Справа № 2а-23270/08
Категорія № 47
ПОСТАНОВА
Іменем України
«28» листопада 2008 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Гапоновій І.В.,
за участю:
позивача: не з'явився
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, зобов'язання відповідача здійснити нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня до 30 вересня 2008 року у сумі 3430, 80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважав, що, якщо положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року такими, що не відповідають Конституції України позивач зобов'язаний був самостійно здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії, як дитині війни, однак, вимоги законодавства не виконав. Позивач вважав, що такий обов'язок виник у відповідача з моменту набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з 01.01.2006 року. Позивачем здійснено розрахунок недоотриманої суми підвищення до пенсії за 2006 та 2007 роки, а також з 01 січня до 30 вересня 2008 року відповідно до якого відповідач недоплатив позивачу за вказаний період 3430, 80 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Заперечення проти позову відповідачем не надані.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача— суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 8)
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю ПО викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році розроблено не було.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оскаржується та додаткового підтвердження не потребує.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи, що Конституційним Судом України на час розгляду справи вже вирішено питання відповідності Конституції України положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звернення з цього питання з поданням до Верховного Суду України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня до 30 вересня 2008 року у сумі 3430, 80 грн.
Як вбачається з обґрунтування позовних вимог сума позову - 3430, 80 грн. розрахована позивачем за період з 01 січня 2006 року до 30 вересня 2008 року.
Враховуючи віковий та соціальний стан позивача, відсутність юридичної освіти, а також положення ст. 11 КАС України суд вважає за можливе з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично отриманих сум.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного вважає за необхідне з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично отриманих сум.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1, 70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.