов ОСОБА_2., і стверджує, що відповідачка має всі умови для належного виховання сина

Свідок ОСОБА_7., заступник директора школи по виховній роботі пояснила, що про особисте життя ОСОБА_2., а також ставлення до сина їй нічого не відомо. Батько ОСОБА_1 ОСОБА_5 цікавиться вихованням та навчанням сина в школі.

Неповнолітній свідок ОСОБА_5, допитаний в присутності педагога зазначив, що на час проживання у матері, вона відносилась до нього недбайливо, допускала рукоприкладство, на тривалий час залишала одного в квартирі, або у своїх знайомих, не цікавилась його навчанням у школі. Він стверджує, що йому з батьком жити краще. Він підтвердив, що мати приходила до нього до школи, але він на свій розсуд не бажає спілкуватись з нею.

Свідок ОСОБА_8, сестра позивача зазначила, що в березні 2005 р. ОСОБА_5 прийшов до батька додому і залишився у нього жити. Дитина була виснажена, зі слідами подряпин на обличчі, він хворів наряд захворювань і вони протягом одного року возили його на лікування в медичні установи. їй відомо, що між відповідачкою, та дружиною позивача був конфлікт. Вона вважає, що ОСОБА_2. негативно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків.

Свідок ОСОБА_9., дружина позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила його доводи, про те що відповідачка не займалась вихованням сина, і ухиляється від своїх батьківських обов'язків. Вона не заперечує проти того, щоб ОСОБА_5 мешкав у їх сім'ї, де йому надано всі необхідні умови для нормального розвитку та виховання. Між нею та відповідачкою склались неприязні стосунки, оскільки ОСОБА_2. приходила до них додому, де вчиняла конфлікти.

Свідок ОСОБА_10., родич позивача, за фахом лікар-педіагр в судовому засіданні пояснив, що в кінці березня 2005 р. ОСОБА_1. привіз до нього в лікарню на консультацію свого сина ОСОБА_5, який скаржився на біль у кишкову, на обличчі у дитини були подряпини. Він порекомендував ОСОБА_1. показати сина лікарям відповідного профілю. Про участь ОСОБА_2. у вихованні дитини або ухилянні від батьківських обов'язків зйому нічого не відомо.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_11., сусід ОСОБА_2, за місцем її реєстрації поАДРЕСА_1, в судовому засіданні пояснив, що відповідачка вела аморальний спосіб життя, у неї дома збирались компанії, невідомі особи вибивали їй двері. Сусіда скаржились на поведінку ОСОБА_2. Відповідачка погано поводилась з сином, била його, і він бачив на обличчі дитини синець.

Свідок ОСОБА_12., сусідка позивача в судовому засіданні пояснила, що їй нічого не відомо про стосунки між відповідачкою та її сином ОСОБА_5, який зараз мешкає у свого батька в його сім'ї.

 

Свідок ОСОБА_13., сусідка відповідачки у своїх поясненнях спростовує доводи позивача, та перелічених вище свідків стверджуючи, що скарг з боку сусідів на відповідачку не було. Ті син ОСОБА_5 завжди був доглянутим та нагодованим. Відповідачка водила сина до спортзалу на тренування, він також відвідував танцювальний гурток. Після того, як син перейшов жити до батька, ОСОБА_2. намагалась приймати участь у його вихованні, цікавилась його навчанням, ходила до сина в школу.

Свідки ОСОБА_14., ОСОБА_15., працівники перукарні, де працює відповідачка характеризують її з позитивної сторони. Вони підтвердили, що ОСОБА_2. приходила до сина у школу, цікавилась та намагалась прийняти участь в його вихованні. ОСОБА_5 негативно ставиться до відповідачки, від чого та дуже переживає.

Свідок ОСОБА_16., знайома позивача та відповідача, перебуваючи з обома в нормальних стосунках в судовому засіданні пояснила, є хрещеною матір'ю ОСОБА_5. Вона стверджує, що доводи ОСОБА_1 не відповідають дійсності. При зустрічах з ОСОБА_5 і спілкування з ним їй стало відомо, що дитина негативно настроєна до відповідачки. При цьому ОСОБА_5 особисто їй ніколи не виказував яких не будь скарг стосовно своєї матері, ухиляючись від зустрічі та спілкування з нею.

З метою перевірки об'єктивності свідчень викладених і побутових характеристиках на відповідачку, в якості свідків були допитані працівники КП «Південний» .

Так, свідок ОСОБА_17. майстер КП «Довіра» в судовому засіданні підтвердила, що негативна характеристика на ОСОБА_2. була складена працівниками КП зі слів позивача ОСОБА_1, який звертався за цим документом до комунального підприємства При перевірці, після опитування сусідів по будинку, де жила відповідачка було з'ясовано, що ОСОБА_2. веде нормальний спосіб життя, сумнівних компаній у себе не збирає. Скарг або заяв на ОСОБА_2. до КП «Південний» ніколи не надходило.

Свідки ОСОБА_18., ОСОБА_19., начальник та головний інженер ДП «Довіра»

м.АДРЕСА_1, стосовно надання негативної характеристики ОСОБА_2. зазначили,                  

що   викладені у характеристиці  дані були отримані на підставі  пояснень працівників КП                 

«Довіра», за якими закріплено будинок АДРЕСА_3 де ОСОБА_2. на цей час мешкає без реєстрації, і не оплачує комунальні послуги. Самим свідкам фактично нічого не відомо про стосунки між відповідачкою та її дитиною, а також про її поведінку у побуті.

Свідки ОСОБА_20., ОСОБА_21., родичі відповідачки спростовуючи ствердження позивача, пояснили, що ОСОБА_1. з народження ОСОБА_5 і до березня 2005 року як батько вихованням сина не займався, а дитина знаходилась на утриманні відповідачки. Позивач розбещував сина, виховував у нього неприязнь до матері. Після того, як ОСОБА_5 перейшов жити до ОСОБА_1, дитина відмовляється спілкуватись з відповідачкою.

Суд за клопотанням позивача ОСОБА_1витребував офіційні дані з державних установ, які можуть характеризувати відповідачку у побуті.

Згідно довідки Добропільського МРВ, ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності не притягалась.

За довідкою з Добропільської ЦРБ та наркологічної амбулаторії, відповідачка на диспансерному обліку не перебуває.

За місцем свого місця реєстрації та роботи ОСОБА_2. характеризується позитивно.

В судовому засіданні вивчені долучені до позовної заяви письмові пояснення сусідів,

 

отриманих працівниками відділку міліції із справ неповнолітніх Добропільського МРВС , де мешкала ОСОБА_2., в яких вони давали негативно характеризують відповідачку.

Суд не може прийняти ці письмові свідчення як достатні для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки в них відсутня конкретні данні, що підтверджують факт навмисного ухиляння ОСОБА_2. від виконання своїх батьківських обов'язків.

Проаналізувавши в сукупності всі надані в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено навмисне ухиляння ОСОБА_2. від виконання батьківських обов'язків, з підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення її батьківських прав..

Суд вважає, що відповідачка з об'єктивних причин недостатньо приділяє уваги вихованню сину.

При цьому суд враховано наявність неприязних стосунків, які склались між позивачем та ОСОБА_2., що в свою чергу трансформувалось на поведінці та ставленні ОСОБА_1 ОСОБА_5 до відповідачки як до своєї матері.

В судовому засіданні ОСОБА_1. також не надано доказів, які підтверджують факт зловживання відповідачкою спиртними напоями, жорстокого поводження з дитиною, а також фактів негативного впливу на виховання дитини своїм ставленням відпоівідачки до сина.

Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_22, ОСОБА_8, неповнолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_10. та ОСОБА_11., які вони давали в судовому засіданні стосовно відповідачки, оскільки ці свідчення у сукупності з іншими переліченими доказами не знайшли свого відповідного підтвердження. При цьому самі свідки, перебуваючи у неприязнях стосунках з ОСОБА_2. заціплені в результатах розгляду справи.

Судом також проаналізовано надані позивачем письмові докази, а саме акти обстеження його матеріально-побутових умов та матеріальних умов відповідачки, довідки про їх доходи. З наданих документів вбачається, що кожна із сторін має дохід і належні побутові умови для існування. Разом з тим, ці документи не дають суду підстав прийти до висновку, що саме з цих причин відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов'язків.

З урахуванням викладеного у позові ОСОБА_1. про позбавлення ОСОБА_2. батьківських прав слід відмовити.

Суд також вважає необхідним відмовити ОСОБА_1. у позові про стягнення з відповідачки аліментів в розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у розмірі 160 грн. на місяць до досягнення дитино повноліття суд виходячи з наступного.

Свої вимоги про стягнення з відповідачки аліментів у зазначеному розмірі, позивач пов'язував з умовою позбавлення ОСОБА_2. батьківських прав, про що він неодноразово наголошував у судовому засіданні.

 

При розгляді справи по суті, підстав та приводів, достатніх для позбавлення ОСОБА_2, судом не встановлено і в цій частині позову ОСОБА_1. було відмовлено.

В свою чергу, стаття 166 ч.1 СК України, передбачає стягнення аліментів на вимогу позивача, за умови, що особа до якої пред'явлено позов за рішенням суду позбавлена батьківських прав.

З урахуванням викладеного правових підстав для стягнення з відповідачки аліментів, на підставах, передбачених ч.2 статті 166 СК України  не має.

Суд також вважає неспроможними вимоги позивача про визнання права збереження і власності за ОСОБА_1 ОСОБА_5 житлового помешкання, де він зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому суд прийшов до такого висновку з мотивів того, що позивач не надав у судовому засіданні відповідних доказів того, що мали місце порушення прав неповнолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_5 на проживання в зазначеній квартирі, відповідачка порушила, або має намір порушити житлові права сина, а також наявність самото права приватної власності на цю квартиру у відповідачки.

Згідно копії особистого рахунку на зазначене житлове помешкання, відповідачка ОСОБА_2. є основним наймачем квартири, за адресою: АДРЕСА_1. Житлове помешкання отримано на підставі ордеру виданого Добропільський міськвиконкомом. В квартирі зареєстрована відповідачка разом з сином ОСОБА_5. (арк. спр. 16,52).

Доказів того, що зазначена квартира знаходиться у приватній власності, і за неповнолітнім ОСОБА_1 ОСОБА_5 визнано право на частку її вартості, позивач у судовому засіданні не надав.

Керуючись ст.ст.109, 208,209.213,218 ЦПК України. ст.ст.155,164,166 СК України суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Добропільської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також збереження житлового приміщення, - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня оголошення рішення.

Складено власноручно в одному примірнику в нарадчій кімнаті.