Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 2-А-487/10

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого  2010 року                                 смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді   –   Бичківської К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення невиплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  щодо не нарахування та невиплати їй у повному розмірі доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на її користь 8016.0  грн. доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.12.2001 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилась. Від неї надійшла письмова заява про розгляд справи без  її  участі; позовні вимоги підтримує.

Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської РДА в судове засідання не з'явився. Надіслав заперечення в яких просить справу розглядати без участі їхнього представника; постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що позивачка являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого 01.12.1992 року Житомирською облдержадміністрацією, працювала в період з 01.09.1996 року по 31.12.2001 року у Жеревецькій сільській раді, в с. Жеревці Лугинського району, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Так як, позивачка працювала в с. Жеревці, Лугинського району, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

Заборгованість по ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати, а тому стягненню підлягає  доплата до заробітної плати за період  з 01.09.1996  року по 31.12.2001 року.

При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме: з 01.01.1996 р. – 15 грн., з 01.01.1998 р. – 45 грн., з 01.07.1998 р. – 55 грн., 01.01.1999 р. – 74 грн.,з 01.04.2000 р. – 90 грн., з 01.07.2000 р. – 118 грн.

   За таких обставин, суд вважає, що із управління праці та соціального захисту населення на користь позивача підлягає стягненню 8016.0   грн.  доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.12.2001 року виходячи з наступного:

з 01.09.1996 р. по 31.12.1997 р. – 15 грн. х 2 х 16 місяців   = 480 грн.

з 01.01.1998 р. по 30.06.1998 р. – 45 грн. х 2 х 6 місяців = 540 грн.;

з 01.07.1998 р. по 31.12.1998 р. – 55 грн. х 2 х 6 місяців  = 660 грн.;

з 01.01.1999 р. по 31.03.2000 р. – 74 грн. х 2 х 15 місяців  =  2220 грн.;

з 01.04.2000 р. по 31.06.2000 р. -  90 грн. х 2 х 3 місяці = 540 грн.;

з 01.07.2000 р. по 31.12.2001 р. -  118 грн. х 2 х 18 місяців = 4248 грн.;

а всього  8688.0 грн. – 672.0 грн. =   8016.0   грн.

672.0 грн. - сума, виплачена позивачці за період з 01.09.1996 року по 31.12.2001    року.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2006-2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної доплати у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.

Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 39,70,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ч.2 ст. 233 КЗпП України, суддя, –

П  О С  Т А  Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  щодо невиплати  ОСОБА_1  у повному розмірі доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на користь  ОСОБА_1   8016.0   грн.  доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.12.2001    року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя