УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Підлісної І.А.
При секретарі Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
29 липня 2009 року Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» (далі КРП ВПВКГ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з постачання води та відведення стоків, які надаються КРП ВПВКГ. Квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі, лічильниками води у встановленому порядку не обладнана, а тому витрати води в ній рахуються за нормами, затвердженими виконкомом Сімферопольської міської ради. Оскільки відповідачі оплату за споживання послуг з водопостачання і водовідведення здійснювали не в повному обсязі, у них виникла заборгованість. В межах строку позовної давності за період з 01.07.2006 року по 01.07.2009 року її розмір становить 2761 грн. 55 коп.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КРП ВПВКГ заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 1380 грн. 70 коп. з кожної, а також судові витрати в сумі 85 грн. 50 коп. з кожної.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати і залишити позов без розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, відповідач зазначає, що вона не отримувала судові повістки, копії документів, позовну заяву, не була повідомлена про дату і час слухання справи.
Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КРП ВПВКГ, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між сторонами не укладено договір, форма якого передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». В її квартирі встановлені лічильники води, на підставі показань яких вона здійснює оплату спожитих послуг. Існуючі тарифи на воду встановлені Сімферопольською міською радою з порушенням вимог закону, є завищеними і необґрунтованими, як і норми споживання води. ОСОБА_2 з вересня 2006 року у квартирі не проживає і послугами позивача не користується, оскільки взяла шлюб та переїхала жити разом з малолітньою дитиною до свого чоловіка.
У письмових запереченнях КРП ВПВКГ просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідачів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги КРП ВПВКГ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1. В період з 1 липня 2006 року по 1 липня 2009 року відповідачі користувалися без урахування квартирними засобами обліку послугами КРП ВПВКГ з водопостачання та водовідведення, але їх оплату за встановленими тарифами і нормами споживання не здійснювали. У зв’язку з цим виникла заборгованість в сумі 2761 грн. 55 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи (а.с.3) вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1 постійно з 7 лютого 1980 року.
Крім них з 30.09.2002 року в квартирі зареєстрована і проживає неповнолітня дочка ОСОБА_2 – ОСОБА_3, а з 26.01.2008 року – неповнолітній син ОСОБА_2 – ОСОБА_4.
В період з 17.04.2007 року по 26.01.2008 року ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 були відсутні у даній квартирі із зняттям з реєстраційного обліку.
В період з 01.07.2006 року по 01.07.2009 року КПР ВПВКГ надавало відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з вимогами частин 1 і 2 ст. 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 31 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно з встановленими тарифами і нормами споживання вартість наданих відповідачам послуг з водопостачання та водовідведення за період з 1 липня 2006 року по 1 липня 2009 року склала 3036 грн. 55 коп. (а.с.2).
Натомість, відповідачами у добровільному порядку за цей період було сплачено лише 275 грн.
Отже, заборгованість становить 2761 грн. 55 коп.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
На підставі зазначених норм, а також ст. 162 Житлового кодексу України, несплачена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної власності у рівних частках згідно з рішенням органу приватизації.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність договору між позивачем і відповідачами не є підставою для відмови в позові, оскільки КРП ВПВКГ є виробником послуг з водопостачання і водовідведення і, відповідно до вимог частини 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», має укладати договори не із споживачами, а з виконавцем цих послуг, яким є КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя.
Право виробника здійснювати прямі розрахунки із споживачами за надані виконавцю послуги передбачено договором, укладеним між КРП ВПВКГ і КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя (а.с. 82).
Та обставина, що відповідачі у червні 2008 року встановили у своїй квартирі лічильники води, не може бути підставою для нарахування їм оплати за їх показниками, оскільки вони не виконали вимоги пункту 9 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, щодо постановки виконавцем цих лічильників на абонентський облік .
Із заяви ОСОБА_1 до КРП ВПВКГ про реєстрацію встановлених у її квартирі лічильників води і відповіді на цю заяву вбачається, що споживач не надала до водної інспекції паспорти на лічильники води, що перешкоджало постановці їх на абонентський облік (а.с. 15, 23).
Посилання ОСОБА_1 на необхідність зниження нарахованої оплати у зв’язку з відсутністю її дочки і внуків в квартирі з вересня 2006 року також є безпідставними.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Пунктом 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України відповідачі не надали доказів відсутності ОСОБА_2 з дочкою у квартирі з вересня 2006 року по 17 квітня 2007 року і з дочкою і сином з 26 січня 2008 року по 1 червня 2009 року. Отже, підстав для зменшення оплати, нарахованої відповідачам за цей період, немає.
За період відсутності ОСОБА_2 з дочкою з 17.04.2007 року по 26.01.2008 року, підтвердженої даними про зняття з реєстраційного обліку, оплата за надані послуги з водопостачання і водовідведення нараховувалась без їх урахування.
Відповіді на звернення до державних органів і посадових осіб та інші документи, які направлялись ОСОБА_2 на адресу місця проживання її чоловіка (а.с.71-79), не є офіційними документами, що підтверджують факт її непроживання за місцем реєстрації.
Крім того, з пояснень відповідачів вбачається, що вони не звертались у встановленому порядку до позивача із заявами про зменшення оплати за надані послуги у зв’язку з фактичним проживанням ОСОБА_2 за іншою адресою, а також у зв’язку з госпіталізацією її сина до медичної установи.
З пояснень ОСОБА_2 також встановлено, що оплата за споживання нею і її дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4 послуг з водопостачання та водовідведення за місцем реєстрації її чоловіка не здійснювалась.
Доводи ОСОБА_1 про порушення її процесуальних прав щодо отримання копій документів і своєчасного повідомлення про час та місце розгляду справи спростовуються розписками про належне повідомлення і отримання копій відповідних документів (а.с. 19-21).
Посилання ОСОБА_1 на невідповідність вимогам закону тарифів і норм споживання, за якими їй проведено розрахунок заборгованості, не підтверджуються ніякими доказами.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: Адаменко О.Г. Руснак А.П. Підлісна І.А.
Судове рішення набрало законної сили 20 січня 2010 року. Суддя:
З оригіналом згідно. Суддя: