Справа №22Ц-3681/2009 рік Головуючий в 1 інстанції Бугіль В.В.
Категорія 21 Доповідач в ІІ інстанції Суханова Є.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Суханової Є.М.,
суддів: Волохова Л.А., Данілова О.М.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_6 панівна про визнання права власності на 46/100 частини житлового будинку та скасування правовстановлюючих документів та договорів купівлі-продажу на 46/100 частини будинку АДРЕСА_1 в м. Яготин Київської області ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2009 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись з висновками суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та вивчивши матеріалі справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню .
Позивач звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що 03.10.2002 року державною виконавчою службою Яготинського РУЮ, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Яготинського нотаріального округу Київської області від 13.09.2002 року було накладено арешт на 46/100 частини житлового будинку № 58 по вул. Ломоносова в м. Яготин, що належала йому на праві приватної власності.
08.01.2003 року Яготинський районний суд розглянувши позовну заяву його колишньої дружини ОСОБА_7, до нього, третя особа ОСОБА_3 про звільнення майна з під арешту, ухвалив судове рішення, яким було звільнено з під арешту ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 належного ОСОБА_2 та визнано право власності на ? частину даного будинку за ОСОБА_7
12.05.2003 року, описані ВДВС Яготинського РУЮ та належні йому на праві власності, 46/100 частини спірного житлового будинку було продано з прилюдних торгів відповідачу ОСОБА_3
22.01.2004 року Яготинський районний суд Київської області, розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про розподіл будинку в натурі, ухвалив рішення, яким в позові до нього про розподіл будинку в натурі відмовив за безпідставністю. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розподіл будинку в натурі задовольнив частково визнавши за ОСОБА_3 право власності на 46/100 частини будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_7 - 54/100 вказаного будинку.
27.09.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та співвідповідачем ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу 46/100 зазначеного будинку.
30.06.2008 року співвідповідачка ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.06.2008 року, продала зазначену частину будинку ОСОБА_4.
30.05.2008 року Яготинським районним судом було задоволено його скаргу на незаконні дії державного виконавця Державної виконавчої служби та скасовано постанову відділу Державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Київської області від 03.10.2002 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, акт про проведення прилюдних торгів від 21.05.2003 року.
28.11.2008 року Яготинський районний суд Київської області, розглянувши його заяву про перегляд судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 про розподіл будинку в натурі, постановив ухвалу про скасування рішення суду від 22.01.2004 року.
Позивач-апелянт вважає, що його безпідставно позбавлено права власності на спірну частину будинку та в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено права співвласників будинку, які мають переважне право при покупці частини будинку, а тому просив колегію суддів рішення суду скасувати.
В своєму рішенні суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення правовідносин сторін у 2002 році та здійснення продажу частини спірного будинку на прилюдних торгах у 2003 році діяв Цивільний Кодекс України 1963 року.
Згідно ст. 145 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала його віджувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановлено для виконання судових рішень. При цьому суд не вірно застосував положення цієї статті в частині, того що стосується витребування майна, так як майно було відчужене у власника не на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення грошей.
Відповідно до п. 28 наказу Міністерству юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання нотаріальних дій нотаріусами України « від 03.03.2004 року № 20/5 виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідченої угоди, опротестований вексель та ін.).
Згідно з вимогами ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у двох формах: ухвали та рішення.
Тому положення ст. 145 ЦК України в редакції 1963 року в частині заборони витребування майна, якщо майно було продано, в порядку, встановленому для виконання судового рішення не може бути застосованим у відносинах між ОСОБА_3 та апелянтом, так як майно було відчужене на підставі виконавчого напису нотаріуса,
Крім того, майно, яке належало апелянту вибуло з його володіння не з його волі, а внаслідок неправомірних дій Яготинської ДВС.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з право чинів. Вважаю, що відповідачі набули право власності на мою частину будинку, на підставах, які законом заборонені.
Положенням ст. 390 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Статтею 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, виходячи з вищевикладених обставин справи, суд першої інстанції повинен був навести належні докази для визнання відповідачів добросовісними набувачами.
Крім того, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд повинен був перевірити виконання вимог ст. 362 ЦК України, а саме: порушення переважного права купівлі, так як будинок до цього часу зареєстрований як приватна спільна часткова власність подружжя ОСОБА_7.
А тому, суд повинен був залучити до розгляду справи співвласника будинку – ОСОБА_7, яка є власником 46/100 частини спірного будинку.
Згідно з вимогами п.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2009 року скасувати та справу передати на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді