РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 січня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

                                                       Суддів Адаменко О.Г.

Підлісної І.А.

                                           При секретарі Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – КП ЖЕО Київського району м.Сімферополя, про стягнення заборгованості за надані послуги, за апеляційною скаргою орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року,

                                                        ВСТАНОВИВ:

     Орендне підприємство (далі ОП) «Кримтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – КП ЖЕО Київського району м.Сімферополя, про солідарне стягнення заборгованості за надані послуги.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є наймачем  квартири АДРЕСА_1,  проживає  в цій  квартирі  разом з іншими відповідачами, які є членами його сім’ї. Всі відповідачі користуються послугами з централізованого опалення  і постачання гарячої води, виробником яких є ОП «Кримтеплокомуненерго», але не оплачують їх.  Внаслідок цього утворилась заборгованість за період з 1 січня 1997 року по 31 липня 2007 року включно в сумі  7035 грн. 50 коп.

     Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго» відмовлено.

     Не погодившись з даним рішенням суду, ОП «Кримтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, позивач зазначає, що суд необґрунтовано послався на відсутність між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки такий договір укладений ОП «Кримтеплокомуненерго» відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з балансоутримувачем будинку – КП ЖЕО Київського району.

     Суд не врахував, що відповідно до вимог частини 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки можуть виникати  не лише з договорів, а й безпосередньо з актів цивільного законодавства. Обов’язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні  послуги передбачений ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також ст. ст. 67 та 68 Житлового кодексу України.

     Суд, не зважаючи на наявність доказів,  не надав уваги тому факту, що ОП «Кримтеплокомуненерго» є постачальником теплової енергії і забезпечувало цією енергією будинок по АДРЕСА_1, а отже і квартиру відповідачів. Доказів  на підтвердження факту неотримання теплової енергії відповідачі не надали. Акт про відключення квартири відповідачів у встановленому порядку від централізованого опалення, а також акти про неналежну якість наданих їм  послуг відсутні. Отже, підстав для проведення перерахунку заборгованості, передбачених ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,  немає.

     Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідачів на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованості за послуги з  постачання теплової енергії   за період  з 1 січня 1997 року по 31 липня  2007 року включно  в сумі 7035 грн. 50 коп., суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем і відповідачами відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  ОП «Кримтеплокомуненерго» не є балансоутримувачем будинку або  виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому як виробник теплової енергії  може лише продавати її балансоутримувачу, який укладає договір  про надання житлово-комунальних послуг з кінцевим споживачем. Отже,  позов пред’явлений до неналежних відповідачів, оскільки всі розрахунки за теплову енергію з позивачем має проводити КП ЖЕО Київського району. У разі наявності у відповідачів заборгованості за теплову енергію саме КП ЖЕО Київського району має право пред’являти до них вимоги про її стягнення. Крім того, в квартирі відповідачів у 2001 році було демонтовано батареї централізованого опалення, отже   послуг з теплопостачання вони не отримували.

     Колегія судів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки  вони не відповідають обставинам справи   і суперечать вимогам  закону.

     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1  є наймачем квартири  АДРЕСА_1.

     Будинок є багатоквартирним і знаходиться на балансі КП ЖЕО Київського району .

     Разом з ОСОБА_1  в квартирі зареєстровані повнолітні члени його сім’ї – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

     ОП «Кримтеплокомуненерго» протягом 1997-2007 років здійснювало подачу  теплової енергії для централізованого опалення і постачання гарячої води в будинку  АДРЕСА_1.

     Відповідно до вимог частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу  України  зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

     Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

     Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання   повинно виконуватись належним чином відповідно до умов  договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до  ст. 525 Цивільного кодексу  України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Частиною 1 ст.  68 Житлового кодексу України передбачено, що наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

     Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу  України  плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

     Постановою Уряду Автономної Республіки Крим № 166 від 04.06.1996 року  з 1 липня 1996 року було введено  прямі абонентські  розрахунки з населенням  за спожиті послуги  на підприємствах ОП «Кримтеплокомуненерго» і  ВО «Кримводоканал» (а.с. 79).

     На ім’я наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в ОП «Кримтеплокомуненерго» для прийняття оплати за спожиті послуги було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

     Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності 30.07.2004 року, передбачений обов’язок  споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

     Згідно з вимогами частин 1 і 2 ст. 32 цього ж Закону  плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.  Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

     Статтею 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

     Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

     Виробник послуг може бути їх виконавцем.

     Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

     Відповідно до  ст. 29 Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.  У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

     Згідно з частиною 4 ст.  26 Закону у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

     З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1  є КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя.

     Відповідно до пункту 2.5. Договору на постачання теплової енергії від 05.06.2002 року, укладеного між ОП «Кримтеплокомуненерго» та КП ЖЕО Київського району строком на 5 років, виконавцем послуг із забезпечення  населення тепловою енергією є житлово-експлуатаційні організації і інші власники будинків (а.с. 120-123).

     Згідно з пунктом 6.5 цього договору населення здійснює оплату за теплову енергію за розрахунковими книжками, виданими постачальником (ОП «Кримтеплокомуненерго»), як споживачі, безпосередньо з постачальником - ОП «Кримтеплокомуненерго»  відповідно до вимог ст. ст. 67, 162 Житлового кодексу України і Постанови Уряду АР Крім від 04.06.1996 року № 166. Виконавець доручає постачальнику збір і приймання оплати від населення за теплову енергію (опалення і підігрів води) (а.с. 75-78).

     Таким чином, відсутність  укладеного  безпосередньо між позивачем і відповідачами договору на  постачання теплової енергії не суперечить вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не може бути підставою для відмови в позові ОП «Кримтеплокомуненерго»  до споживачів про стягнення заборгованості за  фактично спожиті послуги.

     З матеріалів справи вбачається, що за період з 1 січня 1997 року по 31 липня 2007 року включно Губенку М.І. було нараховано плату за  централізоване опалення та постачання гарячої води за існуючими тарифами і нормами споживання в загальній сумі 7035 грн. 50 коп.

     Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і  частини 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Частиною 3 пункту 9 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30 грудня 1997 року,  передбачено, що у разі відмови споживача від користування послугами з  водо-, теплопостачання  та водовідведення він має право розірвати договір та   вимагати   відключення   відповідних   мереж.

     З відповіді начальника ЖЕУ 7 КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя на звернення ОСОБА_1  вбачається, що у 2002 році комісією було складено акт за встановленою формою про зняття радіаторів централізованого  опалення в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 28).

     З відповіді начальника абонентського відділу ОП «Кримтеплокомуненерго» на звернення ОСОБА_1 вбачається, що у 2001-2002 роках на підставі наданого ОСОБА_1 акту про відсутність приладів опалення у його квартирі, йому було проведено перерахунок на суму 487 грн. 92 коп. Акт, на підставі якого проведено перерахунок, відсутній, оскільки строк його зберігання становить 3 роки (а.с. 46).

     Позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1  у 2002 році відмовився від отримання послуг  позивача з централізованого опалення  з порушенням встановленого порядку, або після цього отримував такі послуги, підключившись до системи централізованого опалення будинку самовільно чи у встановленому порядку.

     Відсутність акту про відключення у 2001-2002 році не спростовує  факту відключення, який був визнаний позивачем у 2002 році шляхом проведення відповідного перерахунку.

     Відмова відповідачів від послуг позивача з централізованого опалення не суперечить також пункту 24 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, згідно з яким споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

     При цьому встановлена пунктом 25 цих Правил  необхідність дотримання порядку, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, не стосується відповідачів, оскільки відключення було здійснено до введення в дію цього нормативного акту.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у 2002 році ОСОБА_1  правомірно відмовився від отримання послуг позивача з централізованого опалення своєї квартири і до 31 липня 2007 року такими послугами не користувався, у зв’язку з чим не зобов’язаний  здійснювати їх  оплату.

     Відповідно до пунктів 5 і 6 частини 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;  на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Пунктом   32  «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30 грудня 1997 року, передбачено право споживача на   зменшення розміру  плати за надані послуги у разі зниження їх якості в порядку, визначеному договором;      несплату вартості ненаданих послуг  з  холодного  і  гарячого водопостачання  та водовідведення за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї  (за  умов  відключення  виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (приватний  будинок)  та  зняття  пломб  і  відновлення надання  послуг  виконавцем згідно з письмовою заявою споживача та за рахунок споживача).

     Пунктом 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»,  затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

     Згідно з пунктом 41 цих же Правил  підставою для проведення перерахунку розміру плати за надання послуг є акт-претензія.

Відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що вони у встановленому законом   порядку звертались до ОП «Кримтеплокомуненерго», або КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя  із заявами про зменшення розміру плати за користування тепловою енергією у зв’язку з  непроживанням ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1.

     Заява  ОСОБА_1 з цього приводу до ОП «Кримтеплокомуненерго» 18.02.2008 року (а.с.45) не  може вважатися такою, що відповідає вимогам закону, оскільки до неї не було додано офіційні документи, які б підтверджували факт відсутності.

     Також відповідачами не надано актів-претензій на підтвердження надання позивачем послуг не в повному обсязі або з відхиленням їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

     За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для зменшення нарахованої відповідачам оплати за централізоване опалення за період з 1 січня  1997 по 2002 рік і постачання гарячої води за період з 1 січня 1997 року по 31 липня 2007 року  немає.

     Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежним виконанням).

     Відповідачі не сплатили надані їм позивачем послуги з централізованого опалення за період з 1 січня  1997 року по 2002 рік і  з постачання гарячої води  за період з 1 січня 1997 року по 31 липня 2007 року включно, завдавши йому цим  збитків.

     Відповідно до пункту 4 ст. 611 Цивільного кодексу України при порушенні зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

     Згідно зі ст. 64 Житлового кодексу України  члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні  з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

     Статтею  257 Цивільного кодексу України встановлено  загальну позовну давність тривалістю у три роки.

     Відповідно до вимог частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу  України сплив позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

     Відповідно до частини 4 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1,  що виступав від свого імені і як представник за довіреністю інших відповідачів,   заперечував проти позову в тому числі і у зв’язку зі спливом позовної давності.

     ОП «Кримтеплокомуненерго» пред’явило даний позов до ОСОБА_1 22 жовтня  2007 року, а до інших відповідачів 17 квітня 2009 року.

     Отже, в межах позовної давності з  ОСОБА_1 має бути стягнута заборгованість за період  з 22 жовтня 2004 року по 31 липня 2007 року включно, а з інших відповідачів з 17 квітня 2006 року по 31 липня 2007 року включно.

     Оскільки в цей період відповідачі користувалися лише послугами з постачання гарячої води, розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з  ОСОБА_1 складає  2086 грн. 29 коп., а розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з інших відповідачів солідарно з ОСОБА_1 – 1390 грн. 32 коп. (а.с. 118).

     В іншій частині позову має бути відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності.

     З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу  України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

     На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача також підлягає стягненню солідарно 136 грн. 50 коп., в тому числі: на відшкодування судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 51 грн. і за розгляд справи апеляційним судом в сумі 25 грн. 50 коп.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 30 грн. і в апеляційному суді  в сумі 30 грн.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктами 3, 4 частини 1 ст. 309, ст.ст.  313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»  задовольнити частково.

     Рішення  Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року скасувати.

     Ухвалити у справі нове рішення.

     Позов орендного підприємства  «Кримтеплокомуненерго» задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»  заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 22 жовтня 2004 року по 31 липня  2007 року включно в сумі 2086 грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» солідарно з ОСОБА_1  заборгованість за послуги з постачання гарячої води  за період з 17 квітня 2006 року по 31 липня  2007 року включно  в сумі 1390 грн. 32 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» солідарно на відшкодування судових витрат 136 грн. 50коп.

     Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді:      Руснак А.П.                        Адаменко О.Г.                            Підлісна І.А.