Справа № 22 Ц - 5415 / 2010(2009) р. Головуючий у 1-й інстанції Міхієнкова Т.Л.
Категорія Доповідач Мережко М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф.
Суддів - Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі – Зінченко Ю.М.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частину у спільному майні подружжя
За зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого у шлюбі .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-
В с т а н о в и л а :
У вересні 2008 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на 1\2 частину будинку за адресою ; м. Бровари ,
АДРЕСА_1 . Після придбання квартири, вони з відповідачем вирішили провести добудову відповідно до потреб сім»ї, у зв»язку з чим вони добудували кімнату, прихожу, мансарду, відокремили опалення від сусідів, провели новий водопровід, побудували гараж з сауною, огорожу. Оскільки квартира придбана у шлюбі, ремонт та оздоблення були проведені також під час шлюбу, вважає, що майно є спільним майном подружжя, відповідач відмовляється вирішити питання про розподіл будинку , тому вона просила визнати за нею право власності на 1\2 частину будинку.
В подальшому уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1\2 частини квартири за адресою ; АДРЕСА_2 , площею 64,6 кв.м.
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою про розподіл майна подружжя, свої вимоги обґрунтовував тим, що вони з позивачкою перебували у шлюбі . Під час шлюбу придбали квартиру , два автомобілі «Форд-Транзит», на загальну суму 74 300 грн.
У 2001 році дружина із дочкою переїхала проживати до Житомирської області, і з того часу вони проживають окремо. Всі прибудови до придбаної квартири були проведені після розірвання шлюбу у 2006 році, тому ОСОБА_1права на ці прибудови не має. Відповідач просить поділити майно наступним чином, визнати за ним право власності на квартиру за адресою ; АДРЕСА_2 , площею 64,6 кв.м., за позивачкою визнати право власності на два автомобілі « Форд-Транзит» .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2009 р. позов ОСОБА_2 задоволений. Визнано за нею право власності на 1\2 частину квартири
за адресою ; АДРЕСА_2 , площею 64,6 кв.м., .
Позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано за ним право власності на 1\2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 , площею 64,6 кв.м., .
Визнав право власності на автомобіль « Форд-Транзит» дз НОМЕР_2 за ОСОБА_2, визнав право власності на автомобіль НОМЕР_1 за ОСОБА_1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн компенсацію в різниці вартості часток у спільному майні.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на незаконність рішення , та постановити нове рішення , яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено , що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1988 року по 2006 рік.
Під час шлюбу сторонами придбана квартира за адресою ; адресою АДРЕСА_2 , площею 64,6 кв.м., два автомобілі « Форд-Транзит» .
Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України придбане майно є спільним майном подружжя, і частка кожного з подружжя в спільному у майні с становить 1\2 частину.
Відповідно до ст.. 60 Сімейного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, тощо) самостійного заробітку..
Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п.22,23, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11
від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України . Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦК.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Оскільки сторони погодили між стороною вартість спільного майна , яка становить 114 000 грн, суд дійшов правильного висновку , що частка кожного з подружжя становить 57 000 грн., і прийшов до правильного висновку щодо розподілу майна подружжя.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те , що судом не взято до уваги ,що в спірній квартирі проживає він з дочкою, а також ,що збільшилась вартість одного з автомобілів є безпідставними ,не підтверджуються доказами , наявними в матеріалах в справи, не спростовують висновків суду першої інстанції , що майно є спільним майном подружжям, доказами наявними в матеріалах справи.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313—315, 317,319 ЦПК України , колегія суддів ,
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді