Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     27 січня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

                                                       Суддів Адаменко О.Г.

Підлісної І.А.

                                            при секретарі Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - споживчий кооператив рекреаційного призначення «Утес»,  про усунення перешкод у користуванні елінгом і визнання недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим   від 9 вересня 2009 року,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

     ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа споживчий кооператив рекреаційного призначення (далі СКРП) «Утес», в якому просять усунути перешкоди у користуванні елінгом № 273 шляхом знесення  5 та 6 поверхів  елінгу № 276, розташованого  в СКРП  «Утес» за адресою АДРЕСА_1 і належного на праві власності ОСОБА_3, а також визнати недійсним свідоцтво від 26 вересня 2005 року про право власності  ОСОБА_3 на зазначений елінг.

     Позовні вимоги  мотивовані тим, що їм на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2003 року на праві власності належить елінг № 273, розташований в СКРП «Утес» Маломаяцької  сільської ради за адресою АДРЕСА_1. Поряд з їхнім елінгом розташований елінг № 276, власником якого є відповідач ОСОБА_3. Обидва елінги мають одну спільну стіну. У лютому 2006 року відповідач з порушенням встановленого порядку, без отримання відповідних попередніх узгоджень та дозволів на будівництво, провів реконструкцію свого елінгу шляхом добудови 5 та 6 поверхів, істотно збільшивши навантаження на стіну, яка є спільною і для їхнього елінгу. Внаслідок цього утворилися тріщини  по всій довжині стіни.  Технічна  документація на 5 та 6 поверхи відсутня, а виконавчий проект складений за фактом зведених поверхів. Таким чином, мало місце самочинне  будівництво, яке потім було «узаконено». Оскільки будівництво проведене з істотними порушеннями будівельних норм і правил, процедура приймання елінгу № 276 в експлуатацію є незаконною. Отже, свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на елінг видане з порушенням чинного законодавства, а тому має бути визнано недійсним.

     На забезпечення даного позову ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2006 року було оголошено  заборону на проведення будівельних робіт на елінгу № 276, а ухвалою від 23 березня 2006 року накладено   арешт на елінги № 276-а і № 276-б, розташовані в м. Алушта, сел. Утьос, СКРП «Утес», належні ОСОБА_3

Рішенням  Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 9 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. Усунуто  перешкоди у користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 елінгом № 273 шляхом знесення п’ятого та шостого поверхів елінгу № 276 в СКРП «Утес» за адресою АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 Визнано недійсним свідоцтво від 26.09.2005 року про право власності ОСОБА_3  на елінг  № 276 в СКРП  «Утес» за адресою АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим  від  30 жовтня 2009 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі  1700 грн.

     Не погодившись з даним рішенням,  ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду  скасувати у повному обсязі  і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального  і процесуального права.

     Зокрема, відповідач зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 була  прийнята до розгляду с порушенням вимог статей 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України.

     Суд погодився із ствердженням позивачів, що вони є власниками елінгу № 273, і не звернув уваги, що відповідно до договору купівлі-продажу  загальна площа належного їм елінгу  становить  150 кв.м., і він складається із підвалу, цокольного поверху, першого і другого поверхів. Натомість, в даний час фактична площа цієї будівлі складає 191,47 кв.м., оскільки  позивачі  добудували до неї третій поверх. Доказів прийняття цієї будівлі в експлуатацію позивачі не надали. Отже, відповідно до вимог ст. 331 Цивільного кодексу України вони не можуть вважатися власниками третього поверху елінгу № 273, а є власниками лише будівельних матеріалів, що укладені в третій поверх цієї будівлі. Крім того, рішенням Алуштинського міського суду від 12.11.2007 року  ОСОБА_1 зобов’язано  за власний рахунок демонтувати всі приміщення третього поверху елінгу № 273.

     Відповідно до висновку експертизи, який суд поклав в основу рішення, крім відхилення від вертикалі конструкції огорожі балкону  та розриву швів у покритті підлоги  балкону саме третього поверху, право власності на який у позивачів не виникло, ніяких пошкоджень елінгу № 273 не встановлено.

     Отже, захист права власності відповідачів на будівельні матеріали шляхом знесення 5 і 6 поверхів елінгу, належного  йому на праві власності, не відповідає нормам матеріального права.

     Рішення суду суперечить вимогам ст. 41 Конституції України  і ст. 346 Цивільного кодексу України, в якій визначений  вичерпний перелік  підстав припинення права власності. В рішенні не  зазначено в чому саме полягають перешкоди з боку відповідача  в користуванні позивачами елінгом № 273,  чому і на якій правовій підставі ці перешкоди мають бути усунуті  виключно шляхом знесення двох поверхів елінгу № 276.

     В частині  задоволення вимог позивачів про визнання  недійсним свідоцтва  про право власності рішення суду  також не містить фактичного і правового обґрунтування. Зазначене свідоцтво є правовстановлювальним документом, що лише посвідчує відповідне речове право, а тому не може  бути визнане  недійсним  при наявності законного та не скасованого рішення органу влади, на підставі якого його видано.

     Крім того, суд не врахував, що позивачі пред’явили позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 26.09.2005 року, лише 26.08.2009 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої відповідач заявляв, заперечуючи проти позову.

     Під час розгляду справи суд порушив вимоги ст. ст. 60, 185, 189 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки після заслуховування пояснень сторін перейшов до судових дебатів без дослідження  письмових доказів, які зібрані у цивільній справі.

     У доповненнях до апеляційної скарги відповідач просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані під час розгляду справи судом першої інстанції.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання,   дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Згідно з вимогами ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим  є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі, суд керувався ст. 191 Цивільного кодексу України і виходив з того, що  належний позивачам на праві власності елінг № 273 був  пошкоджений внаслідок  надбудови 5 та 6 поверхів елінгу № 276 його власником ОСОБА_3, проведеної з  порушенням будівельних норм і правил.  

     З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

     Апеляційним розглядом встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2, за нотаріально посвідченим  договором купівлі-продажу від 14 травня 2003 року купив у ОСОБА_4 елінг № 273 у  кооперативі «Утес» загальною площею 150 кв.м. (т.1 а.с. 7, 58).

     З технічного паспорту   від 25.12.2000 року вбачається, що елінг № 273 фактично складався з  підвалу, цокольного поверху, першого та другого поверхів  (т. 1 а.с.4-6).

     ОСОБА_1 самочинно добудував до свого елінгу третій наземний поверх, внаслідок чого загальна площа будівлі збільшилась до 124,47 кв.м. (а.с. 228-229).

     Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16 червня 2004 року ОСОБА_3. купив у відкритого акціонерко товариства шляхове ремонтно-будівельне управління № 33  елінг № 276 у споживчому кооперативі «Утес». Даний елінг на момент укладення договору складався з  приміщень №№ 1,2,3,4 і гаражу № 5, загальною площею 83,1 кв.м. (т.1 а.с.74).

Рішенням виконкому Маломаяцької  сільської ради № 574 від 23 грудня 2004 року ОСОБА_3 надано дозвіл  на підготовку виконавчої документації для закінчення будівництва приміщення рекреаційного призначення № 276, а рішенням № 54 від 24 лютого 2005 року  - дозвіл на реконструкцію елінгу № 276 у приміщення рекреаційного призначення № 276 на території СКРП  «Утес», розташованого  за адресою АДРЕСА_1  відповідно до розробленої проектної документації, згідно існуючого генерального плану забудови кооперативу (т.1 а.с.186, 187).

Рішенням Маломаяцької сільської ради № 116 від 31 березня 2005 року затверджений  склад державної технічної комісії по  введенню в експлуатацію ОСОБА_3 будівлі  рекреаційного призначення (колишнього елінгу № 276) на території СКРП  «Утес» (т. 1 а.с. 188).

Згідно з актом державної приймальної комісії будівля рекреаційного призначення (колишній елінг №276) на території СКРП «Утес» закінчена будівництвом і прийнята в експлуатацію (т.1 а.с.189-192).

Рішенням виконкому Маломаяцької сільської ради  № 327 від 15 вересня 2005 року затверджено акт державної технічної комісії з приймання а експлуатацію закінченої будівництвом будівлі  рекреаційного призначення  колишнього елінгу № 276 на території СКРП «Утес» за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 243,5 кв.м.,  дозволено  ввести його в експлуатацію ОСОБА_3, а  БТІ оформити право власності на завершений будівництвом об’єкт на ім’я ОСОБА_3 (т.1 а.с.193).

На підставі даного рішення 26 вересня 2005 року ОСОБА_3. отримав свідоцтво про право власності на будівлю рекреаційного призначення загальною площею 243,5 кв.м., розташовану на території СКРП «Утес»  за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.194).

Право власності ОСОБА_3 на зазначену будівлю зареєстроване в БТІ 04.10.2005 року (т.1 а.с. 195).

Елінги № 273 і № 276 розташовані суміжно.

     Згідно з  вимогами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право  вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування  та розпоряджання своїм майном.

     Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2633 від 11 лютого 2009 року вбачається, що при огляді внутрішніх приміщень будівлі № 273 в СКРП «Утес» встановлені наступні пошкодження: відхилення від вертикалі конструкції огорожі балкону  від перегородки та розрив швів у покритті підлоги  балкону керамічною плиткою.

     Зазначені пошкодження знаходяться  в приміщенні тераси третього наземного поверху елінгу № 273.

     Причиною виникнення даних пошкоджень може бути збільшення навантаження на суміжну стіну і фундамент, внаслідок обпирання колон каркасу і заповнення каркасу на суміжну стіну при зведенні 6 поверху елінгу № 276 без попереднього розрахунку несучої придатності  стін та фундаментів досліджуваних будівель (т. 2 а.с. 156).

     Згідно з частиною 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

     Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

     Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

     З матеріалів справи вбачається, що третій наземний поверх елінгу № 273 не був у встановленому порядку прийнятий в експлуатацію. Отже, у позивачів не виникло права власності на будівлю третього поверху.

     Крім того, висновок експерта про причинний зв’язок між будівництвом шостого поверху елінгу № 276 і виявленими пошкодженнями у приміщенні тераси третього поверху елінгу № 273 є  лише  припущенням.

     За таких обставин, висновок суду про виникнення внаслідок будівництва ОСОБА_3 5 та 6 поверхів належного йому на праві власності  елінгу № 276 перешкод в користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належним їм на праві власності елінгом № 273 і необхідність усунення цих перешкод шляхом знесення  5 та 6 поверхів елінгу № 276 є необґрунтованими.

     Також судом не встановлено будь-яких підстав для визнання недійсним свідоцтва від 25.09.2005 року  право власності ОСОБА_3 на приміщення рекреаційного призначення, оскільки воно видано в установленому законом порядку і не порушує прав і законних інтересів позивачів.

     Виявлені експертом порушення будівельних норм і правил при будівництві 5 та 6 поверхів елінгу № 276  не можуть бути підставою для задоволення даного позову, оскільки не порушують прав позивачів. Відповідно до вимог частини 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення  від проекту, що суперечить суспільним інтересам, істотного порушення будівельних норм і правил позов про перебудову або знесення будівлі має  право пред’явити відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309  Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

     Згідно з частиною 3 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

     Згідно з частиною  5 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу  України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

     Оскільки рішення суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову підлягає зміні і розподіл судових витрат, встановлений  додатковим рішенням.

     З огляду на це, відповідно до вимог частини 3 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України,  підлягає скасуванню і додаткове рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2009 року.

     На підставі частини 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з позивачів  підлягає солідарному стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн., а також на користь відповідача ОСОБА_3 судові витрати за розгляд справи  апеляційним судом  в сумі 970 грн.

     Відповідно до вимог  частини 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, застосовані судом згідно з ухвалами від 7 і від 23 березня 2006 року, підлягають скасуванню.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307,  пунктами 3, 4  частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

     Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

     Рішення  Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від  9 вересня 2009 року і додаткове рішення від  30 жовтня 2009 року скасувати.

     Ухвалити у справі нове рішення.

     У задоволенні позову ОСОБА_1  і ОСОБА_2  до ОСОБА_3   про усунення перешкод у користуванні елінгом і визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_1  і ОСОБА_2  солідарно  на користь держави  судовий збір в сумі 1700 грн., а також на користь ОСОБА_3  на відшкодування судових витрат 970 грн.

     Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони на проведення будівельних робіт на елінгу № 276, розташованому в м. Алушта,  селище Утьос, споживчий кооператив рекреаційного призначення «Утес», оголошеної ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2006 року  у справі № 2-729/06, і  арешту на елінги № 276-а і № 276-б, розташовані в м. Алушта, сел. Утьос, споживчий кооператив рекреаційного призначення «Утес», належні ОСОБА_3, накладеного ухвалою Алуштинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 23 березня 2006 року  у справі № 2-729/06.

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

     Судді:   Руснак А.П.                         Адаменко О.Г.                      Підлісна І.А.