Справа № 22-Ц–4127/2009 Головуючий у 1 інстанції Усатов Д.Д.
Доповідач у 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: судді Дьоміної О.О.,
суддів: Малорода О.І., Поліщука М.А.
при секретарі: Мацевичі О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
В квітні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення, мотивуючи тим, що згідно договору оренди на підставі рішення сесії відповідача від 15.06.2006 року № 26 йому була надана з земель загального користування земельна ділянка для розміщення магазину, на якій він без належних дозволів самочинно побудував приміщення названого магазину, в селі Петропавловська - Борщагівка, вул. Пушкіна, площею 36,3 кв.м.
Згідно висновків Києво-Святошинських районних санітарно-епідеміологічної, пожежної та містобудівельно-архітектурної служб будівельні, санітарні та пожежні норми будівництвом не порушені, а тому можливо узаконити це приміщення.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на це самочинно збудоване приміщення магазину.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2008 року позов ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення магазину загальною площею 36,3 кв.м., розташованого за адресою Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі прокурор Києво-Святошинського району, Київської області просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ч. 5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо будівництвом не порушуються права інших осіб .
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,04 га в селі Петропавлівська Борщагівка, вул. Пушкіна, б/н, згідно договору оренди від 08.09.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем на підставі рішення сесії відповідача від 15.06.2006 року № 26, який нотаріально посвідчений Державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий №1-3361, йому була надана з земель загального користування земельна ділянка для розміщення магазину, на якій він без належних дозволів самочинно побудував приміщення названого магазину, в селі Петропавловська - Борщагівка, вул. Пушкіна, площею 36,3 кв.м.
Позивачем було сплачено штраф за самовільне будівництво, за постановою від 05.12.2007 року, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Києво - Святошинської РДА.
Названі обставини підтверджуються протоколом № 871 про самовільне будівництво будинків або споруд, довідкою Києво-Святошинського районного відділу містобудування та архітектури від 12.12.2007 року № 357, довідкою Києво-Святошинської районної СЕС від 27.12.2007 року № 4901.
Задовольняючи позов суд зазначив, що відповідно до ст. 376 ч. 5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо будівництвом не порушуються права інших осіб і вважав позовні вимоги обгрунтованими.
Однак, з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки суд не взяв до уваги, що позивач не є власником земельної ділянки, на якій збудовано магазин, і розпоряджається земельною ділянкою лише на підставі договору оренди від 08.09.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем на підставі рішення сесії відповідача від 15.06.2006 року № 26.
Так, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Документом, що посвідчує право на земельну ділянку, є державний акт або договір оренди (ст. 126 ЗК України).
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. З ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Вказана норма є імперативною.
Посилання суду на те, що при будівництві магазину позивачем дотримані будівельні норми також не можна вважати обгрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутній відповідний позитивний висновок відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської області про дотримання позивачем будівельних норм.
Отже, при розгляді справи позивач не надав до суду відповідних доказів того, що відділ містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області засвідчили додержання позивачем архітектурних, будівельних, норм і правил при здійсненні позивачем забудови магазину.
Так, суд при розгляді справи не з'ясував вищевказані обставини, що мають значення по справі, тому не можна вважати рішення законним та обґрунтованим.
Апелянт вважав, що порушення державних інтересів зобов'язує прокуратуру Києво-Святошинського району звернутися до суду апеляційної інстанції з цією апеляційною скаргою в інтересах держави, в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області і просив скасувати рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Однак, колегія суддів вважає, що вимога прокурора в частині ухвалення нового рішення не може бути задоволена, оскільки він не був та не є стороною по вказаній справі, а тому не вправі вимагати постановлення рішення по вказаним правовідносинам.
Крім цього суд не звернув увагу на те, що спір виник між ОСОБА_2 як ФОП та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою. Києво-Святошинського району, Київської області про визнання права власності на самочинно побудовану будівлю, тому ці спори розглядаються на підставі вимог ст. 1, 12 Господарського Процесуального Кодексу.
За таких обставин рішення підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 205 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинського району Київської області – задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2008 року – скасувати, провадження по справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
Керуючись ст.ст. ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинського району Київської області
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2009 року
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: