Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22-190/ 2010р.     Головуючий у першій інстанції Безсмолий Є.Б.

 Категорія   19, 20                Доповідач  Черниш Т.В.

                                           У  Х  В  А  Л  А

                          І  М  Е  Н  Е  М   У  К  Р  А  Ї  Н  И

26 січня 2010 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                головуючого – Кривохижі В.І.

                                            суддів – Черниш Т.В.,

                                                           Голованя А.М.,

                                  при секретарі  Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Світлен» про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на майно за апеляційною  скаргою ТОВ ІЦ «Світлен», ОСОБА_4, ТОВ «Базальт-Імпекс» на рішення Світловодського міськрайонного суду від 4 лютого 2009 року та ОСОБА_3 на додаткове рішення від 7 грудня 2009 року,

                          в с т а н о в и л а :

 В січні 2009року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Світлен»( далі-ТОВ ІЦ «Світлен») про визнання дійсними договорів купівлі-продажу об’єктів рухомого та нерухомого майна. Позовні вимоги  обґрунтовував тим, що  10 грудня 2008 року  між ним та  ТОВ ІЦ «Світлен» в особі ліквідатора Косаренка В.А було укладено чотири письмових договори купівлі-продажу, за якими відбулась передача йому як покупцю за відповідними актами приміщення адміністративного корпусу вартістю 350354 грн.(договір №1), рухоме майно, перераховане в долучених до договорів №2,3,4 додатках, вартістю відповідно 139987грн., 93370 грн. та 53025 грн. Того ж для він, позивач, сплатив зазначені кошти, однак відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення правочинів. Просив визнати дійсними зазначені договори купівлі- продажу на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, визнати за ним право власності на придбане за цими угодами нерухоме та рухоме майно.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 4 лютого 2009р. позов задоволено, визнано дійсними 4 договори купівлі-продажу, укладені 10 грудня 2008 року між ТОВ «ІЦ «Світлен» та ОСОБА_3, щодо продажу 1/3 частини комплексу будівель, розташованих по вул. Єгорова за №77-б в м. Світловодську, а саме : адміністративного комплексу-л.Г, прибудов-л.Г-1,Г-2, двох компресорних станцій-л.Д,Е(договір №1); щодо продажу обладнання, зазначеного в додатку до договору №2; щодо продажу 5 верстатів для різки злитків кременя і сапфіра модель «Алмаз-12М»(договір №3); щодо продажу крану залізничного КДЕ 163 (договір №4). Додатковим рішенням від 7 грудня 2009 року відмовлено ОСОБА_3 у  визнанні права власності на  зазначене в договорах майно.

ТОВ «Базальт-Імпекс», ТОВ «ІЦ «Світлен», ОСОБА_4, які участі у справі не брали, подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду  з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначено, зокрема, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про їх, заявників, права щодо рухомого та нерухомого майна, вказаного в оспорюваних договорах, яке, крім того, продано за явно заниженими цінами, з порушеннями порядку його продажу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушено питання про скасування додаткового рішення як такого, що суперечить нормам матеріального права і висновкам рішення суду від 4 лютого 2009р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6 та представник позивача   повністю підтримали доводи своїх апеляційних скарг.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 грудня 2008 року між ТОВ «ІЦ «Світлен» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були укладені 4 договори купівлі-продажу майна,(реалізація якого здійснена у ліквідаційній процедурі справи про банкрутство ТОВ «ІЦ «Світлен» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом».) Задовольняючи  позов в частині визнання дійсними договорів, суд керувався положеннями, зокрема, ст. 220, 657 ЦК України, визнавши позовну вимогу обґрунтованою, а наведені позивачем обставини такими, що підтверджуються наданими суду матеріалами-договорами купівлі-продажу №№1,2,3,4, додатками до договорів №2,3  про перелік відчужуваного рухомого майна, актами приймання - передачі.  Висновок про відмову в позові про визнання права власності на зазначене в договорах майно суд мотивував недоведеністю обставин щодо оспорювання або невизнання  за позивачем такого права.    

Проте з обґрунтуванням правового висновку, покладеного в основу рішення, погодитись не можна, оскільки суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив наявність всіх обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину дійсним.

