Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 2-А-733/10

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                                                                                                                                        01 лютого  2010 року                                 смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді   –   Бичківської К.Г.

      при секретарі  –  Гельвейчук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними і стягнення невиплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо не нарахування та невиплати їй у повному розмірі доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на її користь 53930.09 грн. доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 30.09.2009 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилася. Надіслала заяву  про розгляд справи без  її  участі; позовні вимоги підтримує.

Представник управління праці та соціального захисту населення  Коростенської міської ради Житомирської області в судове засідання не з'явився.  Надіслав заперечення у яких просить справу розглядати без участі їхнього представника;  постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого 12.03.2009 року Житомирською облдержадміністрацією, працює в період з 01.09.1996 року по даний час в Лугинському РВЗ Коростенського центру поштового зв’язку №2  з 01.08.2000 року в с. Бовсуни, а з 01.11.2002 року по даний час в с. Літки, Лугинського району Житомирської області, які за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься  с. Бовсуни - до  зони гарантованого добровільного відселення, а с. Літки – до зони посиленого радіологічного контролю.

Згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати, а у зоні посиленого радіологічного контролю –  одна мінімальна заробітна плата.

Так як, позивачка працює в с. Бовсуни та Літки,  Лугинського району Житомирської області, які віднесені відповідно  до зони гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 (зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов'язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються управління праці та соціального захисту населення відповідних районних державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

   Заборгованість по ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України ?ро оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати, а тому стягненню підлягає  доплата до заробітної плати за період  з 01.07.2002 року по 30.09.2009 року, а також  з врахуванням того що  Лугинський районний вузол  зв’язку  тільки  у  серпні 2000 року було приєднано  до Коростенського вузла зв’язку.

При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме: з 01.07.2000 р. – 118 грн., з 01.01.2002 р. – 140 грн.,з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн., з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.09.2004 р. – 237 грн., 01.01.2005 р. – 262 грн., з 01.04.2005 р. – 290 грн., з 01.07.2005 р. – 310 грн., з 01.09.2005 р. – 332 грн., з 01.01.2006 р. – 350 грн., з 01.07.2006 р. – 375 грн.,з 01.12.2006 р. – 400 грн., з 01.04.2007 р. – 420 грн.,з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.04.2009 р. - 625 грн.,  з 01.07.2009 р. - 630 грн.

   За таких обставин, суд вважає, що із управління праці та соціального захисту населення на користь позивача підлягає стягненню 17032.03     грн. доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2002 року по 30.09.2009 року виходячи з наступного:

з 01.07.2002 р. по 31.10.2002 р. – 165 грн. х 2 х 1 місяць 2 дн. = 352 грн.;

з 01.11.2002 р. по 31.12.2002 р. – 165 грн. х 0 місяців 27 дн.  = 148.50 грн.;

з 01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. – 185 грн.  х 5 місяців = 925 грн.;

з 01.12.2003 р. по 31.08.2004 р. – 205 грн.  х 4 місяці 20 дн.  = 956 грн.;

з 01.09.2004 р. по 31.12.2004 р. – 237 грн. х 4 місяці = 948 грн.

з 01.01.2005 р. по 31.03.2005 р. – 262 грн. х 3 місяці = 786 грн.;

з 01.04.2005 р. по 30.06.2005 р. – 290 грн.  х 3 місяці = 870 грн.;

з 01.07.2005 р. по 31.08.2005 р. -  310 грн. х  2 місяці = 620 грн.;

з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р. – 332 грн.  х 3 місяці 20 дн. =  1217 грн.

з 09.07.2007 р. по 30.09.2007 р.   – 440 грн. х 2 місяці 17 дн. = 1129 грн.

з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р.   - 460 грн.  х 2 місяці 29 дн. =  1364 грн.

з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р.  -  525 грн.  х  3.5 місяці  =  1837 грн.

з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р.   -  545 грн.  х 1 місяць 28 дн.  =  1053 грн.

з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р.   -  605 грн. х  2 місяці  25 дн. =  1714 грн.;

з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р.   -  625 грн.  х 2 місяці 18 дн.  = 1625 грн.;    

з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р.   -  630 грн.  х 2 місяці  13 дн.  =  1733 грн.;

 17 277.50 грн. –  245.47 грн.  = 17032.03    грн.,  де  245.47 грн. - сума, виплачена позивачці за період з 01.07.2002 року по 30.09.2009 року.

    Суд вважає, що підлягає стягненню тільки ті суми і тільки за той період за який позивачу виплачувалась дані виплати з урахуванням того, що відповідно до Законів України “Про державний бюджет України на 2006,2007,2008 роки” дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було призупинено, а в 2007 році та 2008 році рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року дія даної статті була поновлена. Тому стягнення зазначених сум повинно проводитись з моменту поновлення призупинених прав.

         Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють та проживають на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної доплати у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.

Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення  Коростенської міської ради , суд стягує заборгованість з нього.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 39,70,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд, –

П  О С  Т А  Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі доплати до заробітної плати та грошової допомоги, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 17032.03    грн.  доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2002 року по 30.09.2009  року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя