УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Сіротюка В.Г.
Суддів: Адаменко О.Г.
Руснак А.П.
При секретарі: Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної шкоди, і за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, треті особи - Євпаторійська міська рада, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Євпаторії, комунальне підприємство «Житловик-2», за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
15 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартир АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири № 2, розташованої в цьому ж будинку. В даній квартирі проживає мати відповідача - ОСОБА_3 У 2006 році ОСОБА_2 самочинно, з порушенням встановленого законом порядку і без отримання її згоди, як співвласника будинку, переобладнав веранду літер «а1», а також звів прибудову до своєї квартири, зайнявши частину спільної веранди і частину земельної ділянки загального користування. Збільшення відповідачем площі своєї частини будинку може призвести до перерозподілу ідеальних часток домоволодіння, а також перешкоджає під’їзду до її частини будинку, що порушує її право власності. Крім того, з вини відповідачів виникають постійні сварки, з приводу яких вона вимушена звертатись до міліції і витрачати свій особистий час, тоді як вона та її сім’я постійно проживають у м. Харкові. Отже, цим порушений нормальний уклад її життя і їй необхідно докладати додаткових зусиль для вирішення цих проблем. Зазначеними неправомірними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду. У зв’язку з цим вона просить усунути їй перешкоди в користуванні своєю часткою домоволодіння, зобов’язавши відповідачів протягом 30 днів з дня ухвалення судом рішення знести самочинну прибудову, а також привести у первісний вигляд веранду літер «а1» шляхом знесення перегородки кухні та санвузлу і демонтажу сантехнічних і газових приладів. У разі невиконання відповідачами цих дій, надати їй право здійснити їх самостійно. Стягнути з відповідачів на її користь на відшкодування моральної шкоди 40000 грн.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 1995 року є власником квартири АДРЕСА_1 і проживає в ній разом з ОСОБА_3 На момент придбання квартира складалась з приміщень №№ 1, 2, 3 загальною площею 58 кв.м., в тому числі двох кімнат і веранди літер «а1» площею 11,9 кв.м. Крім того, вони користувалися приміщеннями загального користування, в тому числі коридором № ІІ. У 1997 році зі згоди власників сусідніх квартир вони здійснили прибудову до своєї частини квартири приміщення літер «а4». У 2004 році квартири №№ 1, 3, 4 придбала ОСОБА_1 Ставши співвласником будинку, ОСОБА_1 заклала вихід з їх квартири до коридору-ІІ і перекрила доступ до приміщень загального користування, а саме прихожої - І, коридору - ІІ, коридору - ІІІ, ванної - V, вбиральні - VІ, кухні - VІІ, коридору - VІІІ, а також входу до горища. Оскільки ОСОБА_1 вимагає знесення прибудови до їх квартири, а також демонтування санвузлу і кухні, вони просять зобов’язати її звільнити закладений прохід з їх квартири до коридору - ІІ шляхом знесення самовільно побудованої ОСОБА_1 стіни, а також забезпечити їм вільний доступ до приміщень загального користування.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_1, а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали на нього апеляційні скарги.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмови їй у позові скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач вказує на те, що суд розглянув не всі заявлені нею вимоги, не врахував того, що відповідач збудував прибудову самочинно з порушенням встановленого порядку, а саме без проектної документації і відповідного дозволу, порушивши при цьому вимоги Законів України «Про планування і забудову територій», «Про архітектурну діяльність», «Про основи містобудування», а також Земельного кодексу України.
Суд не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме ст. ст. 317, 376, 391 Цивільного кодексу України, і відмовив у позові у зв’язку з пропущенням нею позовної давності, навіть, не пославшись на ст. 267 Цивільного кодексу України, яка передбачає наслідки її спливу, і не звернувши увагу на те, що на вимоги про відновлення порушеного права власності згідно зі ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється.
Суд прийняв як належний доказ технічний план квартири № 2, складений БРТІ з урахуванням прибудови, не врахувавши, що цей план не відповідає вимогам «Інструкції про порядок проведення інвентаризації об’єктів нерухомого майна», оскільки в ньому немає а ні позначок про те, що прибудова є самочинним будівництвом, а ні посилань на правовстановлюючі документи, згідно з якими внесено зміни до технічної документації.
Суд не надав уваги її доводам, підтвердженим технічною документацією, щодо будівництва відповідачем самочинної прибудови у 2006 році, а також відсутності письмової згоди на будівництво попередніх співвласників будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати в частині відмови їм у позові і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема відповідачі зазначають, що суд не врахував обґрунтованість їх доводів і не застосував до даних правовідносин ст. 16 Цивільного кодексу України, яка передбачає такі способи захисту права, як припинення дії, яка його порушує, і відновлення положення, яке існувало до порушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що самочинно проведені ОСОБА_2 перевлаштування веранди літер «а1» і зведення прибудови літер «а4» до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 не порушує право власності позивача на 77/100 часток цього ж будинку. Крім того, самочинні переобладнання вже існували на момент придбання ОСОБА_1 у власність частки будинку і вона проти цього не заперечувала.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції виходив з того, що квартира № 2 з моменту придбання її ОСОБА_2 є окремою, до її складу не входять приміщення загального користування, вона має самостійний вхід і позивачі ніколи не користувались входом до квартири з середини будинку.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на досліджених у встановленому порядку доказах і відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох квартир, є власністю територіальної громади м.Євпаторія в особі Євпаторійської міської ради і перебуває на балансі КП «Житловик-2». Будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Євпаторія і є прибудинковою територію.
На підставі договору дарування від 30.09.2002 року ОСОБА_1 є власницею 73/100 часток квартир №№ 1, 3, 4, а на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2004 року - власницею квартири АДРЕСА_1.
Належні ОСОБА_1 квартири складаються з житлових кімнат №№ 1-1, 1-2, 3-2, 4-1, 4-2, тамбуру - І, коридору - ІІІ, прихожої - ІІ, ванної - V, вбиральні - VI, кухні - VII, тамбуру - VIII (а.с.68,69).
На підставі рішення виконкому Євпаторійської міської ради № 61/12 від 08.02.2008 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на 77/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1, які складаються з квартир №№ 4, 1, 3 загальною жилою площею 81,6 кв.м., сараїв літери «Е», «Д» (а.с.6, 28).
Згідно з договором купівлі-продажу від 31.03.1995 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, яка складається з приміщень № 1, 2 житловою площею 46,1 кв.м., приміщення №3 - веранди літер «а1» площею 11,9 кв.м. Загальна площа квартири складає 58 кв.м. (а.с.66).
Право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 виникло в порядку приватизації житла, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.03.1995 року, довідкою №27, виданою ЖЕК КП «Бюро приватизації», розпорядженням органу приватизації №3/200-рп від 27.03.1995 року, заявою ОСОБА_4 (а.с. 71-74)
Після придбання квартири № 2 у власність ОСОБА_2 самочинно звів до неї прибудову площею 15,2 кв.м., яка внесена до технічного плану садиби під літерою «а4» і до технічного плану будинку як приміщення № 5, а також влаштував санвузол та кухню в приміщенні веранди літер «а1» (а.с.47).
Згідно з вимогами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що самочинна прибудова та переобладнання веранди під кухню і санвузол, здійснені ОСОБА_2, перешкоджають їй здійснювати право власності на належні їй 77/100 часток будинку, а також, що їй завдана моральна шкода з вини відповідачів ОСОБА_2.
Веранда літер «а1», яку ОСОБА_2 переобладнав під кухню і санвузол, належить йому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу, і не є приміщенням загального користування.
Посилання ОСОБА_1 на виникнення у ОСОБА_2 права на збільшення своєї частки у праві спільної власності на будинок у зв’язку із зведенням самочинної прибудови є безпідставним, оскільки відповідно до частини 3 ст. 357 Цивільного кодексу України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Доводи ОСОБА_1, що зведена прибудова перешкоджає вільному проїзду до її частки будинку, також є необґрунтованими, оскільки з плану домоволодіння (а.с.48) вбачається, що належна ОСОБА_1 частка будинку має три окремі входи, в тому числі з фасаду будинку.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, не знаходиться у власності ОСОБА_1, а є прибудинковою територією.
Відсутність у ОСОБА_2 належного дозволу, проекту і відповідних узгоджень для здійснення будівництва та переобладнання не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України право вимоги щодо знесення чи перебудови самочинного будівництва належить власнику (користувачу) земельної ділянки і відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до договорів купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на квартири АДРЕСА_1, вона є співвласником приміщень загального користування, а саме тамбуру - І, коридору - ІІІ, прихожої - ІІ, ванної - V, вбиральні - VI, кухні - VII, тамбуру – VIII.
ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 не набув права власності на приміщення загального користування і з моменту придбання квартири ними не користувався, оскільки обладнав свою квартиру окремим входом з вулиці, санвузлом і кухнею.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 заклала вхід до його квартири зсередини будинку, і що це перешкоджає йому користуватися своєю квартирою, позивач не надав.
ОСОБА_3 також не надала ніяких доказів на підтвердження будь-яких порушень її права користування квартирою № 2 в будинку АДРЕСА_1 співвласником будинку ОСОБА_1
Отже, суд обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не дають підстав для скасування рішення і задоволення позовних вимог жодної із сторін.
Колегія не встановила порушення судом норм процесуального права, які б дали підстави для обов’язкового скасування рішення.
Посилання ОСОБА_1 на неправильне застосування судом позовної давність є безпідставними і ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону. Крім того, в задоволенні її позовних вимог було відмовлено у зв’язку з їх необґрунтованістю.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: Сіротюк В.Г. Адаменко О.Г. Руснак А.П.