Відповідно до  ст. 220 ЦК, на підставі якої заявлено позов, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Отже, закон передбачає можливість визнання судом дійсним лише того договору, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Як підтверджено матеріалами справи, реалізація майна ТОВ «ІЦ «Світлен» за оспорюваними договорами була здійснена у ліквідаційній процедурі по справі про банкрутство цього товариства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон). Зокрема, майно, яке відчужувалось за договором №1,  за своїми властивостями відноситься у відповідності зі ст. 181 ЦК до нерухомого майна.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зазначений договір  купівлі продажу розташованого по вул. Єгорова, №77 «б» в м. Світловодську виробничо-адміністративного корпусу(л.Г), прибудов до нього (л.Г-1,Г-2). двох компресорних станцій (л.Д.Е) укладені в письмовій формі, однак нотаріально не посвідчені, державна реєстрація вказаних об’єктів нерухомості не здійснена.  

Задовольняючи позов щодо визнання цього договору дійсним, суд не з’ясував обставин, з якими закон пов’язує виникнення права на відчуження майна шляхом купівлі-продажу, не пересвідчився в  дотриманні вимог ст. 30 Закону та встановленого ст. 55 Закону України «Про нотаріат» порядку нотаріального посвідчення договорів відчуження нерухомості, яким передбачено обов’язкове надання продавцем витягу з державного реєстру прав власності на нерухомість та правовстановлюючого документа. Суд не перевіряв, чи виконані  покупцем умови договору щодо оплати, матеріали справи даних на підтвердження цього факту не містять. Доказів, які б свідчили про вчинення сторонами  угод будь-яких дій, що підтверджували б  (дій, спрямованих на дотримання зазначеної вимоги закону,)їх намір нотаріально посвідчити зазначений договір, або про ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, на що  посилався як на підставу своїх вимог позивач, останній не надав. Це питання судом взагалі не досліджувалось. Між тим, в своїх поясненнях арбітражний керуючий-ліквідатор ОСОБА_5 недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення угод пояснював лише відсутністю коштів для оплати.

Ухвалюючи про визнання дійсними інших трьох договорів купівлі-продажу рухомого майна, суд не встановив та не зазначив в рішенні правових підстав, за яких визнав їх дійсними, з огляду на те, що такі договори обов’язковому нотаріальному посвідченню не підлягають, а, отже,  положення ч. 2 ст. 220 ЦК на них  не поширюється.  

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на зазначене в договорах майно. Пославшись на ст. 392 ЦК, позивач нічим не обґрунтував свої вимоги, не зазначив, які саме його права чи інтереси порушуються, оспорюються або не визнаються відповідачем, в чому таке порушення полягає. Однак суд фактично не з’ясував дійсні причини позову в цій частині, за яким відбулась передача  майна, і, визнавши їх необґрунтованими, в мотивувальній частині зазначив про задоволення позову лише  щодо визнання дійсними договорів купівлі-продажу.  Постановленим в порядку ст. 220 ЦПК додатковим рішенням  в його резолютивній частині  визначено про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до  помилкового вирішення справи.

Оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, ТОВ «Базальт-Імпекс», ОСОБА_4, які не брали участь у справі, посилались на те, що  саме вони є власниками частини спірного майна. На підтвердження доводів надані, зокрема,  документи про перехід від ТОВ «ІЦ «Світлен» 540 кв.м площі приміщення, розташованого за №77б по вул. Єгорова, до ТОВ «Базальт-Імпекс» як внесок до статутного фонду останнього, про власність іншого рухомого майна(а.с.140-146,158-161); відомості про зареєстровані 13 червня 2007р.зміни до Статуту ТОВ ІЦ «Світлен», за якими ОСОБА_4 є учасником і власником товариства,  його доля  в статутному фонді складає 50%.(а.с.186); рішення апеляційного суду Кіровоградської області  про  виключення з акту опису майна 5 верстатів, належних ОСОБА_4 (а.с.150). Враховуючи, що при  розгляді справи судом не було встановлено наявність у продавця правовстановлюючих документів на спірне майно, наведеними в апеляційній скарзі обставинами і фактами не спростовані доводи  щодо вирішення судом питання про  права та обов’язки.

Крім того, суд розглянув справу у відсутності представника відповідача, відомості про  повідомлення  його про  виклик  в судове засідання на день призначення справи до розгляду(на 4 лютого 2009р.) в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставах, передбачених п.3,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, п.5 ст. 307,  п.4,5 ч. 1 ст. 311, ст.ст.  313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                      У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

Апеляційні скарги  ОСОБА_4, ТОВ ІЦ «Світлен», ТОВ «Базальт-Імпекс» та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2009р. та заочне рішення від 7 грудня 2009 року скасувати, а цивільну справу повернути до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді