Справа №22Ц-4171/09 Головуючий в 1 інстанції Пироженко О.В.
Категорія 21 Доповідач в ІІ інстанції Суханова Є.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Суханової Є.М.,
суддів: Волохова Л.А., Данілова О.М.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Калинівська селищна рада Васильківського району Київської області, Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про приміщення – торговельний кіоск, скасування в реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення торгівельний кіоск, реєстраційний номер № 24300705 та позовом ОСОБА_2 до Калинівської селищної ради про визнання правочину дійсним ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Калинівської селищної ради про визнання правочину дійсним відмовлено.
Не погодившись з висновками суду, апелянт звернувся апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити його позов про визнання правочину дійсним.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та вивчивши матеріалі справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно ст. 95 Земельного Кодексу України землекористувачам надано право самостійно господарювати на землі, споруджувати будинки та споруди.
Матеріалами справи підтверджується наявність порушень права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та прав землекористувача.
Так, відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2008 року, ухвали від 19.08.2008 року про роз»яснення рішення у справі № 2-262/08, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов»язано звільнити належну ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1, та орендовану нею земельну ділянку по АДРЕСА_2, шляхом знесення належних відповідачам споруд, які на них знаходяться. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.06.2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 10.04.2009 року рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Рішення суду від 11.03.2008 року частково виконано в примусовому порядку та знесена торгова палатка за адресою смт. Калинівка, вул. Леніна, 32-а. В частині звільнення земельної ділянки по вул. Леніна. 32, виконання рішення зупинно, оскільки під час виконавчого провадження було встановлено, що власником приміщення є ОСОБА_2, який не приймав участі при розгляді справи № 2-262/08 року.
Апелянт ОСОБА_2 ставить вимогу про визнання дійсним свідоцтва про право власності на торгівельний кіоск по вул.Леніна,32-а. Підставою для видачі свідоцтва про право власності на торгівельний кіоск від 21.02.2000 року вказано рішення Калинівської селищної ради № 163 увід 29.12.2000 р.
Апелянт, намагаючись спростувати висновки суду, не спростував той факт, що торговельний кіоск розташований на належній ОСОБА_3, навпаки він доводить правомірність його знаходження з огляду на те, що будівництво виконано на підставі рішень Калинівської ради № 69,87 від 12.08.1994 року та № 167 від 29.12.2000 р.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором ( ст. 128 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладання інших угод, не заборонених законом.
При цьому, у відповідності до ст. 13 цього ж Закону, об»єктами права приватної власності, є жилі будинки, предмети домашнього господарства, а також інше майно споживчого та виробничого призначення.
27.08.1998 року Калинівською селищною радою прийнято рішення № 82 (а.с.35, справа № 8-5/09), яким передано в довгострокову оренду знаходиться торгівельний павільйон по вул.Леніна, 32-Б строком на 10 років та між ОСОБА_2 та Калинівської селищною радою укладено відповідний договір на право користування землею, площею 8 кв.м. (а.с.9 справа № 8-5/09).
Статтею 19 Земельного Кодексу України , в редакції, що діяла на момент передачі земельної ділянки в оренду, визначено, що надання земельних ділянок, який погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк та в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України, проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджується Радами народних депутатів, які надають та вилучають земельні ділянки.
Рішення № 82 від 27.08.1998 року прийняте за відсутністю відповідного проекту відведення земельної ділянки та з порушенням встановленого порядку.
Стаття 22 Земельного кодексу України передбачає виникнення права власності на землю або права користування наданою земельною ділянкою після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право та заборону приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, які визначені у ст. ст. 23,24 цього Кодексу.
Згідно генерального плану (схеми), приміщення під літ. «Г» розташовано на тій частині земельної ділянки, яка була придбана у власність ОСОБА_3 у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, право на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 795472 від 07.02.2006 року.
Апелянт посилається на те, що суд не надав належну оцінку наданим доказам, але колегія суддів встановила, що вони спростовуються встановленими апеляційним судом Київської області фактичними даними, які вказують на будівництво тимчасових споруд ОСОБА_4, яке здійснено ним під час підприємницької діяльності з дозволу адміністрації Васильківського ринку (ухвала апеляційного суду Київської області № 22ц-2290/08 від 17.06.2008 року).
Таким чином, не встановлено обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке постановлено з урахуванням правовідносин сторін, вимог чинного законодавства та зібраних по справі доказів.
Підстав, передбачених вимогами ст. 309 та ст. 311 ЦПК України не встановлено, апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді