Справа № 22 Ц – 5550 / 2010(2009р.) Головуючий у 1-й інстанції Тітов М.Б.
Категорія Доповідач – Мережко М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф.
Суддів - Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі –Зінченко Ю.М.
Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області
від 23 жовтня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
У квітні 2008 р. позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про визнання заповіту від 09 лютого 2008 р., складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , посвідченого секретарем Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області недійсним. Зазначала, що ОСОБА_4 її брат, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилося спадкове майно .
Спадкоємцями померлого ОСОБА_4-є вона, позивачка. Після смерті брата ,вона з»ясувала, що він склав заповіт на ім.»я ОСОБА_5
Позивачка вважає, що заповіт посвідчено з порушенням вимог ст.. 56 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 9,25,29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних , міських Рад, затверджених наказом МЮ України № 22\5 від 25 серпня 1994 року .
Відповідно до ст.. 56 Закону України « Про нотаріат» нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії , посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Посвідчення заповіту через представника не допускається .Перевіркою заяви позивачки в прокуратурі Богуславського району встановлено ,що заповідач ОСОБА_4 особисто заповіту до Дибинецької сільської ради не подавав.
Крім того, ОСОБА_4 тяжко хворів перед смертю, не розумів значення своїх дій в момент посвідчення заповіту.
З огляду на викладене, позивачка просила задовольнити її вимоги.
07 вересня 2008 року позивачка ОСОБА_3 померла.
Ухвалою Богуславського районного суду від 23 березня 2009 року до участі у справі було залучено правонаступника позивачки ОСОБА_3 – її сина ОСОБА_1
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2009 р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги .
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 09 лютого 2008 р. вчинив заповіт на ім”я відповідача ОСОБА_6, на все належне йому майно, де б воно не знаходилось. Заповіт посвідчив секретар Дибинецької сільської ради Богуславського району , Київської області. Заповіт складений в письмовій формі , в присутності свідків , які підписали заповіт, оскільки сам заповідач за станом здоров»я не міг підписати заповіт .
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як встановлено судом першої інстанції , заповіт був складений на дому по місцю знаходження заповідача ОСОБА_4 та в його присутності і підписаний в присутності свідків , тому посилання позивача на порушення секретарем Дибинецької сільської ради вимог ст. 56 Закону України « Про нотаріат» правильно не взяті судом до уваги. Дії секретаря повністю відповідають вимогам діючої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій особами виконавчих комітетів сільських, селищних , міських рад, затвердженої МЮ України № 22\5 від 25 серпня 1994 року( із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Як вбачається з матеріалів справи, по справі були проведені дві судово – психіатричні експертизи, які не встановили факту перебування заповідача ОСОБА_4 під час складання заповіту 09 лютого 2008 року у такому стані, коли б він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України , позивач не надав суду достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували той факт, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало його волі .
Відмовляючи в позові , суд прийшов до правильного висновку, що складений заповіт від імені ОСОБА_4 на ім.»я ОСОБА_6 відповідає вимогам ст.ст. 1234, 1235, 1247, 1251 ЦК України, і підстав , передбачених ст. 1257 ЦК України, за яких можливе визнання заповіту недійсним позивачем суду не доведено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2009 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України
Головуючий
Судді